Интервью с alisa — сторінка 4

А чому не переходите на російську, коли до вас звертаються російською? Ви ж обидві двомовні (як мінімум).

так,здається це було звання "Бунтар року" мабуть по праву його присудили

якщо у Миколаєві я буду переходити на російську коли до мене звертаються російською, то я буду нею розмовляти постійно, а я цього не хочу.

Не бачу в ньому потреби



Не дуже, мабуть. Дружба зі мною зазвичай не обтяжує.
Хоча я з тих людей, що можуть страшенно посваритись із подружкою, але не надовго. Я взагалі швидко спалахую, але так же швидко відходжу. В універі в мене була подруга, яка постійно в мене щось забирала із кімнати - заколку, розчіску, тарілку, чашку. І коли ми з нею сварились (чомусь частіше із-за її поганого настрою), вона потім приходила приносити ці речі і заодно миритись.
А взагалі подружки в мене зазвичай трохи (а інколи і не трохи) дивні.



Я не вважаю, що з милим рай і в наметі, але я б не стала пов"язувати щастя і гроші так безпосередньо.
Можу сказати, що в житті одними із найщасливіших і найпростіших були роки студентства, коли грошей в мене практично не було. Але була неймовірна легкість, таке неповторне відчуття свободи та безтурботності. Колись ми просто так поїхали на вокзал і просто так звідти поїхали у Крим, без речей і практично без грошей. І нічого, прекрасно відпочили.
Дуже хочу, щоб моя дитина навчалась в універі - це прекрасні роки.




Так, мені важко визнавати свою неправоту, але коли я-таки дійсно неправа, то визнаю.
Я не можу сказати, що я завжди сперечаюсь. Інколи, звичайно, можу і промовчати. Зазвичай це в родині чоловіка, та й взагалі, намагаюсь із родичами не вступати в суперечки. Тим паче, що більшість з них знають мою думку з того чи іншого приводу і так І знають, що їм мене не переконати.
А спорити із дурними людьми - в житті я намагаюсь уникати таких людей і тим паче дискусій з ними.



Шию із фетру якісь дрібнички для малих, під настрій шию якісь цікаві речі для малих - на які грошей шкода, бо вдягнути реально кілька разів, але дуже хочеться їх мати. Наприклад, якісь святкові плаття чи пишні спідниці.
Пробую нові рецепти випічки, от зараз шукаю хорошого цікавого торта взагалі без жиру та шоколаду, на день народження сестри.
Мабуть для мене найбільш оптимальний спосіб самоосвіти - це отримання нової інформації. Кілька років тому в мене була божевільна ідея піти вчитись на юридичний ))
Власне більша частина мого життя - це отримання якогось нового досвіду і випробування себе в різних сферах.
В принципі я давно зрозуміла, що з вибором освіти я дещо помилилась. Двічі. Замість фахівця із мереж я стала дуже просунутим користувачем із технічними навичками. Ну а бухгалтерія мені ніколи і не подобалась.
Я спробувала себе в дизайні - для цього мені довелось вивчити і відповідне програмне забезпечення, і згадати те, що я знала із художньої школи. Але мене чекало розчарування - дизайн мені був цікавий тільки перший час. Коли замість творчості більша частина роботи - це випадіння в осад від побажань клієнтів... До того ж, я працювала дизайнером в рекламі - там взагалі слабувато із творчістю.
Ну і так далі )) Останні роки я працювала в місці, де акценти моєї роботи постійно змінювались, це мабуть було однією із основних причин, чому мені там не набридало.
Тепер ось намагаюсь писати - це взагалі по суті постійне отримання нової інформації. Поки що цікаво, якби ще якось організувати себе працювати чітко за графіком, а не уривками.

это как, если не секрет?

