Цитата: Лілічка 12 Май 2014 10:04Бокали для весілля невісткиВиявляється, я шось таки вмію, коли є натхнення.
і букет зі штучних квітів
яка краса, Лілічка, у вас така патріотична штора
Оn my mind или Лілічка как она есть. — сторінка 9
Лілічка · VIP39 611 переглядів390 відповідей
і букет зі штучних квітів
яка краса, Лілічка, у вас така патріотична штора
Цитата: Felicity 12 Май 2014 11:43Хотіла б я)Але насправді вона жовто-зелена)То фото зі спалахом трошки змінило колір)яка краса, Лілічка, у вас така патріотична штора
Цитата: Лілічка 20 Октябрь 2013 18:22У мене немає друзів. Зовсім. Доречі, мені це зовсім не заважає повноцінно жити. Мабуть тому, що роль подруги у "адінокіє халодние вєчєра" виконує мій чоловік. Звичайно, мова "про всє мужики казли"-не ведеться, але поплакатись у жилетку про "тяжолую бабскую судьбинушку"-цілком.
З моменту написання цього посту пройшов рік. Рік,який змінив моє життя, та й загалом життя кожного з нас.
Все, що написано у цитованій частині тексту можна вважати недійсним, в мене з'явилися друзі. Найкращі. І в моєму житті, і в цілому світі. І я хочу присвятити їм ці строки.
Коли мені насправді душу краєреальностю нажахане буття,я йду до вас. Я, мабуть, точно знаю,що ви і є- моє мирське життя.
У нас і вир, і сум, і радість перемоги.Кохання, котики, вага, аукціон.У нас одні і ті ж українські дороги,у нас один родинний легіон.
Із вами в нас єдина ціль наразі,І Батьківщина в серці нашому одна.І не здолати нас засмученій висназі,і не проймуть нас "мирумир" слова.
Ми об'єднались, щоб сумісну нашу долю,серця наші, країну і людейне дати підім'яти триколору,і не прижити в себе "іудей".
В нас світла ціль. Борімось-не здаваймось.Я хочу лиш "спасибі" вам сказать.Я над усе всіма вами пишаюсь.Я долі дякую, що маю честь вас знать.
Присвячується всім моїм подругам,які зробили мій світ кращим.
Я дуже рідко пишу вірші. Це стається лише тоді, коли біль вже настільки сильний, що єдиний вихід перенести його на папір. Цей вірш я написала 5 місяців тому, але і досі не можу читати його до кінця. Я просто залишу його тут, і буду вдячна, якщо хоч хтось з тих, хто його прочитає, подумки подякує померлим у боротьбі за наш з вами мир.
Герой! Вставай! Не годить голілицьтобі лежати на землі холодній.Вставай!Щоб не пускали небилиць,ніби геройство нині не у моді.
Вставай!Часу немає на спочинЧасу немає навіть навіть говорити.Ти, як ніхто країни височинсьогодні маєш щиро боронити.
Вставай,солдате! Це ж ще не кінець.Ти ж сам казав, герою не пристало...Герой лежить.І більше він не встане.Герой помер сьогодні за Донецьк.
Герой! Вставай! Не годить голілицьтобі лежати на землі холодній.Вставай!Щоб не пускали небилиць,ніби геройство нині не у моді.
Вставай!Часу немає на спочинЧасу немає навіть навіть говорити.Ти, як ніхто країни височинсьогодні маєш щиро боронити.
Вставай,солдате! Це ж ще не кінець.Ти ж сам казав, герою не пристало...Герой лежить.І більше він не встане.Герой помер сьогодні за Донецьк.
Моє останнє на цей час творіння. Я вірю, що колись мій щоденник буде перечитувати моя дитина.
Я дарую цей вірш тобі. Пам'ятай, якою б людиною ти не виріс і не став би-я завжди твоя мама
Моєму сину
Якщо тобі, мій син, шляхи твої відкриють
молитви, що тобі подарувала...
Я буду знати, що не марно линуть,
не марно твоє серце зігрівають.
