Как правильно выйти на работу с малышом — сторінка 4

Совершенно согласна с вами! Моя хоть и просится  в садик с 2, но считаю что нам еще рано да и в зиму не хотелось отдавать, на работу планирую после законных 3лет. А досуг свой стараемся проводить весело и с максимальной пользой для ребенка, сейчас слава богу и игровых комнат хватает, и развивающих школ, да и бабушки с дедушками  не дают скучать, друзья.

Расскажу со слов моей свекрови, которая работала с двумя маленькими детьми (разница 1.10).
Во-первых, не работать после года было просто нельзя - тунеядство. Поэтому с года - в ясли. Свекровь говорит - очень горько было оставлять таких малышей, но это было обычным делом тогда.
Во-вторых, на предприятии не имели права выгнать маму с детьми просто на основании того, что дети болеют. Есть справка - и все. А теперь нюанс: оплачиваемый больничный давали на несколько дней, потом - просто справку, то есть за свой счет по болезни. Независимо от того, сколько у тебя детей.
Вот так и жили: дети были болезненные, болели часто и много. Денег было мало. Потом переросли.
Но я прекрасно знаю, что в те времена, если у работодателя был выбор, брать или не брать молодую женщину на работу, предпочитали не брать :-)

Вчора спитала в мами, як на роботі ставились до лікарняних. Вона розповіла, як "давали лікарняний мамам". Викликаєш лікаря до дитини, наприклад, в понеділок, дитина хвора, виписують ліки, кажуть - на прийом в середу. В середу йдеш на прийом, стоїш пару годин в черзі, лікар приймає і незадоволено помічає "що ж ви так довго хворієте!" і продовжує лікарняний до п"ятниці. В п"ятницю, якщо дитину можна хоч якось видати за більш-менш здорову лікарняний закривають. Ні про яке доліковування чи оздоровлення після хвороби мови не було. Могли виписати направлення на прогрівання чи інгаляції в садочку - тоді медсестра їх фактично доліковує вже в садочку. А керівництву лікарняні із дітьми ні в які часи не подобались. Нехай збитків формально не було, але ж були проблеми - знайти когось на заміну, домовитись. А може бути і так, що добровольців сильно не докличешся. Словом, різниця в першу чергу в тому, що вибору особливого тоді в керівників не було. 

Але чомусь в наші дні діти загалом слабші та хворобливіші, ніж тоді. Парадокс...

У меня не слабее и не болезненнее, ттт. Возможно, мне  повезло, возможно, помогли мой природный пофигизм к бегающим босиком и полураздетыми детям и лень их уговаривать одеться.

А когда по другому выписывали больничные? Такая история была (и есть), что с детскими, что со взрослыми больничными всегда, разве что блата нет.

Ну це до питання, чи було нашим мамам простіше в цьому питанні. Очевидно, що не було, а от варіант "не працювати до школи" якраз-таки відпадав.  

Та конкретно мої теж не хворобливі, я говорила про загальну статистику. А от вона якраз не радує.  
Та щось я вже відійшла від теми, прошу вибачення.
Хіба що у рамках теми скажу, що як раннє відлучення від мами нездорово, так і занадто опікання дитини, інша крайність, теж нічого хорошого для дитини. А де та норма буде для конкретної дитини, то вже треба дивитися, в першу чергу мамі. Орієнтовно то близько 3-3.5 років, коли дитині бажано "виходити в світ", ну а мамі, відповідно, переключати свої інтереси або на роботу, або на інші сфери життя, або на наступну дитину. Ну це так, приблизно.

Моя бабушка рассказывала, что в ее молодости декрет был 60 дней. В 2 месяца папу отдали в ясли и бабушка работала. Правда, сад был на территории предприятия и она каждые 3 часа бегала кормить.
Я считаю, что в крайности не нужно впадать. Хотя бы до 2,5-3 лет с дитем посидеть, а потом уже можно и на работу. ИМХО

Моя бабушка еще печальней рассказывала - привязывала их к кровати (у нее близняшки ) и шла работать. Не знаю, что у них с яслями не сложилось, не спрашивала. Может, просто в деревне их не было... Сейчас, естественно, все изменилось. Но, как говорят, из крайности в крайность... Мое мнение аналогично -  до 2-х лет, но не до окончания младших классов - это слишком

В селах раніше так дітей і залишали. Просто в хаті закривали і все. Сильно речей-то не було. Отак дитина собі весь день по підлозі і повзає, втомилась - поспала. В обід прибігли, погодували і знову в поле. Це, звичайно, навіть не 50-70 роки, а набагато раніше. А коли дітей вже було більше, то вони одне одного гляділи.

А це вже залежить від того, де ці самі молодші класи знаходяться - якщо в кварталі від дому, то одна справа, а якщо в ліцеї чи гімназії, куди треба їхати через все місто маршруткою, а потім ще пішки через пару вулиць - то геть інша. 

Можно попросить, что бы кто-то забирал. Думаю, знакомых /соседей бабушек (которые не совсем старенькие)  -  за определенную плату. Но сидеть дома еще дополнительных 4 года только из-за того, что бы забрать ребенка из школы... Не знаю, может я не права

Це рішення спірне. Хтось довірить бабусі-сусідці безпеку своєї дитини, а хтось - не. Я з тих, що не довірила б. 
Сидіти 4 роки теж поганий варіант.  От і треба думати, що ж робити. Як на мене, то найпростіше за все віддавати дитину в школу поруч. Хоча тут для багатьох знову виникає безліч "але". Це я до того, що сидіти до 8-9 років дитини вдома для деяких не крайнощі, а реальна необхідність в умовах міста. 

А навіщо так далеко шукати?
Ні, якщо там одна школа на три села, то вибору немає, але для молодших школярів якість школи не так вже й сильно впливає, щоб аж через все місто пертися. А більш-менш поблизу хоча б дві-три школи є, так щоб вибрати відносно нормально. Не знаю, як для кого, а для мене близькість школи є більш суттєвим фактором, ніж ті потенційні переваги далекої школи. До того ж, дітям легше знайомитись та дружити, якщо вони ще й живуть поблизу, а не тільки вчаться разом (елементарно на день народження мало хто прийде, якщо на той ДР треба через все місто їхати).

Ба навіть якщо школа через все місто, це зовсім не обмеження мами виходити на роботу. Сидіти сиднем весь день лише, щоб бути готовою забрати дитину після школи? Для цього можна або домовитися на роботі про відповідний зсунутий график роботи (якщо це можливо), або найняти якусь людину чисто для цих функцій, або група продовженого дня (особисто я не люблю такі групи, але можливість така є), або з татом/бабусею і т.д. по черзі забирати. А якщо вже є старші діти, то взагалі не проблема.

Ну не вважаю я, що мама повинна перетворюватися на обслуговуючий персонал для дитини аж до пенсії.

не знаю, мы наверное каки-то не правильные дети были, вс время в продленках были, вечером уже мама забирала с работы ... вообще помню мало кого мамы забирали со школы после уроков, в основном все были в продленках 

Хіба що як вийняток, не так вже й часто, я думаю.
А у таких випадках можна народжувати наступну дитину, і сидіти з чистою совістю в декреті з малим!

Ну, жарти-жартами, але я впевнена, що завжди можна знайти вихід, який дозволить мамі не обмежуватися стрибанням навколо дитини. Робота вдома, якісь хоббі, дистанційне навчання, знайти роботу поблизу школи дитини, і так далі, маса варіантів, було б бажання.