Как научить ребенка делать домашнее задание самостоятельно? — сторінка 7

Така сама проблема



В цілому згодна, але, чомусь, вчитель не занижує оцінкі тим, хто робить за допомогою батьків (хоча це помітно), а тім, хто робить сам, і, звісно, не дуже охайно, занижує Цілком природно, що, якщо діти хочуть отримати гарну оцінку, чекають допомоги від батьків.
От нас ще не оцінюють, але частенько у зошиті написано "Намагайся вести по лініях", "Не виходь за контури", "Пиши охайніше" і таке інше. За нього робити не хочу, над головою стояти теж (щоб не нервувати дитину) от і маємо А є діти, яким батьки крапочки пунктиром проставляють, щоб потім писати по них, от в ціх дітей "Вдала робота", "Гарна робота" і т.п. Звісно, і в нас таких записів вистачає... але дуже не приємно читати оті інші((

Крокозябра, я своїй сестрі це пробувала втовкмачувати ще з дитсадку її дітей, коли вони разом з дітьми якісь там аплікації робили для дитсадка. Своїми очами бачила (якраз гостювали в них) - наче й спочатку разом з дітьми почали, а закінчилось все тим, що мама сама дороблює, а діти вже побігли гратися, їм набридло. Ну ось тільки тепер сестра почала хоч якось задумуватися. Але все ще відкидає мої поради. Побачимо, що далі буде.

Така сама проблема була у минулій школі, у нинішній наче нормально з цим.
Вважаю то величезною помилкою вчителя!

А сама це вирішувала розмовою з дитиною, просто її запитувала, яким варіантом треба більше гордитися: десяткою за власноруч намальований малюнок чи дванадцяткою за малюнок, який фактично за тебе зробила мама? І кому насправді та оцінка виставляється у другому випадку - дитині чи мамі? І кому далі в житті жити та працювати, кому доведеться виконувати далі життєві задачі - мамі чи все-таки дитині?
В результаті проблем самооцінки через несправедливість оцінки не було, навіть навпаки.

І так, ми на оцінки як такі особливої уваги не звертаємо, це в нас лише як спосіб перевірки "стану знань", тобто як температура тіла для перевірки стану здоров'я. Так, важливо і більш-менш об'єктивно у більшості випадків, але самі по собі оцінки не мають ніякого значення. Важливо те, що фактично є у власній голові.

А це вже від вчителя залежить.
Вчителька, звісно, повинна високо оцінити гарно зроблену (навіть за участі батьків ) домашню роботу, але вона може і низько оцінити класну роботу тих же дітей, яку вони роблять без батьків (самі розумієте, що така робота набагато гірше виконана). І на закиди батьків дуже просто в такому випадку відповісти - не привчайте дитину до того, що ви за неї роботу виконуєте, бо в класі ваша дитина не справляється з завданнями, і це для неї стрес.
А в наступних класах вже простіше - оцінка за ДЗ в журнал не ставиться, а в класі батьки нікому не можуть допомогти - ось тут ті діти, що вміють самостійно працювати, і "візьмуть своє" хорошими оцінками.

Я в шкільну програму не лізу, але поробки завжди доньці допомагаю робити.
У нас кожні 2 тижня в школі виставка якась тематична. Що ми тільки ца 3 роки не робили! І ліпили, і малювали, і фотографували, і з дисків поробки робили, і пляшки розмальовували і ще всяке різне, вже і не згадаю... Так ось нам вчителька завжди каже, що ці роботи треба допомагати дітям робити, бо для дітей важливо, щоб батьки приймали участь у шкільному житті.

Так це ж геть інше. Тут суть якраз навпаки, не в самостійності виконання, а у роботі в команді, скажімо так, також у тому, щоб зміцнювати відносини і так далі.
До того ж, якщо і з уроками інколи буде так, що завдання складне, і дитина заплуталася, і батьки допоможуть частково (той мінімум, після якого далі дитина зможе зробити сама), - то це ж не проблема. Ніхто не пропонує повністю відсунути дитину у стилі "як хочеш, так і справляйся сама, мене не цікавить". Але це дійсно повинно бути "інколи", а не перетворюватись на правило.

Вот такой план действий предлагают для родителей первоклашек:

Как помочь ребенку не просто выполнить сегодняшнее домашнее задание, но научить его обходиться без нашей помощи? Кому-то из детей потребуется всего неделя-другая, кому-то - несколько месяцев или еще больше. Но в любом случае в этом процессе будет несколько этапов.

Первый этап - вы как можно больше заданий выполняете вместе с ребенком. Стараетесь понять, каких знаний, навыков ему не хватает. Нет ли у него неправильных способов, привычек в работе. Помогаете восполнить пробелы и избавиться от неправильных способов действия.

