Покращення життя вже сьогодні — сторінка 45

Меня, например, радует, что теперь в документах можно будет записать себя и своих детей родным языком.


А то как-то в одночасье все Александры стали Олександрами, Елены -Оленами и т.д. Я не видела логики в этих переименованиях.

Я всегда считала, что родной язык тот, на котором человек мыслит.Соответственно говорит на нем легко, и если обучен письму, то и пишет.


Скорее Ваш призыв нужно понимать,что общаться нужно на государственном языке.Очень сомневаюсь, что если бы у многих форумчанок родной был украинский, то они бы им пренебрегали, да и с трудом писали сообщения.В моем окружении есть люди, общающиеся исключительно на украинском.Действительно родной язык, впитанный с молоком матери.Говорят, потому что им так комфортно.Я уважаю этих людей просто за их качества, уважаю их выбор языка для общения.Как и уважаю инакоязычных достойных людей.Также уважаю украинский язык, равно как и английский, немецкий ит.д.
Простоэто разные понятия-родной язык и государственный.

Понятен мотив изучать государственный язык, общаться на нем при случае.Никто не спорит.Но так, чтобы постоянно....Какой должен быть мотив у человека с другим родным языком?Живущем в среде себе подобных?Я для себя пока не определила причину, почему я должна мыслить и говорить не так, как мне нравится.
Если бы я увидела связь между колиством говорящих на государственном языке и уровнем жизни в Украине, ну например, чем больше говорящих, тем уровень жизни выше в стране в целом, то я бы первая всех агитировала за украинский.А так,независимости уж сколько лет, а воз и ныне там.Разруха настоящая, в социальной сфере вообще катастрофа.Ну называет себя эта страна Украиной.Я люблю эту страну как Родину, но государство ужасное.Какой мотив говорить и мыслить на государственном языке?

Вас интересует мой мотив? Мой родной украинский. Я думаю на нем примерно то же количество мыслей, что и на русском. Я хочу общаться на украинском с себе подобными, мне не хватает этого общения. Форум для этого создан?

У Вас нет причины менять язык общения? А Вас кто-то заставляет? Зачем воспринимать призыв настолько лично, если он не находит отклика в Вашей душе? Мне лично без разницы на каком языке Вы говорите.

Зі своєю бабусею я все життя розмовляю українською, з дитиною 50/50, російською спілкуюсь із російськомовними співрозмовниками. А якщо різко, а не поступово- це неправильно?



Хто всі? Я закликала небайдужих. Якби всі були небайдужі, цого питання не було б взагалі. Якщо ви вважаєте себе байдужою до мовного питання, йдіть повз з миром, вас ніхто не чіпає і не примушує.



А я завжди вважала, що рідна мова, це мова моїх пращурів, моєї Батьківщини. А мислити я можу на будь-якій мові.



Мій заклик взагалі, особисто вам, не слід ніяк сприймати. Повторююсь, я закликала небайдужих, ви тут ні до чого.



Хто вас змушує або змушував спілкуватися постійно українською?



Жах! В світі є багато інших країн, навіщо себе так силувати?

ні, я не настільки знаю українську, щоб вільно спілкуватись нею. але ж треба з чогось починати

Ну от, починається. Спочатку двомовність, а потім якось-такось - і нема української, І Україна знов молодший брат, мотузкою підперезаний

Не смішіть мене.
В мене через раз перепитують, що я сказала, коли я говорю українською. Сказати в маршрутці "зупинка Будівельників" - це в 50% вислухати якусь дурницю у відповідь. І так постійно, люди не знають слів "олівці", "вершки", "порічка", "стрічка". І це тільки з учорашнього походу на ринок і в магазин.
А ще це постійне перепитування "А ви не місцеві?"...
То вибачте, яку мову в цій країні треба захищати? Чому нікого не бентежило, що багато років в кінотеатрах Миколаєва не було взагалі українського дубляжу? А тут прямо права попрали, змусили дивитись на цій жахливій, незрозумілій мові. І це навіть при тому, що в більшості випадків українська адаптація і дубляж на порядок цікавіше і живіше за російські.


І так, я досить часто чую слова підтримки, але від того дійсно страшно і сумно - дожились ми до ручки, що людину, яка говорить рідною мовою виділяють як явище.



