странно, нам его на первом курсе в НКИ преподавали ( раз в неделю один семестр)
Какой предмет Вы бы включили и\или исключили, из школьной программы? — сторінка 9
Аннушка · VIP18 305 переглядів180 відповідейЗараз цю тему дивляться1
вважаєте, математика в усьому винна? ))
то вже така вчителька ))) це вона собі "двійки" ставила такою поведінкою ))
Ні, це такий учень)) Він вже тоді міг заговорити кого завгодно))) дешевше не зв"язуватися))))
в нашій школі теж так було, вчителі розуміли, що якщо дитина має здібності з англійської мови, то не треба її "валити" з математики, фізики, хімії. В моєму атестаті "7" і "8" з цих предметів - чесно кажучи "6" або навідь "5". Але "12" з англійської, української, німецької справжні. Я закінчила школу і вступила, звичайно ж, на іноземну філологію, попала на бюджет. А якби в мене був той атестат з отими 5 і 6 з математики?
· змінено
Посилання на повідомлення #661777Я категорично проти розділення по спеціалізаціях з самого малечку.
Причин тому купа:
1) щоб людина була здорова і досягала успіху у житті в цілому, обидві півкулі мозоку мають працювати з однаковими навантаженнями. якщо це правило порушується, то, використовуючі мову новітніх технологій, накопичується помилка: бачили багатих і вправних керівників, в яких повний безлад у житті і родині? це приклад тих, в кого ліва півкуля (логіка, раціональність, критичність сприйняття) домінує, а права півкуля пасе задніх - тобто не використовує людина в житті тонке емоційне сприйняття, творчість, сприйняття на віру без критики. Протилежній варіант - напівголодні творчі діячі чи дорослі, які забули, про що вони мріяли в дитинстві, і заблукали в рутині. Одна з причин - однобоке навчання - ті самі штампи про фізиків і ліриків, технарів та гуманітаріїв.
2) дитина здебільшого не відрізняє предмет і викладача. отже, часто на сприйняття предмету впливає якість стосунків з викладачем і його спосіб передачі знань. дитині подобається процес уроку - вона цим займається із задоволенням - робимо висновок про схильність до предмету, і навпаки. про обдарованість чи відразу, яку помітили з раннього дитинства не треба - бцдь-хто може красиво малювати і чисто співати, правильно рухатись і грати в спортивні ігри, якщо цьому навчили з раннього дитинства. Таланти - вроджені, навички - придбані.
3) маленька дитина з геть незначущого для дорослого епізоду може зробити однозначний висновок, ніхто цього і не помітить. Ось саме зараз споглядаю, як мій син, який з самого-самого "не малював, бо не його", почав за місяць малювати, коли я раптом натрапила на цей стереотип і прибрала його геть. Він повірив в своє "немалювання" у віці десь 2-3 років через необережний ляп виховательки. скільки разів у шкільному віці ми бачили середнячків, які раптом ставали зірками у якомусь предметі, бо раптом пішло? я багато такого споглядала, щоправда на оцінки це здебільшого не впливало, адже на той час вже були навішані ярлики "технарів", "гуманітаріїв" тощо
4) "математику вигадали філософи, щоб отримати можливість однозначно висловлювати думки і поняття". як можна займатися вивченням літератури, якщо не використовується логіка? аж ніяк. який предмет в школі тренує логіку? як можна займатися філософією, не торкаючись абстрактних понять? які предмети тренують абстрактне мислення? відкрийте підручник з живопису: анатомія, біологія, геометрія, фізика і трошки про пензлики :)
Я була визнаним "математиком" в класі, проте друзям я не просто давала списувати домашку, а пояснювала, як розв'язувати ті задачі і приклади. І, диво! Двієчники починали без помилок робити це самі.
Висновки: не вони тупі були, а вчитель пояснив так, що вони не зрозуміли, не помітив цього чи вирішив, що це не має значення, батьки приєдналися до цієї думки, учні і не думали, що може бути інакше, бо вже купу років їм розповідали, що математика - "не для них". А я в принципі "не розуміла, як це можна не розуміти" і шукала те місце в логічному ланцюзі, де в них провал. знаходили, латали - вуаля! що маємо зараз: ті двієчники з математики зараз працюють в АйТи, інженерії, економіці і фінансах, а я, "математик", продовжую за допомогою математичної логіки вишукувати дірки в логічних ланцюгах стереотипів і латаю їх, тільки мало хто напророчить майбуній фах "психологія" яскраво вираженому школяру-технарю. Я категорично проти прямого асоціювання предмету в школі з майбутнім фахом дорослої людини.
Причин тому купа:
1) щоб людина була здорова і досягала успіху у житті в цілому, обидві півкулі мозоку мають працювати з однаковими навантаженнями. якщо це правило порушується, то, використовуючі мову новітніх технологій, накопичується помилка: бачили багатих і вправних керівників, в яких повний безлад у житті і родині? це приклад тих, в кого ліва півкуля (логіка, раціональність, критичність сприйняття) домінує, а права півкуля пасе задніх - тобто не використовує людина в житті тонке емоційне сприйняття, творчість, сприйняття на віру без критики. Протилежній варіант - напівголодні творчі діячі чи дорослі, які забули, про що вони мріяли в дитинстві, і заблукали в рутині. Одна з причин - однобоке навчання - ті самі штампи про фізиків і ліриків, технарів та гуманітаріїв.