(торт без жира и шоколада - бисквит с желе и фруктами, например, "битое стекло" в теме про выпечку есть)

В нас було звичайне дитинство, ну хіба що Женя 11 місяців на рік відвідувала по 2 тренування з плавання.
Навіть не знаю, спогадів про дитинство багато, але розповіді були б довгими і мабуть не дуже смішними стороннім людям.
Колись нас змусили рвати вишні - мене, Женю та нашого брата. Коли дід прийшов через дві години, то на дні відра було трохи вишень, вся земля в саду була у вишнях, а ми були повністю всі у вишневому соці - у війну гуляли дітки.
А взагалі ми усе дитинство із Женею дрались, а виросли рідними сестрами тому я мабуть спокійно ставлюсь до суперечок між дітлахами.



ні, я малювала, займалась флористикою, макраме, дизайном, ліпкою і батьки періодично відправляли мене на курси англійської мови (не знаю, як в тебе, а в мене вона фактично не викладалась у зв"язку із відсутністю вчителя).
Я б із задоволенням ходила на плавання, але, на жаль, в мене сильна алергія на хлорку, тому я навіть була звільнена від уроків фізкультури взимку, коли всі плавали.



Ми двомовні на жаль більше мов ані мені, ані сестрі поки що опанувати не вдалось
Женя вже пояснила, чому так - бо тоді б довелося розмовляти українською тільки між собою та з мамою



Мабуть фантастика, фентезі, бойовики. Для мене кіно - це відпочинок, я не люблю фільмів, які залишають важкий осад. Хоча і серед цих легких жанрів є свої виключення - наприклад, "Хранителі" мене свого часу мене просто вразили.
Я не люблю драм, мелодрам, фільмів не про що. Для мене подивитись просто кіно, ну там про життя (наприклад "Авіатор" чи "Загадкова історія Бенджаміна Баттона" ) - це практично подвиг.
Категорично не дивлюсь фільмів про війну. За все життя бачила тільки два - "Ворог у воріт" і ще один, назви якого я навіть не знаю.
А взагалі, я не розумію, чому до фантастики таке упереджене ставлення - серед фантастичних фільмів дуже багато стрічок, які підіймають серйозні питання і від того, що дія відбувається в космосі, вони менш серйозними не стають.

по-різному, я не зможу цього пояснити.



бите скло робиться на сметані, а мені за жирністю зараз навіть молоко не підходить.
Поки що я зупинилась на модифікованому пташиному молоці. Суфле виходить просто казкове, залишилось вигадати до нього щось цікаве, щоб замінити шоколад.

а обезжиренный кефир? с ним тоже желе вполне приличное получается

Навіть не знаю, ніколи не пробувала.
Але за участь в процесі пошуку дякую. В мене ще є час на вибір.

Алена, я не буду оригинальной, когда скажу, что ты очень харизматичная личность (тебя выдают даже буквы) И ты одна из тех, на форуме, перед кем я снимаю шляпу)))

А теперь к вопросам: Кто в вашей семье доминирует ты или муж? Кто чаще идет на компромиссы?

На что тебе жаль тратить деньги (вот я, например, не понимаю зачем наращивать ногти, а тем более платить за это )?

Есть ли у тебя любимый фильм/фильмы, режиссер?

Какой отдых тебе по душе?

Ты самодостаточная личность? И что именно для тебя "быть самодостаточной"?
Расскажи, как вас с сестрой воспитывали родители? Чему "самому-самому" научили тебя родители?

Я все-таки вірю в те, що в нас рівноправні стосунки. Важливі рішення ми приймаємо разом, а не дуже важливі приймаються якось самі по собі.
На компроміси частіше йде він із-за свого більш спокійного характеру, в цьому питанні його кредо таке "якщо жінка щось хоче, то треба їй це дати, інакше вона візьме сама".
Але інколи може так впертись... що хоч об стінку розбийся, і він не передумає. Не люблю я такі моменти.


на комунальні послуги. Із всіх витрат мене більше всього дратує необхідність платити за те, чого я не бачу (та що там, те чого нема - в чому стратегічна задача ЖЕКів я досі не знаю). Ще вода і світло мене не дуже дратують, а от опалення та квартплата... От вже тиждень медитую - змушую себе сплатити за опалення і забути що батареї були навіть не теплі, а просто не крижані.



