Скільки у вас грошей витрачається на харчування? — сторінка 4

річ же не в тім, щоб витрачати однакову суму на добу, а середнє значення цієї суми. звісно, що в різні дні витрати будуть трохи відрізняться

я последние пару месяцев обленилась и не считала, сколько уходит денег на семью, надо взять себя в руки.
Сейчас много уходит на фрукты порядка 30-40 грн в день. Иногда когда уже что-то вижу не доедают и приходиться часть выбрасывать ,т.к. все скоропортящееся, то пару дней могу поменьше фруктов брать. И это при том, что моя персики не ест и груши. А так арбуз взял 10-12 грн, малину 15-20 грн, виноград - 20 грн((( Вот и получается в месяц где-то 1000 грн на фрукты сейчас, эх лучше б не считала

Ні, треба планувати так, щоб той персик можна було купити в будь-який момент, не випадаючи з бюджету і не відміняючи при цьому покупку хліба. А хизуватися тим, що не рахуєте гроші на їжу, бо "слава Богу не маю потреби", - це не привід для гордості. Не в тому справа, що грошей вистачає чи не вистачає, - справа в тому, що будь-які гроші, незалежно від їх кількості, вимагають контролю і планування. Бо інакше з бюджетом сім'ї буде те саме, що й бюджетом України зараз.



Саме так. І відрізнятися можуть аж геть не трохи. Пішов на базар - витратив накопичену за попередні дні суму в 200-300, а то й 500 гривень, поповнив запаси вдома. А потім кілька днів чи тиждень немає потреби щось купувати, окрім свіжого хліба/молока, чи там морозиво або щось до чаю раптом захотілося. Але в середньому виходить стабільна сума, і все під контролем. Аналогічно після отримання грошей порахували все, відклали гроші на їжу (бо точно знаєш, скільки треба), ще там якісь обов'язкові постійні витрати (бо знову ж таки знаєш, скільки треба), якийсь резерв про всяк випадок, а решту і можна планувати на разові витрати, які там у черзі стоять, відсортовані за пріорітетом. І жодної проблеми, що, наприклад, зараз купимо пилосос чи шифер на дах, а завтра не буде що їсти.

ні, я про те, що, наприклад, сьогодні зварила суп, кашу, а завтра захотілось до них ще щось смачненьке - виходить що один день "дорожчий" ))) коли гроші є в такій кількості, щоб не рахувати, то купив собі і забув. але навіть тоді існує ризик їсти спочатку делікатеси, а потім на хліб шукати гроші. тому розрахунок на день зручний - щоб приблизно знати, наскільки можешь вийти з цього нормативу ))

А, в такому плані, що якщо дійсно реально порахувати витрати на конкретні дні (скільки конкретно картоплин з'їли, скільки грам гречки, скільки персиків, скільки склянок молока тощо), то в різні дні вийде різна вартість?
Звичайно, що різна. Сьогодні в якості фруктів купили яблука по 5 грн. за кілограм, а завтра персики по 18 грн. за кілограм, от тобі і різниця у вартості на фрукти в три з половиною рази. Але ж мова не йде про те, щоб строго нормувати до копійки вартість однієї порції на обід... мова йде про те, щоб мати контроль над витратами на їжу, а не так, що навіть не уявляєш, скільки витрачається. А потім сваришся з чоловіком, куди гроші діваються. Бо наче там персик, там морозиво, і ось так по гривні, по дві, - опачки, а за місяць кругленька сума і набігла. І можна було б ці гроші трохи розумніше витратити - так ні, просто проїли, та ще й не факт, що на користь організмові, якщо там суцільні чіпси, морозиво та ковбаса на кожен день.

