Багатодітність - подвиг, безвідповідальність чи норма життя? — сторінка 6

Це називається "гіпербола". Для демонстрації того, що не треба все на світі зводити до лише матеріального. Хоча і матеріальне важливе, з цим ніхто не сперечається, але коли розмова про багатодітність якось так непомітно звелась до необхідності купити кожній дитині квартиру, - це вже явно щось не те.

А от вимоги до матеріального рівня у кожного трохи відрізняються. Наприклад, мої вимоги до матеріального рівня, який повинен бути забезпечений для кожної дитини, такий: якісне здорове харчування, свіже повітря та доступ до природи, своя кімната або максимум на двох дітей, відповідно меблі, постільна білизна тощо, одяг не з секонд-хенду (але від родичів та друзів нормально сприймаю), можливість не економити особливо на дрібницях типу канцтоварів, можливість займатися в тих гуртках, які дитині потрібні відповідно до віку та її здібностей, чи просто самостійно займатись тим, до чого тягнеться душа, та відповідні речі, які потрібні для цього (останнє буде дуже відрізнятись в залежності від дитини). Зате абсолютно байдуже щодо колясок, памперсів, дорогої ковбаси, вартості проїзду, платних вузів та купівлі квартири. Та й за мобілку, наприклад, вже попередила своїх - одну подарували кожній, а наступну (загубить чи захоче нову модель) вже муситимуть купувати за свої гроші. Он, вже зараз думають про своє майбутнє...
А от моя сестра, до речі, абсолютно спокійно відноситься до секондового одягу, зате полюбляють кожного року їздити десь закордон відпочивати.
Крайнощі ж давайте все-таки не розглядати, коли діти голодними очима дивляться навіть на зайвий шматок хліба, а ходять одягненими як жебраки. Це все-таки геть інша ситуація і геть інший підхід до життя. Сумніваюсь, що такі, формально кажучи, мами взагалі задумуються в принципі, чи треба, а чи не треба заводити наступну дитину.

завистливая женщина, молчи и гугли,что такое бугатти))
но я как-то не понимаю выбора-айфон или совесть. одно другому не мешает.

Босоножки... Моя мама когда-то учила девочку из многодетной семьи, они жили в доме напротив нашего. На класс младше учился мальчик, из этой же семьи. Всего в семье было на тот момент уже 8 детей, мама их была беременна 9-м. И собиралась рожать еще и еще, цитирую, "потому что Бог дает". Я никогда не забуду затравленно-голодные глаза этих детей, когда в классе кто-то доставал шоколадку... Про одежду и обувь, наверное, и упоминать не стоит - весь дом нес свое, отношенное когда-то, и все равно не хватало. Мама на родительские собрания пришла первый раз, дальше ходил или папа (когда мог), или никто. Понятное дело, что ни в какой классныйшкольный фонды, тем более на день именинника они денег не сдавали и везде писали отказы от сдачи. Даже думать не хочу, как дома они объясняли детям это дома. Другие родители сдавали больше, чтобы купить подарок и на несдавших. Особенно было интересно, когда папа сказал, что ни на подарки, ни тем более ни на какие тетради с печатной основой сдавать ничего у них финансовой возможности нету. При этом задуматься, каким образом должен обучаться его ребенок, он либо не мог, либо сознательно не хотел...

Опять-таки, знаю случай, когда отец семейства сидел без работы, а мама рожала. На многодетность пошли, чтобы...прокормиться. На момент нашего с ними разговора папа честно сказал, что вот когда три года подходят к концу (читай - приближается конец социальных выплат), они делают очередного ребенка. Когда мы с ним общались, на подходе был четвертый... Каждый, как он сказал, выживает как может.


Пока свой ответ писала, как раз эту ситуацию просили не рассматривать. Извините, я не нарочно, просто печатала долго. Просто вот такой опыт общения с многодетными был лично у меня, и его тоже никуда не выбросишь (((

Я уже нагуглила. Красивый, собака! Теперь гуглю бриллианты и ОАЭ ))) Чувствую, не уйду сегодня из гугла нипочем!!!

Простите за флуд, вырвалось

Тобто пропонувати вибирати між совістю та айфоном - це гіпербола, а босоніжки - це крайнощі.

Катя, ну вот честно. положа руку на сердце. не верю я в возможность рожать детей ради пособий. не хватит никаких пособий. рожать ради денег могут алкоголики и наркоманы-им на свой продукт хватит. остальные-нет.
ну и приведу пример из своего детства. у меня был учитель физры, а него две дочки-на пару лет младше меня. две дочки. не восемь и не двенадцать. и он однажды мне сказал,что девочки ходят в школу по очереди, потому что у них одна пара туфель. Бедность-не от количества детей зависит.