Я буду знати те, що ти щасливий.
Що ти здоровий і теплом зігрітий.
Я знатиму, що не дарма молила
щоб путь твій був любов'ю оповитий.
Я б і сама - з тобою і для тебе
в вогонь, у воду і на мідні труби.
Пройшла б крізь світу снігові замети,
собі взяла б твою нестанну тугу.
І зради, біль, розлуки і печалі.
Усе, що хоч колись тебе спіткає-
якби могла, на себе б я забрала.
Ні, не тебе, мене нехай спіткає.
Тобі б залишила лише дарунки долі.
Як можеш, доле,-подаруй йому кохання.
Щасливе, світле, як нічнії зорі.
І те, що перше, й те, яке останнє.
Якщо тобі, мій син, шляхи в житті відкриті,
шляхи в твоєму серці золотому...
Хай чим вони не будуть оповиті...
тебе завжди чекаю я...додому.
08.12.2014
Я дарую цей вірш тобі. Пам'ятай, якою б людиною ти не виріс і не став би-я завжди твоя мама
Моєму сину
Якщо тобі, мій син, шляхи твої відкриють
молитви, що тобі подарувала...
Я буду знати, що не марно линуть,
не марно твоє серце зігрівають.
Я буду знати те, що ти щасливий.
Що ти здоровий і теплом зігрітий.
Я знатиму, що не дарма молила
щоб путь твій був любов'ю оповитий.
Я б і сама - з тобою і для тебе
в вогонь, у воду і на мідні труби.
Пройшла б крізь світу снігові замети,
собі взяла б твою нестанну тугу.
І зради, біль, розлуки і печалі.
Усе, що хоч колись тебе спіткає-
якби могла, на себе б я забрала.
Ні, не тебе, мене нехай спіткає.
Тобі б залишила лише дарунки долі.
Як можеш, доле,-подаруй йому кохання.
Щасливе, світле, як нічнії зорі.
І те, що перше, й те, яке останнє.
Якщо тобі, мій син, шляхи в житті відкриті,
шляхи в твоєму серці золотому...
Хай чим вони не будуть оповиті...
тебе завжди чекаю я...додому.
08.12.2014
Цитата: Лілічка 09 Декабрь 2014 00:34Моє останнє на цей час творіння. Я вірю, що колись мій щоденник буде перечитувати моя дитина.Я дарую цей вірш тобі. Пам'ятай, якою б людиною ти не виріс і не став би-я завжди твоя мама
Моєму сину
Якщо тобі, мій син, шляхи твої відкриють
молитви, що тобі подарувала...
Я буду знати, що не марно линуть,
не марно твоє серце зігрівають.
Я буду знати те, що ти щасливий.
Що ти здоровий і теплом зігрітий.
Я знатиму, що не дарма молила
щоб путь твій був любов'ю оповитий.
Я б і сама - з тобою і для тебе
в вогонь, у воду і на мідні труби.
Пройшла б крізь світу снігові замети,
собі взяла б твою нестанну тугу.
І зради, біль, розлуки і печалі.
Усе, що хоч колись тебе спіткає-
якби могла, на себе б я забрала.
Ні, не тебе, мене нехай спіткає.
Тобі б залишила лише дарунки долі.
Як можеш, доле,-подаруй йому кохання.
Щасливе, світле, як нічнії зорі.
І те, що перше, й те, яке останнє.
Якщо тобі, мій син, шляхи в житті відкриті,
шляхи в твоєму серці золотому...
Хай чим вони не будуть оповиті...
тебе завжди чекаю я...додому.