От як по-різному дивимся, аж цікаво розібратися і зрозуміти.
Ми з чоловіком виходимо з того, що життя є безперервний процес, а не набір результативних моментів, тому, якщо зараз хочеться чогось, то завтра може і не схотітися, тому щоб отримати задоволення, можна піти на незаплановані витрати і нічого страшного в цьому геть немає. Друге: якість понад усе, тому навіть теоретично не може йтися про купівлю ковбас, папівфабрикатів, соусів і приправ з підсилювачами і т.д., а оскільки живемо ми в Україні, та ще й в Миколаєві, то список продуктів, які ми їмо, досить короткий та одноманітний. Замість соусів і майонезів весь час, свого часу купили дуже якісний, а отже дорогий, посуд, який дозволяє готувати різне, прикладаючи мінімум зусиль, з додаванням мінімуму жирів, а в результаті мати красиву смачну їжу. Тому в нас майже не буває докуповування якихось кнедликів до чаю - все готується вдома, ну не довіряю я виробникам, ми категорично не їмо маргарини, ароматизатори і т.ін., а знайти десерт, де б це не використовували, нереально. Третє: ми жодного разу не сварилися з приводу, куди пішли гроші, навіть коли жили дуже скрутно. Ми родина, ми закохані навіть більше, ніж 10 років тому, отже, зрозуміло, що ані брехні, ані бажання напакостити бути не може. Отже, просто сідаємо і згадуємо, що на що було витрачено, жодного разу не було такого, щоб пожаліли. Четверте: гроші це еквівалент енергії, витраченої на труд, отже ними керують закони, вивчені ще в школі. Це один з видів енергії, якими користується людина. Якщо енергія не працює, не рухається, то кпд падає, отже сидіти на матраці, набитому грошіма, але одягатися з ринку і їсти "пєльмєшки" - це дурість, витрачати через силу, жалкуючи про кожну копійку - кпд низьке, більша частина енергії витрачається на те, щоб пролізти крізь внутрішні заборони, а на саму дію - якісь залишки, отже, якщо вже витрачати, то легко. Коли розумієш, що платиш не папірці, а власну енергію, то не будеш її тринькати, але якщо напрацьовував її від душі, то і віддача має теж бути використана по повній

moonsun, і яким чином елементарний контроль та планування витрат суперечить Вашому яскравому образу про енергію?
Рахувати та планувати витрати - це не щось таке, що начебто обмежує щось там. Небажання рахувати витрати - це просто небажання (а то й страх) відкрити власні очі та побачити реальну картину витрат. До свободи це не має аж ніякого відношення, як і до задоволення. Дурістю буде як і жаліти кожну копійку, так і весь час тринькати гроші на щось непотрібне, або на будь-яку локальну забаганку. Гроші-енергію треба направляти, і направляти в те русло, в тому напрямку, в якому хочеш рухатися. А інакше - це буде просто дерганина на місці, наче й крутиться корабель, купа грошей-енергії витрачається, наче й купа задоволення від делікатесів - а подивишся через рік чи через десять - де були, там і залишилися, лише зжерли купу ананасів. Те ж саме КПД, про яке Ви пишете.

P.S. Уточню про всяк випадок, що ми з чоловіком з приводу грошей теж жодного разу не сварилися. Але я знаю купу сімей, в яких це є проблемою.

Класс! Ви озвучили те, що я не можу для себе сформулювати вже 4 роки десь. Аплодую

Чому ви так категоричні? Ніхто тут не хизується і не просить відкривати ім очі, що планування потрібно всім і кожному. Ви ще на першій сторінці відкрили це для себе


тож, навіщо ви переконуєте?
Кожна сім*я вирішує сама, як їм розпоряджатися власним бюджетом і чи складати його взагалі.

Значить, мені здалося, що йдуть закидони типу "Якщо дитина просить персик, що, не купувати, якщо в моi сьогодняшнi витрати персики не входили за планом" або "якщо зараз хочеться чогось, то завтра може і не схотітися, тому щоб отримати задоволення, можна піти на незаплановані витрати". На мій варіант з плануванням спробували наїхати - я наїхала у відповідь.

А розумне планування, до речі, завжди включає в себе деякий процент на незаплановані витрати, це взагалі аксіома.

jozh, передивіться сусідні теми, там, де я наїжджаю, це так наочно, що нема про що здогадуватись я просто висловлюю думку і порівнюю 2 підходи, але не з метою вибору, а просто з метою змалювати обидва. Бо для себе я вже давно зрозуміла, що можу використовувати чітке планування і звітування тільки як інструмент для досягнення певної мети, але не як основний механізм - не моє.
Різниця наших підходів - в одиницях виміру. Ваш - більш кількісний, тобто на питання про ефективність відповідають числа - абсолютні та відносні. Наша родина зупинилась на якісному оцінюванні - тобто одиницею виміру виступає суб'єктивне оцінювання "як почуваємось", якщо комфортно, то так і продовжуємо, якщо ні, то змінюємо те, що некомфортно. Звісно, слід зауважити, що ми з чоолвіком дуже врівноважені особистості з високою планкою рівня задоволень. Зжерти апельсин чи "гульнути" - це не про наші задоволення. Якщо ми були б змушені вишукувати гроші на їжу наприкинці певного періоду, в який купували "купу дрібниць" і "тринькали гроші на непотріб", то загальна оцінка була б "некомфортно"; досвіду такого не маємо, бо це не є прикладом нашої типової поведінки.