На жаль, в мене теж є такий досвід.
Саме тому ще в першому пості оговорила, що розглядаємо свідому багатодітність, націлену на турботу про дітей - а не на заробляння грошей на дітях...
В нас по вулиці живе релігійне сімейство, де вже чи то вісім, чи то дев'ять дітей, я вже збилася їх рахувати. Не голодують і всі одягнені, наче, але одяг той явно не по дитині, так, аж кидається в очі поняття "з чужого плеча". Одна дівчинка з тієї родини вчилася у минулій школі з моєю молодшою дочкою, то я знаю, що вони нічого ніколи не здавали, і дуже боляче якось було дивитися на ту дівчинку, котрій на Новий рік не дали подарунку, бо її батьки не здали грошей. І дівчинку не попередили чомусь, і ті сльози на очах я добре пам'ятаю. Дочка з нею тоді дружили, то я стала оплачувати обіди за неї, бо дочка почала відмовлятися заради подруги йти обідати, щоб її не засмучувати. Ні, такий варіант я точно не розумію. Але ж - там дійсно народжували "як Бог дасть", так що це геть інша справа.

Может быть. Я пособий этих не получала и не проверяла, хватит или нет. Сам папа со мной и разговорился, жаловался на жизнь. При этом сказал, что они оформили все пособия, какие им были положены и не положены, всеми правдами и неправдами, даже маму оформляли как мать-одиночку... Меня подмывало спросить, не хочет ли он устроиться на работу, но не хотелось затеваться на ровном месте, если честно. Выше alisa правильно написала, что таким родителям чужое мнение по поводу неинтересно.

Знаєте, якщо вже такий жорсткий вибір стане - я навіть сумніватись не буду, виберу совість. І навіть між совістю та босоніжками - теж виберу совість.

Але я не розумію, чого Вас той мій пост так зачепив. Я всього лише показала, що нематеріальне не менш (а подекуди й більш) важливіше, ніж матеріальне. Особливо коли це матеріальне не стосується рівня виживання (їжа чи босоніжки), а всього лише понти та демонстрація високого статусу (айфон для школяра).

А парикмахер- это плохо ? Это хуже чем торчание 6 лет в неинтересном вузе ?
А вообщем- вот я в семье бала не одна , у меня есть брат , особых нареканий на него нет- ну лупил он меня маленькую , ну в юности гулял, родители на мне срывались , сейчас общяемся , но без трепета , хотя живет он в этом же городе , не могу сказать что я счастлива что была в семье не одна или несчастлива , я не завидовала тем кто был в семье один ,но за братом особо не дрожала , мой осознаный выбор - 1 ребенок в семье и я не испытываю особых угрызений совести по этому поводу ,просто беру на себя столько- сколько могу нести .

не по теме, но первые почти 2 года жила только на пособие. у меня 1000-1200 выходило. не отказывая в еде и во всем для малой. единственно что - мы комуналку не платили. так это первый ребенок. а на остальных платят больше. + можно и в полтора года в сад сдать, вот и экономия. все использовать по кругу. начиная от кроваток. было бы желание. да и нигде не говориться, что на эти деньги можно прекрасно жить. просто можно, было бы желание (точнее не желание что-то предпринимать)

Так. Щось тема не туди геть завернула. Поставили знак рівності між бідністю та багатодітністю, і сперечаємось про те, треба дитині босоніжки (айфон, квартира, вкажіть свій варіант), чи не треба.
Давайте все-таки допустимо на хвилинку, що батьки більш-менш мають клепку в голові, і забезпечити всіх своїх трьох-п'ятьох-сімох дітей босоніжками та зошитами в школу здатні. Ні, айфоном не здатні, квартиру теж не факт, що куплять навіть одному. Але про голодні очі мова не йде.
Цікаво, відношення до багатодітності тоді зміниться чи ні? Чи все одно, раз квартиру/айфон/бугатті кожній дитині забезпечити не можеш, то треба зупинятися на одному-двох (а то й взагалі дітей не заводити)? Чи питання все-таки не в матеріальному, а в здатності приділити індивідуальну увагу всім? Чи в чому? Чому все-таки сприйняття багатодітних (крім трьохдітних - тут ще зі скрипом сприймають більш-менш, але не більше) таке у більшості своїй негативне? Невже все-таки тому, що основна маса багатодітних - це саме такі, що діти носять чоботи по черзі? І благополучні багатодітні сім'ї просто невидимі на їх фоні? І тому ніхто й не вірить, що це в принципі можливо?

Просто чаще слышно про семьи малообеспеченные , хотя достаточно нормальных многодетных семей , где все дети по жизни хорошо устроились и сапог друг за другом не донашивали , училась у нас девочку в классе из такой семьи

ну у меня другие запросы значит. да только на образование двоих уходит половина пособия. еще есть питание и одежда.. ну фиг его знает,может я транжира, но у меня пособие за неделю уходит на ура)
все, слушаюсь и повинуюсь, тему денег закрыла)))))))

Цікаво, а чи не про себе Ви зараз так спрогнозували невзначай?