Как правильно выйти на работу с малышом — сторінка 2

Ви ж з ЮУ, здається? Як на мене, то з маленькою дитиною там просто казково жити. і з садочками справи краще, ніж тут, і з безпекою. В принципі, що я розповідаю, Ви ж самі знаєте. Для мене миколаївські садочки з їх клаптиками землі просто нонсенс після ЮУ. Гадаю, зрозуміло, що дуже рідко де, крім держпідприємств, будуть терпіти постійні лікарняні. 
Щодо можливості підмінити - є безліч спеціальностей, де підмінити ніхто нікого не зможе. Якщо на підприємстві один бухгалтер, то хто його підмінить? Менеджер з продажу, який уявлення не має, що таке подвійний облік? Чи може директор, який має уявлення, але має і свою власну роботу. До того ж, одна справа підміняти когось 4-5 тижнів на рік під час відпусток та хвороби (врешті-решт, знаєш, що і тебе підмінять) і геть інша - по два місяці з трьох постійно виконувати подвійну роботу за ті ж гроші. Без додаткової оплати. Кому це сподобається? 

Ну, це як на Вас, не в образу... Маленьке  місто - дещо інші проблеми. Відсутність вибору дуже напружує, це стосується як дитячого розвитку, так і звичайних побутових моментів. А на вихідні багато хто біжать звідти по великим містам для розваг,  та і для звичайних закупівель, навіть продуктів. Бо ті ж супермакети, що і всюди, мають трошки інший вибір та більш залежалий товар. А специфіка такого містечка, де всі одне одного знають та вважають за необхідне вболівати за особисте життя сусідів та колег, не кажучи за родичів та друзів - це окрема розмова. Ну, кожен собі обирає своє, розумієте? Я просто дихати вільно почала як звідти вирвалась. А ось у матеріальному плані, схоже, може і будемо змушені повернутися. Бо одна моя зарплатня на АЕС перекриє обидві, які ми тут зароблятимемо. Але є ще один момент - онкологія, інші болезні, хоч як це не замовчують. Це є, і в більших масштабах, ніж кажуть в офіційних колах. Не хочу жити на пороховій бочці, та ще й свідомо там вирощувати дитину, хоч і у зеленому містечку. Одне те, що у нас народився син, якого ми чекали понад 7 років у шлюбі - вже каже саме за себе. А скільки я можу розповідати за своїх знайомих, молодих людей, та їх проблеми зі здоров"ям і як у деяких деякі недуги зникають прямо пропорційно відстанівід ЮУ. Але не про це зараз. Відмовляти та радити жити в ЮУ - звиняйте, такої допомоги не потребую.

Взагалі-то я до 17 років там жила, тому я знаю особливості міста. Щодо хвороб... Не знаю, що там і як замовчують, але слово "рак" я вперше почула вже тільки в Миколаєві. Із фертильністю також ані в мене, ані в сестри проблем не спостерігалось  - завагітніли швидко. Власне, як і більшість моїх однокласників, більшість з яких мають дітей, а дехто і не одного. Але, дійсно, радити повертатись не буду - це справа Ваша, ЮУ для багатьох дійсно занадто провінційний. Просто натякаю на те, що офіційну зарплатню та соцпакет як в дирекції мало де запропонують. Якщо взагалі десь запропонують. Хоча, як на мене, Ви це і самі прекрасно знаєте :)))

Мені здається, що у віці 2-3 роки потрібна або вільна мама чи свекруха, згодна сидіти з дитиною, або няня. Варіантів тут небагато. Можу написати про свій досвід роботи вдома із дитиною - коли дитина хворіє і вдома, а не в садочку, то я працюю вночі. Десь з 7-8 вечора, коли приходить чоловік і до 2-4 ночі в залежності від завантаженості. Можу сісти попрацювати вдень, коли дитина спить. Якщо дуже терміново, то ставлю їй мульт і маю 20-30 хвилин. Все, це весь мій час на роботу, коли дитина вдома. Додайте до цього необхідність вийти на вулицю та зготувати їсти. І звісно, власну втому від хвороби дитини. Одна справа працювати з дитиною тиждень чи навіть два. Геть інша - постійно. Мушу сказати, що це в будь-якому випадку дуже важко. Якщо брати роботу, то тільки із вільним графіком! Інакше будете тільки те і робити, що вибачатись за порушення термінів. 
Забула додати - моїй малій майже 3,5 і перспектив, що вона зможе себе 2-3 години поспіль займати сама я поки не бачу. 

