Нашим детям невыносимо наедине с собой

інтернет та телебачення - зло! я завжди це знала

Та ну, тоді вже ж ножі - зло, ними можна й людину зарізати.

Справа не в самому інтернеті та телебаченні, справа у відношенні до них та вмінні розмістити їх у своєму житті на правильному місці, от і все.

все одно зло! )))))))
я жартую, але це сумний жарт. ножі для картоплі і ножі для вбивства дуже відрізняються. звісно, можно і "картопляним" "впоратись", але це вже треба дуже цього хотіти, а інтернет затягує непомітно, повільно.....і майже всіх

Жалуются мамы на интернет-форуме)))))))))))))))

ну так знають, про що говорять

Інтернет - поняття дуже широке. Якщо "зависати" в онлайн-іграшки, у соцмережах, на форумах тощо - то дійсно не помітиш, як вже й майже живеш у віртуальному світі. Але якщо використовувати інтернет, усвідомлюючи, коли і для чого це треба, то вже буде добре. І це таки залежить від самої людини, а не від інтернету. Так само, алкоголь можна вживати виключно у якості лікарського засобу (спиртом натиратися при простуді тощо) чи там для кулінарії (шашлички поливати червоним вином), можна дещо середнє типу вживання хорошого вина тільки на свята, а можна повністю вдаритися у крайність та пити вже, що горить, цілодобово і без пауз. І я б не сказала, що винен у тому алкоголь.

Так що справа таки у самій людині, а у даній темі таки в першу чергу від батьків залежить, чи буде їх дитина залежна від телебачення, інтернету, мобілок, комп'ютерних ігор тощо. Якщо дитині більше немає чим заповнити внутрішню порожнечу, то вони й будуть заповнювати її чим попало. Якщо дитині немає чим зайнятися, і вона тиняється днями без діла та завантаження свого тіла, серця й розуму, то й буде від нудьги що попало чіпляти.

Эксперимент, конечно...
1. Есть фактор давления - можно, задумавшись, сидеть без движения, но ели тебя специально попросят сидеть не двигаясь, на какй секунде начнет чесаться нос? ;)
2. Я бы не отказалась провести такой же эксперимент среди современных активных людей, вряд ли, было бы много таких, которые комфортно себя увствовали 8 часов.
3. Мне кажется, все зависит от характера/психологического типа человека. Я бы спокойно провела в одиночестве 8 часов, а мой муж, стал бы дико нудится н 3 м часу (как только выспался бы), а он, в детсве, да и сейчас, телевизор не смотрел интеренетом грешит, конечно, но подобный эксперимент пережил бы только при наличии каких-то заданий (ворота отремонтировать, усилитель спаять и т.д.)

Конечно, существует проблема зависимостей от интеренета, телефона, соц. сетей и т.д. Но это больше не проблема детей, а проблема занятых родителей, верно уже сказали выше, надо развивать в детях творчество, желание чем-то заниматься, но, к сожалению, сегодня не у всех хватает времени остановиться и подумать о своем состоянии, не говоря уже о детях.

Я не оправдываю родителей, которые не уделяют должного времени детям, но и не говорю, что это ужасно, мое мнение - все в мире рационально (в глобальном смысле) если происходит что-то негативное, значит оно необходимо, для возникновения чего-то позитивного.

Я попыталась проанализировать на сколько этот эксперимент применим ко мне и к моим детям:

- Соня (7,5 лет) - продержалась бы совсем не долго, максимум 2-3-4 часа, максимально отвлечься она смогла бы катаясь на роликах, велосипеде, купаясь в бассейне, возможно разукрашивая, рисуя, играя с лего. Ей нужно общество и общение как воздух, она не может без взаимодействия с другими.

- Саня (5,5 лет) - думаю продержалась бы и все 8 часов с легкостью, если бы ей выдали достаточное количество бумаги, клея, ножниц, бусинок, ленточек и прочей лабудени для творчества - этот ребенок, может часами жить в своем мире, что-то создавая. То же лего может занять ее не на один час, прогулка во дворе с возможностью рвать травки, цветочки (что она в основном и делает на улице) - может продержать ее в полном одиночестве долго, без ощущения дискомфорта.

