Перейти до вмісту
MatusiМами України

Меню

Шефство та переписка з дітьми, які залишились без батьківської опіки

jozh · VIP10 473 перегляди57 відповідейЗараз цю тему дивляться1
Стежити за темоюВідповісти

Пошук по темі

Сортування дописів

Часті запити

Схожі теми

Усі теми розділу

Дії з повідомленням

jozh

VIP

· змінено

Посилання на повідомлення #615048
Створюю нову тему, щоб не пхати все в одну.
Трохи пізніше сюди тезисно напишу суть шефства, варіанти, типові помилки тощо. Можливо, щось спробуємо зробити.


Я б сказала, що ключові два моменти у шефстві такі:
1. Власне спілкування як таке. Тобто дитина хоч трошечки буде відчувати, що вона вже не сама-самітня на світі, а хоч комусь вже не все одно, що з нею відбувається. Є такий психологічний термін як "прив'язаність", мені трохи не подобається сам термін, але суть у тому, що без наявності індивідуальних відносин у дитини псується ота прив'язаність, ота здатність до створення стабільних близьких відносин.
2. Поради дорослої людини щодо різних питань. Інколи буває елементарно ні до кого звернутися, якщо є якась проблема, просто навіть порадитись.

Решта вже опціонально, вже у кого є які бажання та можливості.

jozh

VIP

Посилання на повідомлення #615050
Питання було задано у іншій темі, переношу відповідь сюди.

Цитата: Orchid (01 Январь 2013, 10:02) jozh, я хочу запитати без іронії. У вас є плани і можливість допомогти з подальшою освітою вашим підшефним, з роботою, житлом?
І ще, як часто ви їх відвідуєте? Тільки чесно. Щось привозите, даруєте їм?
Мені ще зарано думати про освіту/роботу/житло моїх підшефних, бо їм 5 і 6 років. Плюс, вони знаходяться (я дуже на це надіюсь) там тимчасово, бо мають маму і тата, але там є деякі проблеми (в принципі, вирішувані), через які діти й опинились у центрі. Якщо брати на увазі таку найкращу мету, то я бачу саме повернення дітей у рідну сім'ю.

Відвідувань ще не було, бо вони стали моїми підшефними буквально на початку грудня, з того часу я написала їм листа та відправила посилку на Новий Рік, і ось планую поїхати познайомитись на днях, і заодно трохи вияснити детальніше, що їм треба реально, і так далі, бо до цього я лише у телефонному режимі трохи зібрала інформацію, а це практично нічого.
Ну а так поки що планую відвідувати приблизно раз на місяць, якщо ніякі форс-мажори не завадять.

jozh

VIP

Посилання на повідомлення #615052
Я перфекціоніст і завжди дивлюся глобально.   Так що робіть висновки.
Але я б не сказала, що то всі так повинні робити так саме.
І я не говорила про масштабну допомогу - ця допомога може бути й маленькою (наприклад, чисто прості листи, навіть без відвідувань), але от щодо стабільності - правда. Шефство у будь-якому випадку накладає відповідні зобов'язання на шефа, бо дитина - не іграшка, щоб погратися та кинути. Найгірше, що можна зробити дитині - це її знову кинути. Саме тому, до речі, краще з самого початку чітко давати зрозуміти дитині межі Ваших з нею стосунків. Не сказала б, що це легко, та й межі ці з часом можуть змінюватися, та й форс-мажори і серйозні зміни у житті шефа ніхто не відміняв. Але просто так на рівні забаганок цього робити не можна.

jozh

VIP

· змінено

Посилання на повідомлення #615060
Ну, я не думаю, що аж до пенсії треба опікуватись.
Принцип, на мою думку, приблизно десь такий, як і з рідними дітьми - більш-менш поставили на ноги, а далі сам. А конкретно не скажу, бо ще не маю досвіду, плюс у всій тій інформації, що я рила на цю тему, цей момент також не дуже висвітлено. Знову ж таки, залежить від того, який стиль спілкування з шефом був до того. Якщо це прості листи, то хто його зна, можливо, буде й самим цікаво й далі переписуватись, вже двом дорослим людям? А може, воно й само по собі тихенько зійде на ні. А якщо включення в життя дитини було більш серйозне, то навіть правильно буде, якщо потихеньку ця вже не дитина буде вчитися "ходити своїми ногами", а не носитися з нею й далі. Задача ж стоїть не в тому, щоб повісити собі на шию всі проблеми дитини, а в тому, щоб хоч трохи навчити її самостійно їх вирішувати.

mamatanya

VIP

Посилання на повідомлення #615061
а чому вона повинна обірватись? якщо вже дійсно склались близькі стосунки, то після повноліття вони не закінчаться. чи Ви про те, що дитина просто прийде після інтерната до свого шефа з чітким наміром жити в нього тепер завжди? на те і шеф у дитини, щоб про це подумати, та допомогти дитині правильно вирішити всі проблеми....ну це я так думаюа як вирішуються такі питання я, доросла людина, сама ще погано знаю. там же ж дитині щось повинні дати по закону, якесь житло.

