Сбор денег в саду — сторінка 2

У нас воспитатель предложила всем желающим выдвинуть свои кандидатуры))) 

у нас все сдают, просто кто когда может (сама попала в такую ситуацию когда даже 50 грн не могла сдать из-за обстоятельств) никто не был против, сдала когда могла, в фонд группы по 50 грн в месяц, с этих денег на подарки, линолеум будем стелить в группе.

У меня так знакомая из сада ребенка забрала - именно вопрос о выпускном стал последней каплей, вернее, суммы и сумищи, после выпуска первого ребенка меня попустило, сейчас, если мне не понравится решение большинства, просто не будем участвовать, лучше на эти деньги ребенка на море повезти

ну мы сдаем тоже на окно и ремонт в туалете, поскольку там такое окно, что реально пипец полный,  и опять же это для моего ребенека чтоб попа не замерзла зимой)). Тем более на собрании все были согласны. 

Ну Ви так у темі поставили питання, що хто не здає гроші - то ай-ай-ай редиска. І цікавилися методами впливу на таких людей. А я б поставила питання якраз навпаки - чому батьки отак добровільно-примусово самі здають ті гроші, та ще й дивуються, що хтось має нахабство не здавати.
В нас теж прикриваються потребами дітей. Але якщо добре порахувати, то виходить, що за ці гроші точно що золоті унітази в тих туалетах поставити можна. Це якщо не брати до уваги, що взагалі-то держава зобов'язана надати нормальні умови в дитсадках та школах, - а ми покірно несемо грошенята, замість вимагати те, що держава зобов'язана.
Звісно, якщо мова йде про якусь додаткову екскурсію чи подарунки дітям, то це інша справа, бо, скажімо так, це щось типу "додаткових послуг". Хочеш - платиш і приймаєш участь, не хочеш - не платиш і не приймаєш. Хоча і тут виникає дууууже багато запитань - що це за дивні вистави у школі за 25 гривень або фото низької якості по 15 чи 30.

Добровольно сдаем, поскольку кроме нас наши дети не нужны особо никому, тем более государству - у них проблемы другие. Пока до нас дойдет очередь - дети наши уже и школы позаканчивают.  В нашем садике заведующая и так делает много, там нашла депутата - крышу перекрыли, там - что-то еще сделали. Даже если оставить тему ремонта, допустим у нас в группе решили сдать всем по 20(не 50, не 100)грн на подарки на дни рождения - просто купить коробку с одинаковыми подарками и в ДР дарить малышу, на собрании все были согласны, как дошло до дела, то некоторые не сдали, понятно, что детки останутся без подарков. 

Ну от Ви вважаєте, що подарунки дітям треба на ДР, а хтось вважає, що ні (наприклад, особисто я нічого хорошого в цій ідеї не бачу). Самі ж написали - справа добровільна. То чому самі собі протирічите та перетворюєте на якесь зобов'язання? Тому, що всі на зборах були "за"? А Ви, по-перше, впевнені, що за тих зборах були ВСІ батьки? А по-друге, вони дійсно були "за" чи їх просто не захотіли почути? Чи тут, по-Вашому, діє правило більшості - якщо більшість вирішила, то решта вимушені підкоритися?

Ну так и считаю, что тот, кто не сдает, тот редиска. За исключением семей в сложном финансовом положении.

Аргументуйте, будь-ласка.

Потому что все-таки считаю, что то, что касается класса, и то, чем будут пользоваться все дети (не экскурсии, на которые можно не пойти, и не фотографии, которые можно не заказывать) стоит участвовать всем родителям. Опять же, я понимаю, что есть действительно сложные финансовые ситуации, и обычно, в нормальном коллективе таким родителям идут навстречу.
Решение принимается на собрании, на собрании можно высказывать свое мнение. Можно говорить, что не нужны нам новые шкафы и т.д. и т.п. Но раз уж решение принято, то стоит участвовать. Да, на собрании действует правило большинства. Кстати, думаю, что большая часть родителей не хотела бы этих трат (и я их не хочу, и для меня они накладны), но это общий воз. Откажусь я - мою долю придется оплатить таким же родителям. Я не считаю это правильным.

А це нічого, що це протизаконно - примушувати батьків платити гроші у даному випадку?
Всі подібні внески - справа добровільна.
Правило більшості - це Ви так вважаєте, але це не щось таке, що чимось підтверджено.
Давити на совість у такому випадку - не смішіть мене. Якщо я вважаю, що витрати мають сенс, я заплачу. Якщо так не вважаю - то платити не збираюсь, навіть якщо я буду єдиною проти. До чого тут совість? Це шантаж, а не совість.

ну по разному выходит. мы сдали по 100 на телевизор-подарок саду от выпускной группы. жаль, мне пришлось раньше уйти с собрания и я не узнала-на кой черт детям ТВ.  но деньги сдала, ибо надо было сидеть на собрании и обсуждать со всеми

Не платите, за Вас оплатят.

О-о-о-о-о! На телевізор я б не сдавала категорично. Мало діти вдома очі псують? Чи в садочок віддаємо дітей, щоб вони там днями сиділи мультики дивилися? От що-що, а телевізор у садочку не те що потрібен, а взагалі шкідливий.
Хороший приклад, ой який хороший!

Це теж справа добровільна. Я ж наче не вимагаю платити?
Якщо деяка частина (хай навіть і більша) вирішили якісь там вікна зробити у садочку - та на здоров'я, хай роблять! То вони ж хочуть, я ж їх не примушую. А я, допустимо, не хочу, мене й старі вікна влаштовують. Але ж вони, виходить, не просто так самі хочуть, а примушують і мене у цьому участь приймати. А це, вибачте, вже протизаконно.
Ви дійсно вважаєте те нормальним?
Чи Вам шкода, що в тому класі з тими вікнами, за які Ви платили, буде ще хтось сидіти, хто не платив?
То, вибачте, це не Ваша турбота про власну дитину, а зовсім інше почуття, і дуже негарне.