Делёжка на площадке — сторінка 14

Я теж не вчу дитину навмисне ділитись речами. Більш того, я підкреслюю - ось твоє ліжко, ось твій комод, ось твій стілець і твоя тарілочка із малюнком. В маленької людини повинні бути свої речі. Взагалі, в будь-якої людини повинні бути свої речі, інакше вона ніколи не навчиться їх цінувати (І не треба пафосних промов про те, що є речі важливіші. Послухала б я такі промови після того, як дитина подарує комусь золоту прикрасу чи мобільний телефон - всі б раптом згадали про цінність речей).
При цьому я роблю дві пари заколок і кажу - оце тобі, оце сестрі. Вона не просто не проти, вона їх ховає, щоб самій потім віддати сестрі. І якщо дати дві цукерки - їй і сестрі, то донесе без розмов до сестри. Я її цьому не вчила, в неї просто є потреба виражати любов до сестри і вона її реалізовує. Якщо в неї нема потреби і нема достатніх причин, щоб задовольняти бажання інших дітей, то я не вбачаю в цьому проблеми. 

І, Elza1988,  у Вас ще дуже маленькі діти, щоб говорити про те, що вони діляться іграшками. В півтори роки, а тим паче в 4 місці в дітей, в принципі, ще почуття власності особливо не виражено. Так що, курчат по осені рахують. 

Все возможно, alisa.

Ну то нащо ж таке нашим дітям?
я не кажу що ви геть не праві)))) просто з ваших постів постає якась цілеспрямованна позиція аж до крайнощів "ділитсь і усе тут! навіть якщо не хочеш то маєш"  звичайно вам як дорослій людині легше розрулювати такі чвари як в дітлахів, й подекуди простіше відволікти забовтати свою дитину ніж підібрати слова які пояснять їй шо й з якого дива тут відбувається, ще й такими словами аби не зачіпити чужої дитини, не сказавши що вона погана, але ж до чого це призведе? їй або це набридне й вона буде настількі яро відвоёвувати своє, або взагалі стане байдуже на ті речі-й це тавкож не дуже добре, бо коли підросте їй потрібно буде слідкувати за своїми речами ...
й ще дещо- в мене малий як був менший то ділився й навіть щіро радів що є з ким поділитись але потім в нас один хлопчина видрав іграшку так що в малого шкіра на руках була подрана, хоча достатньо було попросити й він віддав сам, і отут почалося..... жодної іграшки нікому не чіпати! ходімо де нікого нема! отак... це ми пройшли ))) але й досі якщо він не хоче давати я його не вимушую, й якщо хоче забрати своє-раджу як це зробити аби нікого не образити, АЛЕ обов"язково стаю на його сторону бо інакше це - "пердательство" як каже мій малий, побто я не можу ставити чиїсь чужі інтереси вишче ніж своєї власної дитини, я втрачу його довіру!

tasha_84, смотрите что именно я писала. И сделайте вывод лучше отсюда, а не из того, что раздули другие, которых возмутило именно слово  "жадный".
Я не повторяю ошибок моих родителей. Я совмещаю то полезное, что было в их науке, с пониманием того, что люблю ее (дочь) вне зависимости от ее поступков.
Если я сказала о другом ребенке "жадина" - это просто слово, и оно не ругательное, и не вселенское зло :) Тут важнее другие вещи.
От слов не защитишь - на улице еще не такое услышишь. Зрите в корень.

Отут я з вами не погоджуся! в мене малий цілий вечір ридав вдома коли якась особа так його назвала, ще й не по ділу! Для дітей це дуже важливо й образливо...
й висновки я зробила не з одного посту а з усієї переписки, можливо й помилкові, але так здалося не одній мені.. справа в тому що ми споримось про різні речі-ви чомусь вважаєте що хтось критикує ваші відносини з вашою ж дитиною.. це не так всі обурились що ви дали образливу характеристику іншій дитині, навіть якщо її поведінка не прийнятна для вас такого робити не можна! бо ви не знаєте ні тієї дитини, ні чому вона так робе, ні як вона потім відреагує на оте "жадина"  

Спросите у меня что означает моя подпись, думаю вы неправильно ее поняли.
Это не секрет, но не хочется засорять тему, отношения к которой моя подпись не имеет.

Я правильно поняла, что именно обидело оппонентов, я об этом выше и написала.Вы наверное мой пост прочли по диагонали...
Еще раз подчеркну (уже наверное последний, все в этой теме уже сказано, и не единожды) - я сказала это своему ребенку. Цель моя была не обидеть того ребенка, который не поделился. Это был воспитательный процесс моего собственного.

А в чому виховний момент?
Просто цікаво.
В тому, що якщо людина поводить себе не так, як Ви від неї цього очікуєте, то її можна обзивати? 

Та я взагалі не зрозуміла, але яке мені, власне, діло))) Просто "улыбнуло"

пысы. Я не подумала, що у Вас чорне серце

Я бачу з Ваших слів те, що бачу - Ви вчите свою дитину вішати ярлики і обзивати інших. Де гарантія, що Ваша дитина винесе не це саме? 
Справа, звісно, Ваша, але отак воно зі сторони виглядає. 

Пробачте але я не маю звички читати по діагоналі..
ось що ви написали да, я скажу своей дочери, что это ЖАДНЫЙ ребенок, заберу нашу игрушку и уйду от него подальше.

судячи з порядку дій у цьому реченні ви сказали це звертаючись до своєї дитини але в присутності й у вуха інших включаючи того загарбника іграшки а вже потім забрали свою іграшку й пішли.


Припустимо загарбник моя мала(2,4 роки розмовляє так що я розумію а інші через словой досить вольова дама) так от усе це могло трапитись з дуже банальної причини- ваша іграшка схожа на нашу, мала побачила щоЇЇ річ взяли без дозволу ще й не віддають, потім обізвали, річ відібрали й пішли...
в дитини шок, обурення-світ рухнув! отаке горе на поржньому місці, до того ж горе що в вашої дитини, що в моєї....

 

Может, ваша дочь поделилась бы взамен своей игрушкой? А не как тот мальчик, о котором речь, свою бы защищала аж до драки (о чем сказано в моем посте). Учтя эти моменты, все сложилось бы совсем иначе.
И мы, кстати, были достаточно далеко от того мальчика, чтоб он не слышал, но недалеко от его мамы, от которой я, в принципе, не скрывала своей реакции. Ребенка мои слова действительно могли бы травмировать, я это понимаю.
А говорите, что не по диагонали. Мы просто сейчас обсуждаем все по новому кругу.

от зараз ви читали по діагоналі!
я ж написала з чого я вирішила що це було сказане при дитині...
будь ласочка прочитайте уважніше мій пост я ж довела вам ситуацію коли моя дитина випадково вирішила що це її річ й тому не віддавала іграшку.. 

Я не можу зрозуміти, про яку щедрість йде мова, якщо за свою іграшку обов"язково треба отримати щось взамін. Це ж не ділитись, це просто мінятись. Не бачу в цьому прояву щедрості. Щедрість - це просто поділитись, просто так, не очікуючи нічого взамін. А якщо дитина ділиться за щось, то щедрістю тут і не пахне, звичайний розрахунок. Нічого погано, звісно, але до чого тут тоді жадібність-не жадібність. Може, вона теж жадібна, просто їй дуже хочеться погратись іграшкою іншої дитини. Настільки, що вона готова тимчасово дати свою.