А що тут бачити - це була цілеспрямована спроба знищити національну свідомість інших народів. Зробити єдиний радянський (російський) народ. Імперські замашки в радянському варіанті.

Я не знаю, чи вивчалась українська мова за часів совку в моїй школі. Я знаю, що в 1-3 класах 100% не вивчалась взагалі. І навіть в 1998 році, коли я закінчувала школу часів на вивчення української мови відводилось набагато менше. І я вже писала - у місті можливості навчатись українською мовою не було. Де тут логіка?

я вчора в спермаркеті сказала, що в мне немає дріб

так, вдома теж стала українською. Це не перша моя спроба. Колись, іще до заміжжя, ми с приятелькою винаймали разом квартиру 7 років поспіль, і з нею[приятелькою] намагалися спілкуватися українською. Ох і складно ж було попервах добирати слів

Саме так. Звісно, ніхто не стане переслідувати україномовну людину чи там забороняти їй розмовляти українською, але створити складніші умови спілкування можна і без цього.
Я, наприклад, як правило, переходжу на мову співрозмовника. Як наслідок, якщо у моєму середовищі 90% розмовляють російською, то і я буду розмовляти російською. Більшість хороших книг, фільмів тощо перекладаються з іноземних мов на російську, а не на українську, і це при тому, що український переклад завже більш живий та цікавий, неоднократно це помічала. Комедійні фільми та дитячі фільми і мультфільми я взагалі не дуже сприймаю російською, начебто щось втрачається - наприклад, прочитавши в дитинстві Вінні Пуха та Карлсона українською, я тепер взагалі не можу читати ці книги російською, те саме стосується і Хоббіта, прочитанного у більш старшому віці.
Моя молодша дочка с дитинства розмовляла українською, наш тато теж, я з ними поперемінно розмовляла то українською, то російською, але в останній час стала помічати, що в нашій сім'ї все частіше звучить російська. Складно зберігати свою мову, коли навколо лунає російська: новини на російській, форуми на російській, фільми на російській, книги на російській, та ще й за умовами нашої роботи ми в основному спілкуємося із замовниками з Росії - ну не на українській же з ними розмовляти, правда? Мені навіть вже соромно, що попри всю мою любов до української мови я попливла за течією.



А Ви жили в Києві хоча б декілька років, щоб це стверджувати з власного досвіду? Я жила близько 16 років, і можу по пальцях перерахувати знайомих, які у повсякденному житті розмовляли б українською. І виглядали вони на загальному російськомовному фоні дещо диваками.


Але якщо говорити про дії, які допоможуть українській мові не відчувати себе "другосортною", як це весь час намагаються встановити деякі російськомовні троллі на багатьох сайтах новин, то я думаю, справа не в забороні розмовляти тією чи іншою мовою. Он Ющенко своїми заборонами таку пакость зробив українській мові, правильно кажуть, що добрими намірами вистелена дорога в ад...
Я б нічого не забороняла, а просто-напросто активно розвивала б українську культуру, ті ж самі фільми, книги, пісні, написані (або хоча б взяти готові іноземні твори з гарним перекладом) українською. В нас що, талантів мало? Та повно! Просто чомусь у всіх йде тісний асоціативний зв'язок, що українське - це обов'язково щось таке у вишиванках та про село. От розірвати цей зв'язок, зробити основний акцент на молодь, на дітей, створювати гарні інтелектуальні твори українською, випускати журнали, ТВ-передачі, тощо. Старше покоління вже малоймовірно перевчити, але нове покоління саме вибере, і якщо навколо буде дуже цікаве, захоплююче, інтелектуальне українське середовище, як думаєте, яку мову вибиратимуть наші діти?

Між іншим, українська мова знаходиться чи то на другому, чи то на третьому місці (за різними джерелами) за мелодійністю та красою, поступаючись лише італійській та французькій.

Річ у тім, що такі зміни зовсім і витиснять українську зі вживання зовсім.

