Чоловік. Бог чи раб? — сторінка 3
· змінено
Посилання на повідомлення #674623Меня поймали в сети.
По мне и бедность, не беда.
Не будь любви на свете-е-е-е.
Зачем разлучница – судьба.
Всегда в любви помеха.
И почему, любовь – раба
Достатка и успеха-а-а-а-а.
ла-ЛАА-ла-ла-ла-ЛАААА-ла-ла-ла-лаааа-лааа
Я до чого. Були вже в нас розмови чи можна любити бідного гітариста, самого, без мамонта. Чомусь мало бажаючих знайшлось. На думку багатьох, самого краще любиться вкупі з мамонтом. І чоловіка, здатного забезпечити, жінка шукає інстинктивно. І важко зрозуміти де чоловік сам, а де мамонт є його невід"ємною частиною.
Может и будет тягать, а может, и не будет.
Цей приклад найкраще виражає суть думок такої жінки по відношенню до чоловіка. Як до раба.
Повністю згодна з Вашою точкою зору.
Ось що я хотіла сказати цією темою.
· змінено
Посилання на повідомлення #674639Можна порадіти за людей - вони одне одного знайшли.
· змінено
Посилання на повідомлення #674643Я вважаю за належне те, що чоловік мене утримує. Мене та наших дітей. Як це "сидить на шиї" мені не дуже зрозуміло.
а мисливець їсть мамонта, якого приготувала та, що "сидить на шиї". і теж повинен дякувати їй, що не сире їсть. і всі всім дякують, вклоняються в ніженьки, і всім добре.....згодна з elena132, що всі люблять просто чоловіка, але без мамонта що ж це за чоловік! там не те що кохати, а й поважати нема чого! я не люблю слово "вдячність", воно дуже нагадує мені слово "борг". не погане слово, але у найближчому колі мені не хотілося б мати боргів і боржників.
причем, чистит 100%.. и зайцев-птичек - тоже только папа
и рыбу с недавних пор. он мультиварку купил и балуется с ней.
но у них в этом году ттт 43 года совместной жизни.. причем разной...потому там уже свои тараканы :)))
Але є інша сторона - починаючи з якогось віку (років 25 приблизно), справжній чоловік дійсно повинен бути здатен прогодувати себе та сім'ю, хоча б на мінімальному рівні. Не тому, що мені потрібні його гроші, а тому що я не зможу поважати дорослу людину, яка нездатна цього зробити. Це свого року "перевірка на вшивість", тобто наскільки ця людина є дійсно дорослою, от і все.
Самый ужасный вариант, когда муж не только мамонтов не носит, но еще и рассказывает жене, куда своих тратить.
послабее.
Будь,
пожалуйста.
И тогда подарю тебе я
чудо
запросто.
И тогда я вымахну -
вырасту,
стану особенным.
Из горящего дома вынесу
тебя,
сонную.
Я решусь на всё неизвестное,
на всё безрассудное -
в море брошусь,
густое,
зловещее,
и спасу тебя!..
Это будет сердцем велено мне,
сердцем
велено...
Но ведь ты же
сильнее меня,
сильней
и уверенней!
Ты сама
готова спасти других
от уныния тяжкого,
ты сама не боишься
ни свиста пурги,
ни огня хрустящего.
Не заблудишься,
не утонешь,
зла не накопишь
Не заплачешь
и не застонешь,
если захочешь.
Станешь плавной
и станешь ветреной,
если захочешь...
Мне с тобою -
такой уверенной -
трудно
очень.
Хоть нарочно,
хоть на мгновенье -
я прошу,
робея,-
помоги мне
в себя поверить,
стань
слабее.
Роберт Рождественский.
В моїй схемі чудової родини дружина допомагає чоловікові "стати на крило", вміє вчасно почути, допомагає перечекати, підтримує у ризиках, вміє вчасно мовчати, тобто працює в тилу :), коли чоловік шукає свою територію для полювання, вистежує того мамонта; паралельно з цим вона може і своїх мамонтів полювати, вміння бути домашньою дружиною не означає відсутність власної соціальної успішності. Як і чоловік поза роботою є господарем, будівельником того "лігва", де вся ця феєрія з тилом, крилами і мамонтом відбувається :)
· змінено
Посилання на повідомлення #674802БЛАГОДАРНОСТЬ
M.B.Она сказала: «Он уже уснул!»,—
задернув полог над кроваткой сына,
и верхний свет неловко погасила,
и, съежившись, халат упал на стул.
Мы с ней не говорили про любовь,
Она шептала что-то, чуть картавя,
звук «р», как виноградину, катая
за белою оградою зубов.
«А знаешь: я ведь плюнула давно
на жизнь свою... И вдруг так огорошить!
Мужчина в юбке. Ломовая лошадь.
И вдруг — я снова женщина... Смешно?»
Быть благодарным — это мой был долг.
Ища защиту в беззащитном теле,
зарылся я, зафлаженный, как волк,
в доверчивый сугроб ее постели.
Но, как волчонок загнанный, одна,
она в слезах мне щеки обшептала.
и то, что благодарна мне она,
меня стыдом студеным обжигало.
Мне б окружить ее блокадой рифм,
теряться, то бледнея, то краснея,
но женщина! меня! благодарит!
за то, что я! мужчина! нежен с нею!
Как получиться в мире так могло?
Забыв про смысл ее первопричинный,
мы женщину сместили. Мы ее
унизили до равенства с мужчиной.
Какой занятный общества этап,
коварно подготовленный веками:
мужчины стали чем-то вроде баб,
а женщины — почти что мужиками.
О, господи, как сгиб ее плеча
мне вмялся в пальцы голодно и голо
и как глаза неведомого пола
преображались в женские, крича!
Потом их сумрак полузаволок.
Они мерцали тихими свечами...
Как мало надо женщине — мой Бог!—
чтобы ее за женщину считали.
· змінено
Посилання на повідомлення #674803дякую! хочеться спамити кнопку "нравится", щоб замінити аплодисменти! ще раз дякую, прямо під шкіру кожне слово! :)
Ну от, а кажете, байдужі до мамонтів))) Подружжя на те і подружжя, щоб знати, що один підтримає іншого у випадку чого. Наприклад, вагітності, пологів та бессоних ночей з малюком - це з класики)))
Таки байдужа до мамонтів. З чого це Ви зробили протилежний висновок?
Ваша відповідь
Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.