Їх багато і кількість постійно поповнюється, правда в останні роки досить рідко.
Те саме із режисерами - я ціную Мела Гібсона за його сміливість, Зака Снайдера за його стиль, Спілберга та Камерона за їх масштабність, Лукаса - за створення цілої епохи, Бея - за розмах.



Я вже писала, що обожнюю воду, тому відпочинок біля води для мене один із найкращих.
Нічні клуби - точно не моє, а от рок-концерти я люблю.

Я не имела ввиду прямой смысл этого выражения
Имела ввиду выяснение прошлых взаимоотношений и кто где пересекался. Как то так


Вопросы:
Как Вы относитесь к нововведениям в воспитании детей?
Раньше самым авторитетным педиатром считался Спок, а сейчас Комаровский.
Следуете ли Вы их рекомендациям? Или больше ориентируетесь на свою интуицию?
Есть что-то, что Вы не приемлите из главных советов педиатров. Например купать ребёнка в воде 35 градусов. Или каких-то других?
Тот же вопрос касается технического прогресса.
Нужны ли Вам такие штуки, как смартфон, планшет, электронные книги?

Дивлячись, що вкладати в сенс цього слова.
Мабуть мені більше по душі виріз "цільна особистість".
Якщо абстрагуватись від поточних нагальних проблем, то в мене досить рідко виникають внутрішні протиріччя чи вагання.



Непогано виховували, мабуть. Я задоволена, хотілось би виховати своїх дітей не гірше
Саме головне, що мені дали батьки - відчуття родини. Я знаю - що б не сталось і що б я не накоїла, в мене є люди які мене приймуть, зрозуміють і допоможуть.


Батьки ніколи нас не змушували ні до чого. Сестра багато років ходила на 6 ранку на тренування, але могла покинути в будь-яку мить і їй би слова не сказали. В нас не перевіряли уроки і щоденники класу із 3.
Ні, не треба думати, що батькам було до нас байдуже. Це такий собі вид повної довіри. Треба сказати, що за всі роки навчання в школі ані про мене, ані про сестру нічого поганого не сказали. Ми завжди добре вчились, ми ніколи не потрапляли в погані компанії і неприємності, ніколи не палили. Словом, метод повної довіри від батьків себе виправдав




Дивно, чому так багато людей вважають, що Комаровський створив свою систему. Він популяризує те, що було відомо давно і він цього не приховує. Я не бачу в його рекомендаціях ніяких особливих нововведень.
Я категорично не сприймаю фанатичного материнства (саме материнства, а не батьківства, бо в більшості випадків фанатизм друга половинка не поділяє). Фанатичне материнство в моєму розумінні - це коли на вівтар виховання дитини покладається життя, здоров"я і весь вільний час матері.
Я не читала Спока, а головна порада Комаровскього мені до вподоби - у всьому покладатись на здоровий глузд. Комаровський прекрасно розповідає про основні забобони і на мою думку, якщо майбутня мама не знає, що робити із дитиною, то краще вже читати саме його.


Я категорично проти гомеопатії, вважаю це просто викинутими на вітер грошима.


Я здивована, невже тому, що мені не потрібен телевізор, я схожа на противника прогресу?
Мені не потрібен смартфон, в мене був і не сподобався. А от планшет і читалку я хочу
А взагалі я дуже позитивно ставлюсь до прогресу.

Какой стиль в одежде предпочитаете: спортивный или женственный?
Часто ли носите обувь на каблуке?

Задавая вопрос я совсем забыла, что у вас нет телевизора)))
И не считала от этого Вас противником))


Вы писали, что не любите, когда муж упирается во что-то одно и его не переубедить.
Часто бывают такие моменты? Что Вы делаете в таких ситуациях?
Бывали у Вас ссоры со словами "развод и девичья фамилия"?

Правдиво ли выражение "мужчина - голова, женщина - шея"?