Как быть с детскими капризами и истериками? — сторінка 11

да это так он меня не боится, зато мы все не знаем чего от него ожидать

С ребенком надо разговаривать, но он тоже должен понимать что мама сейчас ему уделить время не может и старайтесь не вестись на истерики,хотя это не просто

а тем кто валяется, топает, дерется, виснет на ноги и руки- девочки попробуйте делать так же.Ударил ты ему в ответ, понятно не сильно, кричит- и вы начните кричать- при этом говорите ну что тебе нравится как мама кричит,дерется...?а мне не приятно, если ты хочешь что то то скажи спокойно

Вы не поняли! Это он в хорошем настроении  катаеться! Как на  атракционе !А когда истерит, согласна! Не смешно!

Все. Мій терпець вже на межі. У малої істерики кілька разів на день, бувають і без приводу. Хвилин по 15 вона верещіть, не плаче, а саме верещіть, б'ється об підлогу чи землю, дереться при найменшому натяку на те, аби її заспокоїти. Якщо вийти з кімнати чи відвернутися, вона прийде, буде тримати мою голову руками, аби дивилася на це, і продовжувати.
Частенько я не розумію що до них призводить і як зарадити чи попередити.  Тему ще не читала, та хоч пожалілася

ну-ну. видела я мамашу и трехлетнего пацаненка, которые лупили друг друга. зрелище ещё то! он ударит, она в ответ лупанет, он ещё сильнее, она тоже сильнее... может, конечно, это я сейчас такая умная, но что-то мне не очень такой совет...

Ну припустимо, зрозуміли- "я втомилася". І які повинні бути дії?
Або припустимо-"зверни увагу", не готуй їсти, не пери, а "зверни увагу" і все тут. 
Попереджати це як, робити хатні справи тільки коли вона спить? 
Повторюся- ми всюди з нею разом, уваги, любові, пестощів вона має повні кишені.

Тему ще не дочитала, дивлюся уривками, бо саме з макаронів картинки складаємо

якщо "я втомилася", то, наприклад, почитати, помалювати, полежати, поспати..
якщо "зверни на мене увагу", то звичайно робити всі свої справи, але може разом з дитиною. мій син взагалі не грався і не залишався в кімнаті сам, всюди зі мною -- на кухні, в ванній, в туалеті... мене це страшено дратувало, але що робити, я ріжу, жарю, парю, він на килимочку з іграшками, книжкою, балакаємо, а покажи півника, а курочку, а візьми в ручку кубик червоного кольору...зараз вже сьомий рік пішов, все змінилося кардинально, все сам, піде до себе в кімнати, складає, малює, читає, не любить, щоб його турбували. так що я навіть трохи сумую за тими часами, коли ми все разом робили..

і ще одна цікава деталь. ви пишите, що ваша маленька під час істерики, хоче, щоб ви це бачили, якось реагували на це. У нас теж траплялися істерики десь з 3-4 років, десь у цей період. Так от на одному психологічному семінарі, який я проходила, давали таку пораду  - під час істерики дуже важливо проговорювати дитині її стан, її переживання -- я бачу, що тобі погано, я відчуваю, що тобі погано, але це скоро мине, мені теж погано, коли я бачу, як ти страждаєш, але я не розумію, чому ти плачеш, коли я не знаю, я не можу тобі допомогти;  чи -- ти злишся, ти зараз дуже злий, але це просто емоція, це цілком нормально, всі люди інколи зляться.
психолог звертала увагу на те, що коли приходить якась сильна негативна емоція до дитини, вона її інколи дуже лякається, лякається свого  стану, бо не розуміє, що з нею коїтся. ви знаєте, перевірено на своєму власному досвіді, що це реально працює. Це ДУЖЕ заспокоює дитину, ви начебто розділили з нею цей негатив, і його майже і не залишилось.
взагалі-то я впевнена. що дитячі істерики, це чисто вікове, потім закінчуються істерики і починаються нові дитячі приколи, і не знаєш. що було гірше

и у нас начались истерики,,,старший не переносит слова НЕТ ..как только я говорю что нет, это сейчас мы делать не будем, например кушать конфету, а сделаем попозже, после обеда,, так он начинает часто-часто говорить нет нет нет нет,,а потом, когда не помогает, то открывается такая коробочка с воплями и криками  Мама,,Нет,,,что просто уже нет сил,,доводит иногда себя до рвоты своим рычанием,,и рычать так может около часа, когда и слез уже нет, и играться начинает,,но продолжает рычать,,ужа какой-то..стараюсь не обращать внимания, но иногда плохо выходит, могу через час по попе надавать,,,

а как быть в ситуации, когда ребенок в песочнице хочет (всегда, как обычно)) чужую игрушку, да так, что до криков, а другой ребенок. естественно ее не дает. Вот как успокаивать??

А истерики, пока удается не обращать внимание или отвлекаю. НО у меня другая беда - мы живем с моими родителями, и они на 2-х летнего ребенка реагируют как на взрослого, т.е. на любую его громкую реакцию орут в ответ - что за капризы, что за поведение. и объяснить, что это нормально для его возраста, что так он проявляет свою личность НЕВОЗМОЖНО!!! Уже просто думаю о том, что надо съезжать на квартиру, несмотря на финансовые трудности...(

Цитата: nikol-oksana 26 Июль 2013 15:19

а как быть в ситуации, когда ребенок в песочнице хочет (всегда, как обычно)) чужую игрушку, да так, что до криков, а другой ребенок. естественно ее не дает. Вот как успокаивать??

 
Дележка на площадке