08.12.2014
гарно
да,красиво!мама умничка,сыну будет что
почитать.вот она материнская любовь:'(
Цитата: Лілічка 09 Декабрь 2014 00:34Моє останнє на цей час творіння. Я вірю, що колись мій щоденник буде перечитувати моя дитина.Я дарую цей вірш тобі. Пам'ятай, якою б людиною ти не виріс і не став би-я завжди твоя мама
Моєму сину
Очень трогательно и красиво!!!!!! (Расплакалась)
Цитата: kruhitka 09 Декабрь 2014 01:59гарно
Цитата: Sweet November 09 Декабрь 2014 08:01да,красиво!мама умничка,сыну будет что почитать.вот она материнская любовь:'(
Цитата: Чумачечая 09 Декабрь 2014 09:01Очень трогательно и красиво!!!!!! (Расплакалась)
дякую всім за відгуки)
Я сто лет не писала стихи на русском, даже забыла, как это делается. Но ночь дает свое, спать неохота, охота творить больные, никем не признанные шедевры.
В мире все всегда имеет свой вес и счетВот виновен ты, а мог бы и быть прощен.Мог по жизни без чувств, но кем-то ты увлечен.Мог бы спеть, но тебя и слышать, увы, не хотят.
Злишься ты, а мог бы дарить тепло.Вот, казалось бы счастье, а нет, опять не оно.Вот любовь, что безжалостно рвет на куски нутро...Но увы, нутру твоему не дано летать.
Ты б мог взять и себе подчинить весь мир.Написать две сотни известнейших всем картин.Помирить всех людей, чья душа состоит из руин.Но ты слаб и конечно же, вряд ли умеешь мечтать.
Если все и всегда имеет свой вес и счет,почему же тогда ты и вовсе никем не прощен?Почему не поешь, если кем-то всерьез увлечен?И когда в твоем мире начнет, наконец, светать?...
В мире все всегда имеет свой вес и счетВот виновен ты, а мог бы и быть прощен.Мог по жизни без чувств, но кем-то ты увлечен.Мог бы спеть, но тебя и слышать, увы, не хотят.
Злишься ты, а мог бы дарить тепло.Вот, казалось бы счастье, а нет, опять не оно.Вот любовь, что безжалостно рвет на куски нутро...Но увы, нутру твоему не дано летать.
Ты б мог взять и себе подчинить весь мир.Написать две сотни известнейших всем картин.Помирить всех людей, чья душа состоит из руин.Но ты слаб и конечно же, вряд ли умеешь мечтать.
Если все и всегда имеет свой вес и счет,почему же тогда ты и вовсе никем не прощен?Почему не поешь, если кем-то всерьез увлечен?И когда в твоем мире начнет, наконец, светать?...
Когда муза приходит,тут уже не до сна))
Цитата: Sweet November 27 Декабрь 2014 12:13Та да, подумываю купить себе диктофон, а то пока добежишь до листка с бумагой, можно растерять мысли. Я раньше прям удивлялась, как так, стихи пишут...а мне и впрямь голос из головы нашептывает строчки.Когда муза приходит,тут уже не до сна))
Люди ночами делают новых "стихи")
Ты гладишь пальцы, губы поджимая.А я пою. Ну как не петь тебе?Ты думаешь, что я совсем не знаю,о том, что не бывать нашей весне.
Ты что-то говоришь, но из-за песни,совсем тебя не слышу, вот беда.Сейчас мой голос надорвется, треснет...Но я пою, как впрочем и всегда.
Ты перешел на крик, не понимая."Зачем поёшь?Ну дай сказать хоть раз!".Тебе не знать, о чем я умираю,Тебе не знать-зачем я родилась.
Ты замолчал. И петь мне расхотелось.Забыла рифму, музыку, слова.И ты сказал. Сказал мне "Я надеюсь,что ты не держишь злости на меня"
И далее по тексту. Про разлуку...про боль, что не хотел мне причинять.Мне тяжело давались эти звуки...Но я запела. Чтобы боль унять.
Я как сейчас картину эту вижу.Ты гладишь пальцы, я тебе пою.Нет, что ты, я тебя не ненавижу.Но и как прежде больше не люблю.
Ты гладишь пальцы, губы поджимая.А я пою. Ну как не петь тебе?Ты думаешь, что я совсем не знаю,о том, что не бывать нашей весне.
Ты что-то говоришь, но из-за песни,совсем тебя не слышу, вот беда.Сейчас мой голос надорвется, треснет...Но я пою, как впрочем и всегда.