Де це я таке писала чи хоча б натякала?
Якщо для мене цифри - зручний інструмент організації життя, то це абсолютно не означає, що вони є мірилом якості життя. Мірилом є якраз почуття: комфорту, зручності, любові, взаємоповаги, самопочуття, надії на майбутнє, почуття руху та позитивних змін у житті тощо. Стосовно їжі - якщо ми відчуваємо, що для здорового харчування з відчуттям задоволення від їжі вже неможливо залишатися у рамках встановленого бюджету (інфляцію та підвищення цін ніхто ж не відміняв), ми це з чоловіком обговорюємо та приймаємо рішення щодо його підвищення на якусь суму в день, і проблем у цьому немає.

А не сподобалось мені те, що начебто протиставили такий собі образ вільного життя з витрачанням енергії на всі потреби, з задоволенням всіх бажань і потреб, і без жодного натяку на якісь там розрахунки, які принижують вільний дух, з одного боку, - і скупе підраховування кожної копійки, категоричну заборону витратити навіть одну зайву гривню понад планом, проводжання заздрісними очима людей з морозивом, та й взагалі, дитині персик зажали, оно краще хлібом запихуйтеся...
Третього варіанту ніхто не бачить, ага?

Спасибо.

Блин, ничего не понимаю. Анализирую свой последний месяц. Каждый день оставляю в Таврии от 70 до 130 грн. Это с учетом вкусностей. Но из мяса могла позволить себе только корицу, или суб продукты(печень, сердце и т.д) .... такое чувство , что у меня в кошельке бермудский треугольник.

Ви вийшли на ринок, витратили заплановану суму, купили яблука. І тут дитина забажала персік. Що будете робити?

Я ще четвертий бачу - я смачно посиділа в ресторані, поспілкувалася з цікавими людьми в процесі, в потім тиждень на макаронах. Але "посиденьки" того коштували, бо задоволення.

До чого всі ці емоції та з чого такі висновки?! Ви витрачаєте гроші, розподіляєте бюджет, виходячи з кількісних показників - з сум, я саме про це кажу. Не про те, що ви життя вимірюєте грошима.
В мене таке враження, що ви вирішили, що з вами хтось сперечається і доводить, що ви не праві, і тепер відстоюєте свої права. Якщо мною десь щось написане, то я маю на увазі саме те, що написала, не шукайте другого і третього слою.
На цьому завершую. Емоційні прояви різної яскравості я корегую на інших умовах.
Блін, на рівному місці... Міжсезоння прийшло...

Як правило, купувати персик (хоча якщо вже накуплено яблук, бананів та ківі - то персик не купується, але не з причини нестачі грошей - а з причини того, що фруктів вже достатньо куплено, і персик буде наступного разу, бо того ж зазвичай побажання збираються до походу на базар, в нас навіть є такий вираз: "так, у кого які спецзамовлення є, диктуйте!"). Бо описаний Вами варіант в 99% випадків нереальний - ну не витрачається запланована сума повністю до копійки! (а якщо весь час йде впритик - значить, треба переглядати або бюджет, або меню) Є правило витрачати не більше запланованої суми. Плюс у якості вийнятку залізти "на завтра" - це не трагедія.

Та й взагалі, ніхто нікого не агітує планувати і рахувати, але складається таке враження, що дехто лякається самого усвідомлення того, скільки насправді витрачається на їжу. І тому для себе самого знаходить виправдання, наче то планування комусь зв'язує руки, знижує задоволення від їжі і взагалі робить людину скутою у житті (не помітила на власному досвіді ні першого, ні другого, ні третього). А колись хтось поруч розказує про свій стиль харчування з плануванням витрат - то тут же починає розказувати (перш за все для запевнення самого себе у правильності своїх власних дій), що планування та розрахунки - це обмеження тощо...
Не хоче та не має потреби хтось рахувати та планувати бюджет на харчування - та без проблем, це ж особиста справа сім'ї! Але чому обов'язково це треба розказувати з обхаюванням варіанту про планування?



А при чому тут ресторан до бюджету на харчування?
Я навіть на гостей, які до нас приїзжають, додаткові кошти виділяю, окремо від постійного бюджету. І коли хтось у від'їзді, то його "частку" віднімаю, а "відкомандирований" сам собі харчується, не обов'язково дотримуючись норми, бо у поїздках якраз цього не передбачиш, і як правило, виходить дорожче. Це ж усе робиться не для того, щоб обмежити собі свободу, - навпаки, для звільнення себе, як це не дивно звучить.

Тоді спочатку давайте прояснемо такі цифри - абсолютна сума доходів сім"ї та відсоток з неї на хурчування. Буває так, що до планування харчування має відношення і покупка капців.
Я до того, що добре як цей відсоток не левовий. Добре планувати, коли є ЩО планувати.

Ще я до того - коли грошей обмаль, планувати треба втрічі скрупульозніше, але й задовольння він цього сумнівне...