Вставлю свої п'ять копійок.
Рідна мова - це та, яку дитина чує в дитинстві, на якій каже своє перше слово. Тобто, дійсно, у більшості в нашому регіоні це російська. Ну і що? Я виросла на українскій мові, а після переїзду сюди перешла на россійську. І мова, яку моя дитина, народжена тут, чула вже змалечку - россійська. Ось вам і зникнення української.
То я ще можу повернутись до спілкування українською - свідомо, бо так захочу. А в неї вже, мабуть, і бажання такого не виникне. Я чула цю мову в селі, від бабусь і дідусів під час своїх канікул, та й батьки періодично переходять з однієї мови на іншу. А в дочки вже менше шансів чути українську і спілкуватись нею. Якби не школа, вона б її і не знала. А в її дітей, якщо так і далі піде, взагалі таких шансів не буде. Отак мова і зникає.
Колись я вважала, що, оскільки я двомовна, то можу дозволити собі із ввічливості говорити мовою співрозмовника. До чого це привело? До того, що сьогодні в мене значно менший словниковий запас українських слів, ніж був, відсутня звичка спілкуватись українською, друкувати і т.д.
Тому:
- закон ідіотський),
- хто хоче змінити мову спілкування, той це і робить, інші як собі хочуть,
- дівчата, не сваріться)).
Краще підкажіть, де апостроф взяти без переходу на англійську клавіатуру).