Оn my mind или Лілічка как она есть.

Лиля очень красивые фото! 
Мы немножко схожи с Вами в плане друзей) Было бы интересно познакомиться в живую

У Вас прекрасный муж и ребёнок! Фото суперские! Вы были красавицей-невестой и остаётесь красавицей женой! Сыночек прелесть!
Во многом понимаю Вас, Лиличка! 

Цитата: Эллен 20 Октябрь 2013 20:29

Лиля очень красивые фото!  Мы немножко схожи с Вами в плане друзей) Было бы интересно познакомиться в живую

Олено, легко! Час та місце? Он можемо до Маті зазирнути на каву.)
До речі, ми ж поряд жили, жаль, що ми раніше не спілкувалися)

Цитата: Чумачечая 20 Октябрь 2013 20:32

У Вас прекрасный муж и ребёнок! Фото суперские! Вы были красавицей-невестой и остаётесь красавицей женой! Сыночек прелесть! Во многом понимаю Вас, Лиличка!

Ой, ну дякую, я чесно дуже дуже почервоніла)

Цитата: Лиличка)) 20 Октябрь 2013 20:38

Олено, легко! Час та місце? Он можемо до Маті зазирнути на каву.)

До речі, ми ж поряд жили, жаль, що ми раніше не спілкувалися)
С удовольствием! 
 

Цитата: Лиличка)) 20 Октябрь 2013 20:38

Олено, легко! Час та місце? Он можемо до Маті зазирнути на каву.)

До речі, ми ж поряд жили, жаль, що ми раніше не спілкувалися)
Приходите ;) буду на работе, присоединюсь к вам))

П.С. Присоединяюсь к выше сказанным комплиментам:)

Я бы никогда не подумала, что у вас нет друзей! Судя по активности на форуме - вы достаточно общительный, активный и интересный человечек, с которым интересно общаться , ну иногда и пререкаться Друзья нужны, я не представляю, как это не с кем выпить по 50? (Кстати, что пьём?)

Фотографии хорошие, но где-то я их уже видела, вы уже некоторыми делились на форуме Сынулька вообще прелесть

Цитата: MaTi 20 Октябрь 2013 20:45

Приходите ;) буду на работе, присоединюсь к вам))

П.С. Присоединяюсь к выше сказанным комплиментам:)
и меня возьмите хоть у меня и есть очень близкие подруги,но от новых друзей и общения никогда не откажусь!
пы.сы.тем более в кафе у Оли до сих пор ни разу не была,вообще не порядок

Дневник превращается в тему "а давайте встретимся"

Цитата: Лёличка 20 Октябрь 2013 21:00

Дневник превращается в тему "а давайте встретимся"

все все,молчимждемс новых рассказов от Лили

Цитата: Лёличка 20 Октябрь 2013 20:58

Я бы никогда не подумала, что у вас нет друзей! Судя по активности на форуме - вы достаточно общительный, активный и интересный человечек, с которым интересно общаться , ну иногда и пререкаться Друзья нужны, я не представляю, как это не с кем выпить по 50? (Кстати, что пьём?)

Фотографии хорошие, но где-то я их уже видела, вы уже некоторыми делились на форуме Сынулька вообще прелесть
Леличка, ой, ну дякую. Сама не знаю, як так склалося, але я не втрачаю надії знайти друзів. Я, доречі, не була присутня ні на одній мамській зустрічі, так що цілком можливо що моя ліпша подруга криється десь серед Вас?
Щодо нових фоток, то зараз проштурмую альбоми, викладу новеньке)

Щодо "пйом". Блін, я якийсь плебей) Подумала, окрім пивка - нічогоНє, ну я можу і кон'ячку, і горілочки, але після рюмочки мене зазвичай несуть спати, тому так нецікаво пити)

Цитата: kis`unya 20 Октябрь 2013 20:59

и меня возьмите хоть у меня и есть очень близкие подруги,но от новых друзей и общения никогда не откажусь!

пы.сы.тем более в кафе у Оли до сих пор ни разу не была,вообще не порядок
Ну то давайте, а то тільки балачки розводимо)

Про дружбу.

Кажуть, дружба, поняття цілодобове. Мабуть, так і є. Мій телефон та дверний дзвінок мовчать як вдень, так і вночі. Ніхто не дзвонить мені зі "Ой, прікінь, там такіє распрадажи!!!", "Прєдставляєш, мой меня кінул", і не ввалюється в двері з пляшкою мартіні, щоб пом'янути кохання. Я не розумію пісні Лоліти "пусть говорят, что дружби...".