2) дитина здебільшого не відрізняє предмет і викладача. отже, часто на сприйняття предмету впливає якість стосунків з викладачем і його спосіб передачі знань. дитині подобається процес уроку - вона цим займається із задоволенням - робимо висновок про схильність до предмету, і навпаки. про обдарованість чи відразу, яку помітили з раннього дитинства не треба - бцдь-хто може красиво малювати і чисто співати, правильно рухатись і грати в спортивні ігри, якщо цьому навчили з раннього дитинства. Таланти - вроджені, навички - придбані.
3) маленька дитина з геть незначущого для дорослого епізоду може зробити однозначний висновок, ніхто цього і не помітить. Ось саме зараз споглядаю, як мій син, який з самого-самого "не малював, бо не його", почав за місяць малювати, коли я раптом натрапила на цей стереотип і прибрала його геть. Він повірив в своє "немалювання" у віці десь 2-3 років через необережний ляп виховательки. скільки разів у шкільному віці ми бачили середнячків, які раптом ставали зірками у якомусь предметі, бо раптом пішло? я багато такого споглядала, щоправда на оцінки це здебільшого не впливало, адже на той час вже були навішані ярлики "технарів", "гуманітаріїв" тощо
4) "математику вигадали філософи, щоб отримати можливість однозначно висловлювати думки і поняття". як можна займатися вивченням літератури, якщо не використовується логіка? аж ніяк. який предмет в школі тренує логіку? як можна займатися філософією, не торкаючись абстрактних понять? які предмети тренують абстрактне мислення? відкрийте підручник з живопису: анатомія, біологія, геометрія, фізика і трошки про пензлики :)
Я була визнаним "математиком" в класі, проте друзям я не просто давала списувати домашку, а пояснювала, як розв'язувати ті задачі і приклади. І, диво! Двієчники починали без помилок робити це самі.
Висновки: не вони тупі були, а вчитель пояснив так, що вони не зрозуміли, не помітив цього чи вирішив, що це не має значення, батьки приєдналися до цієї думки, учні і не думали, що може бути інакше, бо вже купу років їм розповідали, що математика - "не для них". А я в принципі "не розуміла, як це можна не розуміти" і шукала те місце в логічному ланцюзі, де в них провал. знаходили, латали - вуаля! що маємо зараз: ті двієчники з математики зараз працюють в АйТи, інженерії, економіці і фінансах, а я, "математик", продовжую за допомогою математичної логіки вишукувати дірки в логічних ланцюгах стереотипів і латаю їх, тільки мало хто напророчить майбуній фах "психологія" яскраво вираженому школяру-технарю. Я категорично проти прямого асоціювання предмету в школі з майбутнім фахом дорослої людини.
· змінено
Посилання на повідомлення #661778тим більше ))))) якщо вчителька навіть боялась рота розкрити, то як вона могла знайти якийсь індивідуальний підхід до нетипового учня? а так і вона дурною не виглядає, і навіть ніби принизила цього розумника - "подарувала" "трійку" )))) я вже, здається, писала, що мені дуже пощастило з учителями, тому в мене ще в школі такі люди поваги не викликали.
· змінено
Посилання на повідомлення #661779а коли пора?
коли сам вирішить
З малечку, дійсно, не треба розділяти, а от років з 14 я вважаю, вже потрібно.
Два роки тому питала у одного китайського вчителя, як краще виховувати дитину(стояло питання про вибір школи). Він мені тоді сказав, що до 14 років треба дати дитини настільки багато різноманітної інформації, наскільки можливо. А от після 14, дитина, вже може зрозуміти, що їй до душі, і тоді на перший план виходять оті "улюблені " предмети, яким треба приділяти більше уваги.
Два роки тому питала у одного китайського вчителя, як краще виховувати дитину(стояло питання про вибір школи). Він мені тоді сказав, що до 14 років треба дати дитини настільки багато різноманітної інформації, наскільки можливо. А от після 14, дитина, вже може зрозуміти, що їй до душі, і тоді на перший план виходять оті "улюблені " предмети, яким треба приділяти більше уваги.
Не раніше 14-15 років. Краще пізніше, проте спростити екстернатуру, зробити її доступною. Якщо вже утопічно мріяти, то зміни треба починати з стрімкого збільшення зарплат вчителям, щоб можна було серед них влаштовувати конкуренцію за місце. Бо поки в школах працюють фанати за покликанням (меньша частина), ті, хто не знайшов, куди подітися, чи просто боїться ризикувати, чи досиджує до пенсії, жодна реформа не зпрацює.
