Для дітей шкільного віку - в першу чергу саме так, у виконанні уроків та інших питаннях щодо власного навчання. Бо навчання - це головне для них у цьому віці. Стверджувати про самостійність дитини, яка не відповідає повністю за свої уроки, - це дещо перебільшення, я б сказала.
Я чому дитина повинна йти в школу, як на Голгофу?
Звісно, якщо батьки підсвідомо таке відношення до школи дитині не передають, та не стоять зі сковорідкою над душею, поки дитина ті уроки не зробить у примусовому порядку... в таких випадках відраза до навчання дуже швидко наступає...
І до того ж, не плутайте маленьку допомогу дитини (щось підказати, звернути на щось увагу, допомогти розплутати складну задачу, допомогти сформулювати запит у пошукову систему в інтернеті тощо), і варіант "робити замість неї":
Жити і працювати за дитину далі теж будете, бо в неї "просто не буде часу"?
Якщо вже дитина "дозріла" за віком до визначеного рівня відповідальності, то хай і вчиться цей рівень тримати, хай навіть і будуть у неї помилки та невдачі. Помилки теж необхідні людині для нормального розвитку. А інакше - так і будемо їй носа витирати до пенсії, зате начебто для показухи все чудово буде, дитина-відмінник і все таке...
Пригадую, як у моєї меншої у другому класі в минулій школі вчителька могла поставити дванадцять учневі за малюнок, навіть якщо вона точно знала (а учень і не вважав за потрібне якось це ховати), що до того малюнку учень не доклав власних зусиль, бо малювала мама... І поставити 9-10 за більш-менш непоганий власний малюнок самої дитини, виконаний на 100% власноруч. І чому навчить таке оцінювання?

Де ж тут навчання дітей? Це ж батьки вчаться малювати, вишивати і математичні задачі розв'зувати...