Ты перешел на крик, не понимая."Зачем поёшь?Ну дай сказать хоть раз!".Тебе не знать, о чем я умираю,Тебе не знать-зачем я родилась.
Ты замолчал. И петь мне расхотелось.Забыла рифму, музыку, слова.И ты сказал. Сказал мне "Я надеюсь,что ты не держишь злости на меня"
И далее по тексту. Про разлуку...про боль, что не хотел мне причинять.Мне тяжело давались эти звуки...Но я запела. Чтобы боль унять.
Я как сейчас картину эту вижу.Ты гладишь пальцы, я тебе пою.Нет, что ты, я тебя не ненавижу.Но и как прежде больше не люблю.
Дякую, Ліля, Вам за насолоду читати слова зі змістом, так гарно складені у вірші. Яка Ви талановита людина, чесно. Збережіть свої вірші, а краще надрукуйте у збірник. Точно можу сказати, Ваш синок пишатиметься Вами. А я особисто у вашому фан клубі))
Цитата: Сашуня 28 Декабрь 2014 00:46Я навіть не очікувала,що це може комусь сподобатися. Якщо так, я дуже рада, чесно)Мені чоловік теж пропонує у збірник все оформити, а я якось не можу зібратися з думками і коштами. Мені здається, щоб надрукуватися, то треба сила-силенна віршів, може тища, а я стільки не маю. Хоча ідею тримаю під рукою, мені б теж хотілося, щоб Данчо виріс і прочитав все те, що колись писала його мама.Дякую, Ліля, Вам за насолоду читати слова зі змістом, так гарно складені у вірші. Яка Ви талановита людина, чесно. Збережіть свої вірші, а краще надрукуйте у збірник. Точно можу сказати, Ваш синок пишатиметься Вами. А я особисто у вашому фан клубі))
Жизнь, как она есть
Когда ты молод, видишь мир иначе.Вот снег вдруг выпал, это ли не чудо?А если снег-то это точно значит,что в Новый Год придет к тебе удача,а оливье вновь станет лучшим блюдом.
Когда ты юн-любовь большая драма,но в то же время сладкое мгновенье.Вдруг слышишь, как с окна позвала мама,некстати, ведь целуешь ты "Адама",а дома ждут уроки, воскресенье...
Когда ты мал, вот истинное счастье.И День Рожденья-раз в году бывает..Тебе желают мира и удачи,ты старше стал, и мама скромно плачет,про зуб и шаг, конечно, вспоминает.
Умение смотреть вперед с надеждой,отбрасывая странные сомненияМечтать, что скоро станет все как прежде,Душой взлетая под своей одеждойи слышать чье-то радостное пение.
Жизнь человека-труд, и с тем она прекрасна.Ты помнить должен всюду и всегда.Что там где счастье-светит солнце ясно,а там где дождь, погода где ненастна,то значит, что постукала беда.
Но каждый раз, сетуя на преграды,на слякоть и не радужные мысли.Ты вспомни всех, кто будут тебе рады,кто в жизни стал великою наградойи береги мгновенья своей жизни.
Когда ты молод, видишь мир иначе.Вот снег вдруг выпал, это ли не чудо?А если снег-то это точно значит,что в Новый Год придет к тебе удача,а оливье вновь станет лучшим блюдом.
Когда ты юн-любовь большая драма,но в то же время сладкое мгновенье.Вдруг слышишь, как с окна позвала мама,некстати, ведь целуешь ты "Адама",а дома ждут уроки, воскресенье...
Когда ты мал, вот истинное счастье.И День Рожденья-раз в году бывает..Тебе желают мира и удачи,ты старше стал, и мама скромно плачет,про зуб и шаг, конечно, вспоминает.
Умение смотреть вперед с надеждой,отбрасывая странные сомненияМечтать, что скоро станет все как прежде,Душой взлетая под своей одеждойи слышать чье-то радостное пение.
Жизнь человека-труд, и с тем она прекрасна.Ты помнить должен всюду и всегда.Что там где счастье-светит солнце ясно,а там где дождь, погода где ненастна,то значит, что постукала беда.