· змінено
Посилання на повідомлення #661798Я тільки хотіла оце сказати. В умовах, коли середня одинадцятирічна(!) освіта (не враховуючи дитсадка, де вже вчать читати) не виконує функцій церковно-приходської школи (писати правильно прості побутові слова), то розмірковувати про високі матерії якось незручно.
Про "з самого малечку" мова і не йде. Можна посперечатися хіба що, розділення має бути з 12-13 чи 14-15 років, але то несуттєво, я не стверджую однозначно про конкретний вік. Але факт, що вже в старших класах школи спеціалізація буде доречною. Правда, ще раз скажу, що просто так зараз розділити - буде ще гірше, це комплексно все змінювати треба, включаючи більш широкий спектр напрямків ознайомлювального плану для молодших школярів (щоб той вибір надалі мав попередню базу, з чого вибирати). Плюс, саме розділення повинне бути не примітивне, як на гуманітаріїв/технарів, наприклад, а більш гнучким, плюс з можливістю змінити, передумати. Не готова зараз сказати, як конкретно, це складна задача, яку мають вирішувати багато спеціалістів, і не тільки теоретично сісти та зі стелі взяти варіант.
що робити тим, хто ні в 12, ні в 15 ще не визначився? або кому подобаються усі напрямки?
Це зараз проблема. І зараз ця проблема і в 11-му класі у багатьох, тобто не тільки від віку залежить. І поступають в ВУЗи і за модою, і заради друзів, і тому що батьки так захотіли (а не діти), і тому що кудись легше поступити, або просто такий ВУЗ/технікум/училище є у власному місті (а далеко батьки не пустять або просто складно і дорого). Маса причин є тому, що діти помиляються у виборі життєвого шляху. Але в нормі здібності в 7-10 років уже видно, ну приплюсуємо ще для гарантії років 2-3-4, щоб остаточно визначитися. І я ж кажу, комплексно треба підходити, якщо вже реформу провадити, і в тому числі більш серйозну увагу приділяти виявленню здібностей, схильностей, інтересів дитини. Зараз на це ніхто взагалі увагу не звертає у системі освіти, у кращому випадку є такі послуги з профорієнтації для бажаючих, і все на тому. Це я така, що зі своїми дітьми вожуся, бо й свого часу консультації з профорієнтації провадила, тож щось у цьому кумекаю, але я не думаю, що прямо-таки всі батьки цим займаються. Тож треба, щоб це було системно. Тоді не буде такого, щоб в 12 років аж геть нічого не зрозуміло, на що ця дитина здатна, - так не буває, якщо дитина не безпритульною росте, як трава при дорозі. Якщо ж усі напрямки подобаються - ну теж не буває такого, щоб аж геть ніяких переваг, просто вдається все легко, тому й визначитися важко. І знову ж таки, ніхто не пропонує заборонити дитині вивчати хоч усі предмети, якщо він такий талановитий, мова йде більше про те, щоб не пхати в ту бідну голову логарифми, якщо воно їй не пхається аж ніяк, зате з задоволенням пише вірші (майбутній Пушкін, чом би й ні?).
чому в 40 років змінити фах і все життя - нормально, а в 15 остаточно не визначитись - проблема?
Напевне, про остаточність я трохи поспіхом сказала, все-таки життя непередбачуване, і навіть у 70 років можна іноземну мову захотіти вивчити або почати малювати, чом би й ні?
А проблема швидше у іншому, коли ми всіх абсолютно підлітків примушуємо, як зараз, вивчати все підряд, і нічого толком.
А проблема швидше у іншому, коли ми всіх абсолютно підлітків примушуємо, як зараз, вивчати все підряд, і нічого толком.
тобто проблема не в тому, ЩО саме вивчають, а в якості навчання.
Про якість нинішнього навчання давайте не треба, у мене нервовий тік буде....
Але навіть при най-найвищій якості навчання я вважаю, що спеціалізація потрібна вже у підлітковому віці. Не детальна аж до конкретної професії, але деяка загальна за напрямком та рівнем - потрібна.
Але навіть при най-найвищій якості навчання я вважаю, що спеціалізація потрібна вже у підлітковому віці. Не детальна аж до конкретної професії, але деяка загальна за напрямком та рівнем - потрібна.
Приблизно так працює система в США (чи принаймні працювала у 1994-1995 році). В молодших та середніх класах був мінімум вибору, але давали все для грунтовного вибору курсів у старшій школі. В 9-12 класі можна було відповідально вибирати курси, але рівнем та обсягом "не менше" ніж мінімум, необхідний для отримання диплому школи. Можна себе навантажити як того коня - в школі було багато курсів "АР" - advanced placement коледжського рівня, якщо здати тестування з них, можна було зараховувати цей курс за коледж. А можна було не напружуватись і деякі предмети вивчати абияк. Курси "нормального" рівня були з А=4 (максимальний бал 4), а Honors та АР мали підвищений бал А=5 (тобто GPA - середня оцінка - могла бути і 5.0 і 4.0 за ті самі А в табелі). Докладніше розповідати не буду - щоб не витрачати час та місце
Ваша відповідь
Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.