- Я (30 лет) - не буду скрывать, я испытываю некоторый дискомфорт при отключении телека и ноута - он скорее не от одиночества (его я вообще не испытываю в принципе - оно меня не пугает), а от ограниченности возможностей. Вот вчера было отключение света - инет не работал, кабельное полетело - меня откровенно расстроила невозможность осуществления планов - поговорить с мужем, посмотреть открытие Олимпийских игр. Но заняться я всегда найду чем - книжки, уборка, глажка, раскладывание вещей, а если мне дать бассейн или море - то вы вообще 8 часов меня не увидите

Я все это к чему - вот вроде дети воспитываются в одной семье, с одинаковым доступом к телеку, к друзьям, секциям и общению с родителями - но восприятие подобного эксперимента будет совсем разным. Возможно он что-то и иллюстрирует, возможно есть проблема с привязанностью к телеку и инету у современных детей, но умение себя развлечь во многом зависит от личностных факторов и предпочтений - ну не все дети будут собирать модель или перекладывать свою коллекцию, многих это в принципе может никогда не заинтересовать, даже если родители с детства эти занятия им покажут и будут прививать.

от я можу сутками зависати в неті і не помічати нічого навколо. і це будуть не форуми (або тематичні форуми, в яких я тільки читаю, шукаю потрібну мені інформацію). навпаки, на мама-форумі легше відірватись - прочитав нове и йди собі. а коли шукаешь щось....

полностью согласна. меня не удивило нисколько, что многим это было некомфортно. настораживает, что большинство включили телек, что некоторые просто сели играть в компьютерные игры - и этого им достаточно

Я так думаю, до дітей молодшого віку це ще взагалі не відноситься. Мова йде про підлітковий вік. І от якщо підліток нездатен провести нещасні 8 годин наодинці, особисто мене це стурбувало б - яка б там не була потреба у спілкуванні, який би там живий характер не був би, але хоча б на один день не знайти собі справи, якими можна зайнятися на самоті? І я ще могу зрозуміти, що буде незвично, що дитина буде нудьгувати, що такий день і такий спосіб проведення часу не сподобається, - але коли мова вже йде про вихід страху аж на фізичний рівень, то це вже дійсно щось негаразд з дитиною. Чи людиною, якщо мова йде про дорослу людину.
Особисто я маю дуже велику потребу у спілкуванні, але схожий на описаний у статті жах від самотності пам'ятаю лише один раз у житті - десь років близько 20-ти, коли мене покинув хлопець, а інших друзів чи родичів на той час поряд не було - і це таки було дійсно страшно, аж до включання музики на повну гучність, щоб заглушити свій страх. Але ж то була окрема ситуація, і тимчасова проблема. Коли дещо схоже відбувається з начебто благополучними дітьми, причому не поодинокі випадки, а майже у всіх, - то це вже явно ненормально.

В мене чоловік тижнів зо два тому назад знайшов дистрибутив гри Settlers - і на декілька днів наше нормальне життя було фактично паралізоване.
Я сказала дітям, що мама з татом у запої, так що давайте собі раду самі.
Діти ходили і бурчали, але щось там якось справлялися. Я награлася по самі вуха і заспокоїлася, чоловік зараз ще трохи грає, але помалу, - ну, в нього взагалі чудова відмазка, якраз хворіє.
А дітям показали цю гру, але в нас є обмеження - не більше години в день за комп'ютером, так що вони собі потроху грають, на основне життя не впливає взагалі, проблем з цим не маємо. Причому я так дивлюся, що ще перші дні всю годину на цю гру витрачали - то зараз вже то граються, то щось інше собі роблять.
От думаю собі - хороший приклад для них вийшов на прикладі мами - до чого призводить велике захоплення комп'ютерними іграшками.

Почекайте - за правилами експерименту телевізор, ігри, мобілки було заборонено використовувати. Тобто ці діти, коли сіли дивитися телевізор, - перервали експеримент.

По-моему 13-18 лет это еще априори не сформированная личность, нет целостности, а без целостности появляется чувство одиночества, мало того человек - существо социальное, пребывание один ни один с собой в любом случае состояние ненормальное, выходящее за зону комфорта. Поэтому приступы паники, страха у не сформированной личности в состоянии ненормальном для данного вида - по-моему ничего удивительного. Сейчас, я бы легко выдержала подобный эксперимент, если не сказать, что восприняла бы тишину и покой за счастье... В 16 лет - дошла бы до суицидального состояния и настроения - по-моему разница очевидна. И это при том, что я имела кучу увлечений, умела себя занять, не знала, что такое инет в те времена - но не было целостности личности... зрелости...

Хм... Ви думаєте, справа не в мобілках-телевізорі-інтернеті тощо?
Цікаво, а чи проводили подібні експерименти в ті часи, коли ще не було телевізорів та інтернету? А також, чи проводили експерименти, коли ще й живе спілкування дозволялось? Щось мені здається, якби цих дітей розподілили по двоє-троє, чи там проводили б експеримент з братами-сестрами, то були б схожі проблеми, а то й ще діти почали б сваритися одне з одним...