Как научить ребенка делать домашнее задание самостоятельно? — сторінка 2

Темперамент у дітей різний. Одні живчики, а інші - довго запрягають. І останнім підганяння на користь не піде, лише нашкодить. Те, що в нас суспільство заточене під "швидко, швидко, а то не встигнеш", аж геть не аргумент на користь псувати дитині нервову систему.

А коли він буде отримувати погані оцінки через те, що його не привчили робити швидше -це не псує нервову систему? Я своєму сто разів на день повторюю: "Ти можеш швидше? Що ти як черепаха ... і т.п.", не страждає його нервова система від таких зауважень. Ми живемо в в соціумі, а не в лісі, потрібно приймати правила суспільства. Не думаю, що ви сильно б хвилювалися, щоб не зіпсувати нервову систему, наприклад, водію маршрутки, який їде зі швидкістю 40 км/год, на кожній зупинці виходить покурити, водички попити ...

Извините, но у меня тоже есть свои планы, свой график и 2 детей. И размазывать на целый день выполнение того, что укладывается в 2 раза по 15 минут, я даже не просто не хочу, но и не могу себе позволять. А умение для ребенка сконцентрироваться и сделать что-то в отведенное время - на мой взгляд, очень полезно. Быстрота выполнения не относится к творческим заданиям, заданиям на сообразительность. А нудные прописи - самое оно. Математику ребенок делает сам, и с удовольствием.
Насчет того, что не всем подходит быстро сделал и пошел, - не всем. Ну на то и мама, чтобы методом проб и ошибок искать лучший способ.
Я сама еще та тянучка по жизни, таймер лично для меня очень упрощает жизнь.

А Ви впевнені, що не страждає?
Ще й самооцінка до купи...
Якщо дитина від природи флегматик чи меланхолік, то його не можна "виправити", його можна лише зламати. Навчити робити швидше не за рахунок більш швидких рухів чи швидкого думання, а за рахунок оптимізації, тобто не робити зайвого чи там робити кілька справ одночасно тощо, - це нормально і це потрібно. Це і є допомога батьків, враховуючи індивідуальні особливості дитини, навчити її знаходити свій особистий оптимальний варіант дій. А не тупо підганяти.
І якщо вже вибирати між поганими оцінками та здоровою нервовою системою дитини, я б вибрала останнє, не задумуючись. Погані шкільні оцінки закінчаться через 11 років школи, а нервова система залишиться на все життя. І на щастя у житті нервова система впливає набагато більше, ніж шкільні оцінки.

А приклад з водієм Ви невірно навели - якраз враховуючи свої власні схильності, в тому числі і темперамент, треба вибирати собі професію. І не йти у водії, якщо маєш схильність до помріяти та задумуватися.

Ми все життя живемо за таймерами)) На роботу/до школи не спізнитися; звіти здати; проекти закінчити, речі попрати, щоб встигли посохнути; за квартиру своечасно заплатити; борщ в холодильник поставити, щоб не встиг закиснути... ліки прийняти 4 рази на день, через півгодини після іди)) Чому не привчатися до цього з дитинства?

Це однозначно.
Бо так саме можна виправдовувати тим темпераментом та іншими особливостями дитини банальну її (чи свою) лінь та розхлябаність. Що саме правильно для конкретної дитини та у конкретній ситуації - краще, ніж її мама та тато, не може знати ніхто.

Більшість з цих речей можна зробити раніше чи пізніше. Невже той борщ у холодильник треба занести строго за три секунди, бо через три хвилини від уже скисне?
Вміння організовувати свій час не має ніякого відношення до швидкості виконання чогось там. Навпаки, хаотичне бігання по дому під час зборів до школи лише вповільняє ті збори.

У меня несколько раз скисал борщ потому, что я откладывала поставить его в холодильник, потом забывала, потом уходила по делам и т.д. и т.п.
Хаотичного бега по дому можно избежать, вовремя подготавливая все заранее. То есть те же рамки, когда временные, когда организационные.

Во-во. Питання не в швидкості, а в самоорганізації. Комусь допомагає таймер, комусь правильна послідовність дій (наприклад, починати ті уроки не зі складного матеріалу, а з простого, для "розкачки"), комусь попередня підготовка для настрою (наприклад, чаю попити чи прогулятись трохи), комусь перерви маленькі (а не дві години підряд зі стола не вставати) і так далі. Ще може впливати сам час виконання домашньої роботи (наприклад, по собі знаю, що у період приблизно з 15 до 17 в мене мозок практично не працює, можу в той програмний код втупитись, і так толком нічого й не зробити, зате в першій половині дня та ввечері після 19-ти раз-два і готово). І так далі, просто треба підібрати той режим, який краще підходить.

ну то навчиться по ходу все життя будуть з"являтись нові обставини, нові правила, нові потреби.
моя мати мені 30 років дірку в голові робила, що я з дитиною ніколи-ніколи не впораюсь, а тепер не розуміє, як я ще й на другу наважилась і працювати встигаю.