Второй этап. Часть работы ребенок выполняет сам. Но вы должны быть уверены, что с этой частью работы он справится. Скорее всего, сначала это будет очень небольшая часть, но ребенку необходимо ощущение успеха. Оцените с ним результат. После каждой самостоятельно и успешно выполненной части ставьте какой-нибудь значок, например восклицательный знак или довольную рожицу. Через какое-то время вы вместе с ребенком убедитесь, что правильно сделанная часть увеличивается с каждым днем. В случае неудачи спокойно разберитесь, что помешало. Научите ребенка обращаться за помощью при конкретных затруднениях. Главное на этом этапе - ребенок поймет, что он может работать самостоятельно и справляться со своими трудностями.

Третий этап. Постепенно самостоятельная работа расширяется до того, что ребенок сам выполняет все уроки. Ваша поддержка на этом этапе скорее психологическая. Вы находитесь неподалеку, занимаетесь своими делами. Но готовы прийти на помощь, если понадобится. Проверяете сделанное. Смысл этого этапа - ребенок убеждается, что он уже очень многое может сделать сам, но вы всегда его поддержите.

Четвертый этап. Ребенок работает самостоятельно. Он уже знает, сколько времени уйдет на то или иное задание, и контролирует себя с помощью часов, обычных или песочных. Вы в это время можете отсутствовать дома или находиться в другой комнате. Смысл этого этапа - ребенок старается преодолеть все возникшие трудности сам. Откладывать до вашего появления можно только самое трудное. Вы проверяете сделанное. Это необходимо, пока окончательно не выработается навык самостоятельной работы.

Может она просто не воспринимает учителя? У мене в универе были все конспекты отличные, только по одному предмету, было по паре строк за пару - преподавателя совсем не воспринимала, было такое ощещение, что сказку рассказывают, при чем скучную

Те саме періодично вилазить. Поки що знайшла дві причини: 1) не подобається вчителька, тому йде такий собі психологічний фільтр, 2) минулі "хвости" заважають зрозуміти нинішню тему.
Відповідно першу причину пробую вирішити через "читання моралі", так би мовити. Тобто пояснюю, що подобається чи ні, діло десяте, при "не подобається" вчитись складніше, але все одно треба, що хай сприймає просто як інструмент щодо отримання знань, все одно знання треба.
А другий варіант - через підтягування хвостів.
Поки що про результати прозвітувати не можу, але й проблеми глобальної не було, так щоб можна було побачити якусь різницю. Хіба що з англійської у обох різко стало краще, але англійською ми влітку додатково займались, плюс вчили слова за допомогою карток, так що це явно вплинуло позитивно.

Та сама фігня зі старшою. Намагаюсь донести думку, що навчання - це особиста відповідальність за власне майбутнє, а не "навісили зверху і вимагають, тож коли можу, я з цього з'їзджаю". Зі скрипом, але щось наче змінюється. Побачимо, як далі буде.

Вчера узнала, что мой ребенок на уроке хронически витает где-то очень далеко, почти руку не поднимает и не пишет тогда, когда пишут все. Собственно, уроки у нас с самого начала делались долго - очень много отвлекался, но выяснилось, что и в школе ситуация не фонтан.
Поговорили с ним вчера все - каждый по-своему, ребенок пообещал, что исправится, но опять был таким же рассеянным....
А сегодня в руки случайно попала книжка, которую нам очень рекомендовала школьный психолог: Заряна и Нина Некрасовы "Перестаньте детей воспитывать - помогите им расти" и там обнаружила аккурат нашу ситуацию.
Думаю, многим это будет интересно и полезно почитать:

Да у нас на первый взгляд тоже все этим пунктам соответствовало, но если хорошенько разобраться, то не все так хорошо. Вот вспомнила, что школьный психолог рекомендовала первое школьное время укладывать ребенка около 20 часов. Как-то пропустила мимо ушей как нечто нереальное, а вчера спросила малого, не хочется ли ему спать днем после школы - ответил, что да, очень. Причем это никак не было заметно с его активностью. Мы часто вообще до 9 вечера гуляем.
Еще вспомнилось, что последний месяц наш папа сидит дома и решил заняться дисциплиной со многими ограничениями в качестве наказания (например, периодически запрещал смотреть мультики и кататься на роликах-велосипедах). Он же целыми днями смотрит телевизор от нечего делать - с этим, конечно, проблема. Но поговорила - и вчера он второй раз в жизни сыграл с детьми с настольную игру и наконец согласился заклеить камеру у велосипеда, который принципиально не чинил, требуя хорошего поведения.
И еще немало проколов нашла, на которые внимания не обращала. А дыхательная гимнастика и правда будет очень на пользу в любом случае.

кстати,Ульянка весь первый класс почти всегда днем засыпала. упиралась, но...)) сейчас пока еще не было таких случаев, но спать четко в 9 часов
тв у нас нет, ноут один на всех,детям полчаса на нем выпадает периодически. восресение у нас всегда выходной от всех дел и день развлечений.
после школы обязательно полчаса поваляться с книжкой, отдохнуть

Я начинаю укладывать в 21-00.
В 21-30 уже в постели... еще минут двадцать слушает аудиосказки и засыпает.

Для нас это прогресс.. раньше начинали ложиться в 23-00