Делёжка на площадке — сторінка 5

Это образное высказывание, про Божий дар, вы его раньше может не слышали? Не воспринимайте его буквально.
Игрушки действительно бывают дорогие, но я такие бы не брала на улицу, и вообще не покупала бы маленькому ребенку, я думаю что это лишнее. Поэтому речь идет об обмене примерно равноценными игрушками, если этот момент так важен.

А с чего вы взяли что я делиться не хочу? Пожалуйста, читайте внимательно мой пост, я пишу одно и то же по нескольку раз.
Считаю глупым делиться направо и налево материальными ценностями. Но есть разные ситуации и в некоторых я могу поделиться и деньгами и другими ценностями, если посчитаю нужным. Отчасти благодаря воспитанию в детстве.

Теж мені зрівняли - телефон дорослого і камаз трирічного дитинчати. Телефон я, впевнена в собі і в своєму місці у цьому світі, можу піти і купити ще п"ять штук. А камаз, перша власність - це уособлення дорослості, самостійності, першого відходу від диктату мами, першого затвердження свого Я в цьому світі, першої речі, якою керує дитина, яка вже втомилася від цілобової опіки мами. І візьми і віддай, бо якась чужа дитина хоче МІЙ камаз, і мама, набридлий деспот, стає на сторону чужої дитини, а не мою, вона мене не любить. Істерика, завіса.

а що буде у підлітковому віці? теж мама краще знає, як мені, чотирнадцятилітній красуні, краще і лізе зі своїми повчаннями і порівнює зі Свєтою-відмінницею? І так все моє життя!!! Ааааа!!!

Интересная фантазия на тему, только не понятно, при чем здесь "мама, набридлий деспот, стає на сторону чужої дитини, а не мою" и "мама краще знає, як мені, чотирнадцятилітній красуні, краще і лізе зі своїми повчаннями і порівнює зі Свєтою-відмінницею?"
Если вы по теме, то вроде никто ни кого не заставляет, а ребенку просто советуют делиться, говорят, что это хорошо. При чем здесь деспот и сторона другого ребенка мне немножко непонятно.
И про сравнение с отличницей - тем более не понятно.
Если эта фантазия к теме не относится, то - интересная фантазия у вас..

Так це Ви б не купували, а я купую в основному саме дорогі іграшки. Ну не подобаються мені дешеві ляльки і машинки, в яких руки-ноги-колеса-двері на очах відпадають. Врешті-решт, це я моя дитина і мої гроші - що хочу, те і купую. І таких, як я - немало.
Чи Ви може перед обміном цікавитесь, яка вартість іграшки, щоб обмін був рівнозначним?

Іграшки - теж матеріальні цінності, нічим не відрізняються від телефону. 

Так радьте своїй дитині, а не обзивайте за очі чужих. І ніяких претензій.

Мою дитину на минулому тижні назвали на морі "жадібною". Мене це навіть розсмішило. Цікаво, що дівчина хотіла досягти цим? Присоромити мою дитину? Чекала, що я приметелюсь забирати  в своєї дочки ляльку, щоб віддати їй? Проявляла невихованість? 
Власне, мене байдуже. Я вголос порадила малій ігнорувати так викиди і все. Не бачу необхідності розповідати дитині, що віддавати стороннім свої речі - це з якось дива раптом "добре". 

Это ваше дело, какие у вас игрушки, и хотите вы ими делиться или нет. Я говорю про своего ребенка и наши игрушки. Я же не вашего ребенка делиться учу? Вот мне и нету дела до стоимости ваших игрушек. Не хотите - не делитесь.
Если представить ситуацию что моему ребенку захотелось поиграть дорогущей игрушкой вашего дитя, не поделитесь - не проблема, забьем и поменяемся с кем-то другим и т. д.

Але в спину обізвете мою дитину жадібною?

Мені-то байдуже, але який приклад Ви подасте своїй дитині? 

А почему же вы советуете мне что мне делать, если вам, как вы сами говорите, все равно? Я у вас совета не спрашивала.
И почему вы так долго думали над тем, чего та девушка хотела своим высказыванием добиться, если вам все равно?
Мне кажется, или вы сами себе противоречите?

А що мені було робити :))) 
Сиджу я собі на дитячому майданчику із трьома дітьми, а тут такий цікавий екземпляр - чому б не подумати про виховні моменти пару хвилин. 

Если вы волнуетесь о том примере, который я подаю ребенку - спасибо, меня это радует. Я думаю, что подаю хороший пример, но вам никто не запрещает думать иначе.
Что ребенок жадный - это разве обозвать? Это высказать мнение. Оно у меня такое. Пусть даже это ярлык. Мы каждый день эти ярлыки вешаем, когда говорим ребенку - "это хорошо" или "это плохо"
ПС. С вами приятно вести беседу.

Який приклад? Ви ж свій телефон не дасте, а дитину вчите свої речі давати. Слова з діями розходяться, а діти, як відомо, вчаться на наших вчинках, а не на наших словах. 
 

Ось і все :)
Хто хоче - той роздає свої іграшки, а хто не хоче - не роздає. Які проблеми? 

это было бы идеально для психики детей. как своего, так и того, который может это услышать . а не для мам