Що ж, це сумно. Про вищевказану подругу я вже розповідала. Переживала я гірко, адже це моя подруга, я їй душу відкрила, а вона в неї лужу нассяла. Ну поревілось, та й забулось. Але відбиток наклало. З тих пір якось повелось, що потеревенькати на окремі теми можу, а от бути відвертою про особисте-не вдається. Це як пароль, ще нікому не вдалося підібрати.

До того ж, я дуже боюся сглазу. Як би дивно не звучало, але майже всі мої знайомі заздрять мені, навіть не приховуючи це. От все в мене добре-і чоловік роботящий, і власне житло є, і в універі вчусь, і дитина в мене хороша, ну і все таке. А тільки пролунає "я так тібє завідую...по харошему", як починається якась маячня. І чоловік, немов з ціпка зірвався, і в універі сессія валиться, і в квартирі труби прориває.

Я, насправді, дуже відверта людина. Якщо це чорне-то воно черне, і білим не стане ні за яких обставин. Тому спілкування зі мною багатьом недовподоби, адже люди , як виявляється, дуже люблять "лєсть". А я нє.

І ще, щодо дружби між чоловіком та жінкою...Праєхалі, вибачайте за мій чукотський.

Ей, моя краща подруга, може ти читаєш мене? Відгукнись, я буду рада!
 

Лиля, а Морковка? Я почему-то думала, что вы вне форума дружите

Про любов.

Да...В моєму підлітковому віці, я вважала, що кожен мій хлопець-це любов. Аж поки не зустріла Саньку. Ото омут, от встрєчі...Так закружило, що й завагітніла. Отак голову бомбило від кохання. Всього три місяці були разом, а відчуття, наче ця людина-твій сіамський близнець, як мінімум. Ну дівчата, шо ви, не розумієте? Багато наших знайомих вважало, що це несерйозно, а коли дізналися про вагітність-то взагалі як з дубу рухнули. Мимчали щось проте, ну куди тобі, Саша, вона ще мала, що з неї взяти, вітер в голові. Батьки в шоці, але що тут поробиш,вже все сталося. 
А я на сьомому небі. Дитина від коханого чоловіка. І він поряд. 
Всяко бувало, і сварилися, і типу розходилися. Але напевне, дійсно є той Амур, який підстрілює у дупу і не дає двом люблячим серцям втратити один одного. За що й дякую.

Кохання-то така річ, проти якої не попреш. Ну і ладна. Я згодна. Аби він храпів поруч до самого кінця життя.

Не повірите, але з Морковкою ми ні разу вживу не бачилися Зараз Ані, мабуть, ніколи, та й не дивно. Але ми наверстаємо упущене)

Про материнство.


Тут взагалі, капут.

Я собі як гадала. Реально. Без сміху. От народжу дитинку, і буду возити її у візочку, і костюмчики гарні купляти, і азбуки вчити,і....і...і...

На реальну землю мене знесло одразу після пологів. Тут, як виявилося, дитинку треба годувати груддю, підтирати сирливу жопу і...виховувати. Про все це я не мала ніякого уявлення, адже всі 9 місяців тим і займалася, що вибирала візочок і красиві костюмчики. Безсонні ночі, відсутність молока, прорізування зубів, відмови ходити на горщик, кризис року, трьох років...тут я згадала якісь лепетання свекрухи і бабусі, що дитина-це не так то й просто. Звичайно, зараз, я згадую все це з усмішкою, і думкою, як добре, що все позаду, але тоді я запанікувала і зрозуміла-що невірний мій вчинок чи підхід можуть нашкодити сину. А як дізнатися, вірно чи ні? От тоді й свекруха на соте моє таке запитання відповіла: Серцем..Серце підкаже, дитина моя.

Права була мудра свекруха. Дійсно, що там статті, журнали, форуми...Єдиний вірний підкажчик-серце. Його й досі слухаю.
Чесно, якби був шанс повернути час і змінити ситуацію-нізащо не погодилась б. Адже тоді я була б зовсім одинокою. Адже тоді на світ не прийшло моє світле дитя, моя душа і найбільше в світі кохання. Любов від любові.