просто всі вийдуть з його маршрутки, він залишиться без обіда і змінить поведінку або роботу


лично Вам упрощает, потому что Вы сами себе его ставите, а не кто-то его Вам ставит. как именно влияет долгое выполнение ДЗ на Ваши планы? ну если над душой не стоять и не подгонять? надо уходить куда-то? тогда идите, не выполнив задание. но и тут таймер не нужен.

Впевнена, і не треба таких емоційних смайлів. Ви своїм дітям зауваження ніколи не робите?



Ось с цим в нього, взагалі, все гаразд. Форумчанки, які знають його наживо, не дадуть збрехати))



Автор теми чітко визначила, що він не довго думає, а "зависає", тобто байдикує час від часу, навіщо лізти в дебрі?



Чому тупо? Я вмію це робити з розумним виглядом.



До чого тут стан нервової системи? Ви значно перебільшуєте. Бити, принижати, знущатися- це загроза для нервової системи. А коли мама робить зауваженя, це цілком нормально.



Назвіть мені професію, де невміння працювати без постійних відволікань, є плюсом.

По ходу- це коли? (Син автора- вже не першокласник) І як навчиться, якщо ніяк не впливати?



То проблеми водія, а я кажу про пасажирів. Хтось може запізнитись на літак, наприклад.

А от цікаво, будильник на ранковий час теж шкідливо для нервової системи ставити?

У варіанті "сто разів на день повторюю: "Ти можеш швидше? Що ти як черепаха ... і т.п.""? Ні, ніколи. Раз на тиждень без порівнянь з черепахою підігнати можу, якщо ми кудись спішимо. Сумніваюсь, що є об'єктивна необхідність робити це по сто разів на день.



По сто разів на день порівнювати з черепахою - це не образа, а нормальне зауваження? Мабуть, нечутлива нервова система від природи у Вашої дитини, а то б Ви так не говорили.



Як мінімум, всі професії творчого напрямку. І ще риболовля.
Будь-які недоліки характеру можна перетворити на плюс, якщо не ставити собі на меті переробити дитину. Тобто з повільної дитини не треба робити живчика, а треба використати її в позитиві, бо в плюсі це може означати спокійність дитини, вдумливість, заглибленість у предмет тощо. Живчики, як правило, по верхам поскачуть, бо їм не вистачає терпіння, а от у повільних якраз того терпіння вагон, і це великий плюс. Маму це може дратувати (особливо якщо вона по життю робить все дуже швидко), але це в першу чергу проблема мами, і не треба її переносити на дитину. В моєї сестри синочок якраз такий повільний донеможу, чистити зуби може хвилин по п'ятнадцать, одягатися по півгодини. Всі думали, що ж він робити буде, як до школи піде... Нічого, нормально вчиться, і оцінки хороші! І до його уповільненого ритму якось в сім'ї пристосувалися, наприклад, якщо треба кудись збиратися, то він одягатися раніше починає, і все в такому дусі. І ніхто не робить з цього якоїсь трагедії.

от коли перестануть над душею стояти і підганяти, коли побачить перші проблеми від незробленого, тоді і навчиться.
а до чого тут пасажири? вони йому не мати, щоб турбуватись про його нервову систему, незалежно від якості його роботи.

так, я вважаю, що шкідливо і те, що фриланс стає все більш популярним в усьому світі, це, думаю, підтверджує.

Саме так. Особливо для дітей, у яких нервова система ще у процесі формування, для дорослих теж шкідливо, але не критично. В ідеалі людина повинна сама прокидатися, коли виспиться. У варіанті, коли треба прокидатись не пізніше визначеного часу, то бажано зробити варіант повільного прокидання, тобто в ідеалі якась спокійна приємна музика, яка поступово відвищується за гучністю та ритмом, також повільно світло включатися. Тобто імітація природнього світанку, коли встає сонце та розвидніється, і пташки всілякі починають співати, ще там якісь звуки починаються. Якщо мама будить дітей - також ніяких різких "ПАДЙОООМ!!!" зі здиранням ковдри; краще відкрити штори, тихенько сказати щось лагідне, погладити по плечику, і якщо так зразу не прокидається, тоді вже поступово можна і потрясти, і ту ковдру вже забирати, і так далі.
А традиційне різке дзеленькання будильнику - це пряма дорога до майбутнього інфаркту.

Бо ви ж самі і писали про те, що всі діти різні. Вашої достатньо раз на день, а мойому не раз і не два. Йому і в школі на перервах вчителька постійно зауважує, щоб не носився, а іншим дітям- ні. Теж не треба цього робити?



А чим вразливе порівняння з черепахою? Буде робити швидко, буду порівнювати з бистрою ланню))) Хай вчиться проводити аналогії



Повільна дитина, це дитина, яка робить повільно. В автора інша проблема: дитина час від часу нічого не робить.



А якщо не навчиться, а звикне до поганих відміток і "заб"є"?



То й ви з jozh не матері тим дітям, що живуть за таймером, щоб давати оцінку їх нервовому стану))


Все, буду збиратися і їхати до школи... а там буду підганяти, щоб швидше вдягався))) Бо якщо запізниться в художку, не встигне на хіп-хоп От таке в нас Гестапо))