У багатьох темах зустрічаються фрази, які містять слова "треба", "потрібно", "мають" і т.д. Все це догми. Зазвичай їх не аналізують - їх просто виконують, привчають до такої ж поведінки дітей, вважають це обов'язковим і єдино можливим. Від цього ж і страждають, цим же і ускладнюють собі (та оточуючим) життя.
Пропоную згадувати і аналізувати ці догми. Цим ми до частини з них знайдемо і виведемо на рівень розуміння причини, через які дійсно варто діяти саме так, і зможемо відповісти нашим діточкам на частину їхніх "чомучок"; щодо інших - побачимо їхню неефективність, зрозуміємо, що це просте наслідування колишніх традицій, в яких зараз вже немає потреби, і спокійно звільнемо себе і дітей від цих обов'язків. Якісь розширемо, змінемо, зробимо зручнішими, варіативнішими.
Перша, через яку саме і виникла ідея відкрити цю тему - "старших треба поважати".
Кому треба? Для мене це питання без відповіді. Мені не треба, і без цього спокійно живу. Поводитися шановливо - одна справа, досить корисна і ввічлива, але примушувати себе почувати повагу до когось, хто просто народився раніше за мене... Моя логіка на це не пристає. Я доросліша за свою дитину. Чи достатньо цього, щоб він мене поважав? Чи звільняє мене моя "старшість" від всієї решти обов'язків? Якщо так, то якою б я не була, дитина має поважати мене, тобто прислухатись, вести себе чемно, коли подорослішає, радитись. Нісенітниця якась. Отже, щоб бути впевненою у його повазі до мене, я маю робити щось більше, ніж демонстрація дати народження. Відповідно, я не вимагаю від дитини поваги до інших просто за віковим цензом, дозволяю собі бути цілком вільною від цього, відповідно ставлюсь у спілкуванні та роботі до молодших (щоправда тут є заковика - вони не переходять на ти, а мені викання не зовсім зручно, бо вони не реагують, коли я до них персонально звертаюсь на ви, думають, що до спільноти :). оце ви/ти якось би влаштувати і було б чудово).
Ще з моїх "улюблених" - "треба бути чемним", "треба бути наполегливим і доводити все до кінця", "тільки дурні вчаться на власних помилках".
Пропоную згадувати і аналізувати ці догми. Цим ми до частини з них знайдемо і виведемо на рівень розуміння причини, через які дійсно варто діяти саме так, і зможемо відповісти нашим діточкам на частину їхніх "чомучок"; щодо інших - побачимо їхню неефективність, зрозуміємо, що це просте наслідування колишніх традицій, в яких зараз вже немає потреби, і спокійно звільнемо себе і дітей від цих обов'язків. Якісь розширемо, змінемо, зробимо зручнішими, варіативнішими.
Перша, через яку саме і виникла ідея відкрити цю тему - "старших треба поважати".
Кому треба? Для мене це питання без відповіді. Мені не треба, і без цього спокійно живу. Поводитися шановливо - одна справа, досить корисна і ввічлива, але примушувати себе почувати повагу до когось, хто просто народився раніше за мене... Моя логіка на це не пристає. Я доросліша за свою дитину. Чи достатньо цього, щоб він мене поважав? Чи звільняє мене моя "старшість" від всієї решти обов'язків? Якщо так, то якою б я не була, дитина має поважати мене, тобто прислухатись, вести себе чемно, коли подорослішає, радитись. Нісенітниця якась. Отже, щоб бути впевненою у його повазі до мене, я маю робити щось більше, ніж демонстрація дати народження. Відповідно, я не вимагаю від дитини поваги до інших просто за віковим цензом, дозволяю собі бути цілком вільною від цього, відповідно ставлюсь у спілкуванні та роботі до молодших (щоправда тут є заковика - вони не переходять на ти, а мені викання не зовсім зручно, бо вони не реагують, коли я до них персонально звертаюсь на ви, думають, що до спільноти :). оце ви/ти якось би влаштувати і було б чудово).
Ще з моїх "улюблених" - "треба бути чемним", "треба бути наполегливим і доводити все до кінця", "тільки дурні вчаться на власних помилках".
разложили все по полочкам.