Orchid

VIP

Посилання на повідомлення #615062

Я ж про це. На то і шеф, так? За законом цих дітей після випуску влаштовують в якесь непрестижне училище, там вони 3 рокі живуть в гуртожитку, а потім все. А ні роботи, а ні житла. Що потрібен зробити шеф, коли має намір корисно допомагати, а не цукерками та іграшками, які закінчуються колись?

jozh

VIP

Посилання на повідомлення #615063
Так, повинні дати.
Але випускники про це далеко не завжди навіть в курсі (а я не впевнена, чи взагалі хоч хтось в курсі), і задача шефа, виходить, у тому числі хоча б проінформувати про таке право. Можливо, ще якось допомогти це право реалізувати (піти до відповідних чиновників тощо), якщо є така можливість (бо якщо шеф живе далеко в іншому місті, це дещо складно зробити, ніж якщо у тому ж або близько).

jozh

VIP

· змінено

Посилання на повідомлення #615067
Ну немає якого, як вимоги до шефа вирішувати проблеми підшефного з житлом і так далі.
Ступінь включення в життя вже вирішується індивідуально.
Суть не в тому, щоб дати багато, а в тому, щоб дати саме те ключове, що дають дітям їх батьки, і що ніколи не замінить хай якнайкращий дитбудинок чи інтернат. Хай це буде навіть 0,001% від того. Тому й акцент на тому, щоб матеріального не було забагато, щоб шеф не перетворювався на спонсора, - бо спонсорство можливе і у рамках дитбудинку. Так, не криміналом буде і подарунки підшефному, але за умови, що ці подарунки займають не основне місце у взаємовідносинах, а лише доповнююче.
Я там у першому пості доповнила інформацію, що є ключовим у шефстві.

jozh

VIP

· змінено

Посилання на повідомлення #615072
Бо тоді спілкування зводиться виключно до "цукерково-букетного" стилю. У дитини формується уявлення, що таке спілкування можливе лише за умови свята. Не в будні. Не просто так. Не з пустими руками. І сприйняття такої людини буде лише як, грубо кажучи, "мішка з подарунками", і не більше. Викривлюється поняття близьких відносин, викривлюються пріорітети у цінностях. У дитини так і не з'являється тієї людини, якій можна, скажімо так, поплакатися-пожалітися, бо треба лише усміхатися та радіти - бо ж завжди свято. І дитина так і залишається самітньою, наодинці зі своїми проблемами. Прірва лише поглиблюється. Так що це не шефство.
Це, звісно, якщо ми говоримо про ситуацію, коли йдуть виключно свята, - знову ж таки, коли вони йдуть вторинними доповненнями, то все нормально.

Orchid

VIP

Посилання на повідомлення #615074

А що робити, таки, коли поплакатись і пожалітись дитина, з якою склалися близькі відносини, прийде після виходу із дитбудинку? Вона буде плакатись й питати, що їй робити, куди йти, де жити?... То може взагалі не треба мати контакти із сиротами, щоб не розчарувати у самий відповідальний момент у житті?

jozh

VIP

Посилання на повідомлення #615077
А це вже мудрість шефа - дорослої людини - що робити у такому випадку.
Чи Ви чекаєте готових рішень на все наперед?
Провадьте аналогію, що б Ви зробили для своєї дитини, для свого друга, для свого хорошого знайомого, для далекого родича, для колеги, для випадкового знайомого, і так далі. У кожному конкретному випадку буде щось інше.
І не думайте, що діти після випуску всі масово біжать до шефів та вішаються на них зі своїми проблемами. Якщо дитина після випуску готова подзвонити шефові в принципі, це вже велике досягнення, я б сказала. Навпаки, часто-густо найбільшою проблемою є зовсім протилежне - а саме, відсутність ініціативи з боку дитини, тобто листи і т.д. в одну сторону. Саме тому, що вони вже привчені просто отримувати подарунки та інше готове, ніяких зусиль для цього не роблячи. Написати хоча б у відповідь листа - це вже якісь власні дії, які не всі хочуть і вміють робити.

Orchid

VIP

Посилання на повідомлення #615078
Я нічоо не думаю. І також не думаю, що є якісь чітки норми відносин між дітьми сиротами і людьми, які допомагають по мірі своїх можливостей. Хтось листується, хтось на день народження подарунки збирає, хтось майсер-класи проводить, хтось у кіно водить... А хтось купує пензлики і краски, поповнює рахунок на телефоні. Ось таке навчання комунікабельності  Погано- це пообіцяти і не виконати, а інщі приємні моменти- це лише набір позитивних емоцій.

jozh

VIP

Посилання на повідомлення #615079
Ви теми переплутали. Тут йде мова про шефство. А якщо хочеться посперечатися ще раз про корисну чи шкідливу допомогу дітям, то Вам у сусідню тему. Тільки я свою думку щодо цього не зміню.

Orchid

VIP

Посилання на повідомлення #615080

Я свою теж. І про вашу невихованість теж не зміню... Не треба дорослій людині вказувати, куди їй піти і де писати, а також давати оцінку діям. Я продовжувала вести бесіду на тему, яку ви підняли у сусідній темі, а продовжили тут. Та не отримую задоволення від спілкування... тому видаляюся.

jozh

VIP

· змінено

Посилання на повідомлення #615085
А, тобто всі ті Ваші запитання вище - то були з метою, до чого б причепитися, щоб можна було наїхати?
Прекрасно, прекрасно! Чудово Ви продемонстрували зразок поведінки вихованої людини, питань немає.

Ваша відповідь

Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.