Но каждый раз, сетуя на преграды,на слякоть и не радужные мысли.Ты вспомни всех, кто будут тебе рады,кто в жизни стал великою наградойи береги мгновенья своей жизни.
Дети толкают нас на написание сказок. Вот и моя первая сказка для сына. С моралью для взрослых.
Мама придумала новую сказку,
Сядь и послушай. Пора начинать.
Маленький котик разлил на пол краску.
Мама не стала котенка ругать.
Маме, конечно, немного обидно.
Краской покрашен быть должен забор.
Ну а котенку, конечно же, стыдно.
Краской играться не должен был он.
Кошка котенка журит понемножку,
разве тебе больше нечем играть?
Не понимает огромная кошка...
И принимается пол оттирать.
Ну а котенок, несносный ребенок,
банку крупы из закром уволок.
Вновь доигрался шкодливый котенок,
В лапах крупу удержать он не смог.
Кошка, вздыхая, крупу собирает
и бормоча что-то тихо под нос,
веником машет и не замечает,
маме своей МЫШЬ котенок принёс.
Вот чудеса, мама веник бросает
и задирает повыше свой хвост.
Гордость за котика переполняет.
Мышь свою первую маме принёс.
В сказке мораль замечает немногий.
Котик такой есть у каждой из нас.
Вы не бывайте порой слишком строгой,
Первую мышь он готовит для ВАС.
Мама придумала новую сказку,
Сядь и послушай. Пора начинать.
Маленький котик разлил на пол краску.
Мама не стала котенка ругать.
Маме, конечно, немного обидно.
Краской покрашен быть должен забор.
Ну а котенку, конечно же, стыдно.
Краской играться не должен был он.
Кошка котенка журит понемножку,
разве тебе больше нечем играть?
Не понимает огромная кошка...
И принимается пол оттирать.
Ну а котенок, несносный ребенок,
банку крупы из закром уволок.
Вновь доигрался шкодливый котенок,
В лапах крупу удержать он не смог.
Кошка, вздыхая, крупу собирает
и бормоча что-то тихо под нос,
веником машет и не замечает,
маме своей МЫШЬ котенок принёс.
Вот чудеса, мама веник бросает
и задирает повыше свой хвост.
Гордость за котика переполняет.
Мышь свою первую маме принёс.
В сказке мораль замечает немногий.
Котик такой есть у каждой из нас.
Вы не бывайте порой слишком строгой,
Первую мышь он готовит для ВАС.
Цитата: Лілічка 28 Декабрь 2014 20:57Мама придумала новую сказку,Дети толкают нас на написание сказок. Вот и моя первая сказка для сына. С моралью для взрослых.
Сядь и послушай. Пора начинать.
Маленький котик разлил на пол краску.
Мама не стала котенка ругать.
Маме, конечно, немного обидно.
Краской покрашен быть должен забор.
Ну а котенку, конечно же, стыдно.
Краской играться не должен был он.
Кошка котенка журит понемножку,
разве тебе больше нечем играть?
Не понимает огромная кошка...
И принимается пол оттирать.
Ну а котенок, несносный ребенок,
банку крупы из закром уволок.
Вновь доигрался шкодливый котенок,
В лапах крупу удержать он не смог.
Кошка, вздыхая, крупу собирает
и бормоча что-то тихо под нос,
веником машет и не замечает,
маме своей МЫШЬ котенок принёс.
Вот чудеса, мама веник бросает
и задирает повыше свой хвост.
Гордость за котика переполняет.
Мышь свою первую маме принёс.
В сказке мораль замечает немногий.
Котик такой есть у каждой из нас.
Вы не бывайте порой слишком строгой,
Первую мышь он готовит для ВАС.
ох як же ж іноді не вистачає терпіння і мудростіЦитата: Felicity 28 Декабрь 2014 21:00А Ви одразу згадуйте про першу мишку саме для Вас)
Лиличка,как всегда Браво!!!я снова расплакалась
Ваша відповідь
Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.