может это я сама так ответственно отношусь к работе, но я сидела до 4-х лет, чтобы выйдя на работу и у меня было меньше больничных и я могла нормально работать, а не кусками, отрывками и набегами

Так це ж не тільки роботодавця підставляти, це і співробітникам які проблеми. 

и это тоже не маловажно, если хотите чтобы в коллективе была нормальная атмосфера

раз, два за вас выполнят работу, но если это будет систематически, даже  какие бы хорошие коллеги по работе были все равно начнет назревать конфликт..это мое личное мнение

Це якщо офіційно, наказом оформлюється. Багато приватних підприємств так роблять? 
І цікаво, нащо роботодавцю тримати людину, якщо ту роботу, що вона робить, виконує інша людина, якій він платить. Я сама мама і в мене дитина, але я прекрасно розумію, чому ніхто не хоче брати на роботу молодих матусь. Нічого дивного в цьому нема. 

А для меня это странно - наши мамы работали и уних были мы. В наше время ты либо мама, либо работаешь

да болеют, но  значительно меньше, по крайней мере в моем случаи
и мне значительно легче психологически, оставить 4-х летнего ребенка с бабушкой/дедушкой чем 2-х летнего

Мама стверджує, що діти хворіли менше в садочках, бо стандарти були жорсткіші. Батьків ніхто не питав, що робити і ніхто їх не слухав - гуляли цілий рік, двічі на день, і при -10, в сніг, в вітер, без варіантів. Про щеплення ставили перед фактом - ввечері просто повідомляли, що сьогодні зробили щеплення. Групи постійно провітрювались, вологе прибирання, в спальнях було прохолодно. Більшість дітей відвідували садочок з року, тому легше адаптувались. Плюс всі працювали на держпідприємствах, де до лікарняних ставились більш поблажливо. Лікарняні брали не тільки мами, але і татусі. Якщо по черзі, то воно не так помітно. І все одно, часто з дітьми залишались бабусі та прабабусі (народжували в цілому раніше, через це прабабусі ще були в змозі глядіти дітей). Десь з другого-третього класа я вже хворіла вдома сама, мама лікарняний не брала. Десь так, може в когось є інші пояснення, буде цікаво. 

так вроде все мамы здесь и все при деле)))
может у кого-то и было идеальное советское детство, но лично я по полгода была у бабушек, т.к. маме НАДО было работать, а в садике не было мест..или карантин на месяц(((

Так вони і не проти, але ж ніхто не може змусити власника взяти на роботу людину, чи не?При бажанні можна знайти купу причин, щоб відмовити в працевлаштуванні. 

абсолютно согласна!Лично у меня есть воспоминание, что мы в садике гуляли на улице в дождь, у нас были такие крытые веранды большие  деревянные и мы на ней игрались а дождь шел себе, даже помню, что там такая еще коморка была и туда заносили потом игрушки. У мамы спросила, она подтвердила, что да были у нас такие веранды в саду.И почти все дети начинали ходить в сад с яслей и уже за год вырабатывали себе какой-то иммунитет, а не так как сейчас мой пошел в чуть больше трех лет было и весь первый год болел.Опять таки гос. предприятия всегда проще относятся к больничным, чем частные организации, и бабушки сидели и мамы и папы, потом уже и сами дети постарше как температура спадала сидели сами, долечивались, а родители на работу шли.

Так, гуляли в дощ під навісом в якісь рухливі ігри, сиділи дихали свіжим повітрям, казки слухали.  А зараз - ви що, який гуляти, там же дощ!