----
А взагалі мене бентежить те, що 21 рік своєї незалежності люди, країна живуть за інерцією. Ще свіжа радяньська пам'ять, коли потрібно було одній великій державі одна мова. Але чомусь інші колишні радяньскі республіки цим питанням взагалі не заморочуються.
Наші діти вже знать-не знатимуть що то таке СРСР і чому на Україні розмовляють російською.

Тільки у нас мова це не ознака і гордість держави і нації, а інструмент володіння суспільством.

Це легко пояснити - українська і російська мови досить близькі, фактично багато хто розмовляє не українською чи російською, а суржиком.
Щоправда, це ніяк не пояснює того, чому деяка частина громадян України аж ніяк не здатна вивчити українську мову, прекрасно володіючи російською. Хоча при бажанні за якісь пару місяців чи півроку це зробити запросто, було б бажання...
Також це ніяк не пояснює, чому в Бєларусі немає мовної проблеми. Правда, я не дуже в курсі про їх ситуацію, але начебто там спокійно розмовляють бєларуською, і ніяких зазіхань зі сторони російської мови немає.

У меня була українська школа, вдома був переважно суржик. На момент закінчення школи я знала на відмінно українську та російську, після навчання і проживання в Миколаєві розмовлятиспілкуватись російською стало легше, ніж українською. Якось автоматично спрацьовує принцип - якою до мене звертаються, такою і відповідаю, логічно, що в 99% це російська.
Мене щоразу дивує, коли батьки звинувачують владу в тому, що діти погано вчаться, дуже мало знають, і виною тому називають українську мову. Мовляв, ви б побачили, як вони спілкуються - російські слова українськими буквами пишуть, ая-я-я, куди ми котимось, бідні наші дітки. То хто ж винен в тому ? Може, просто діткам потрібно вчитись в школі, а вчителям вчити, а не планувати скільки грошей можна стягнути з батьків, а батькам все таки виділяти час для виховання дітей.
На сьогодні в мене є проблема знайти дитині гарну книжку українською мовою, хто цікавився книжним ринком для дошкільнят-молодших школярів мене зрозуміє. Наприклад з Росії можно привезти таку красу - як за зовнішнім виглядом так и за змістом , в Україні цього немає. Мультики українською є, але їх дуже, дуже мало. Пісні на радіо - на російській, є в нас таке собі Наше радіо - чи багато там пісень українською ? Вони ж є, і гарні, набагато кращі від того непотрібу, що звучить 80% ефірного часу.

Не) Не неправильно) просто любопытно как переход происходит.

Я огласна с Еленой, что хочется быть двуязычной. Я себя таковой, в принципе, и считаю. Когда кинотеатры стали показывать фильмы на украинском, то я и не поняла на каком языке я смотрела - для меня нет разницы. Мне одиаково легко воспринимать оба языка. Мыслю я на русском, но иногда есть такие украинские слова, которые нельзя заменить русскими. Например, викохана дитина. Вот не могу так метко и с большим смыслом перевести на русский Это первое, что на ум пришло)
Поэтому да здравствует суржик для меня)))

А ещё объясните мне девочки, которые общаются на русском на форуме, но Алисе и другим новеньким украиноязычным девочкам)), отвечают на украинском? Это от желания быть двуязычным?
Какой бы вы не выбрали язык для общения, менять его в зависимости от собеседника - значит не уважать его (выбраный язык). Или не иметь чёткой позиции насчёт языка. ИМХО.

Подумалось - можливо, вся проблема в тому, що українці дуже ввічливі люди з широким кругозором?
Тобто коли зустрічаються українськомовна людина і російськомовна людина, то перший переходить на мову співрозмовника, і тому що ввічливий, і тому що добре знає обидві мови... що не скажеш про другого. Можливо, треба переставати бути таким толерантним, а починати все-таки відстоювати свою думку, свої права і свою мову, і нехай вже інші підлаштовуються під нас?
Прохання не ображатися тих, хто вважає себе російськомовним, я так, трошки перебільшила та узагальнила для більш яскравого ілюстрації своєї думки.

І ще одне - так як російська мова являється мовою міжнародного спілкування, то це також впливає на більше розповсюдження російської, а не української. Іноземцям набагато простіше та зручніше вивчити російську та спілкуватись на ній і в Росії, і в України, і в багатьої інших країнах, ніж вчити окремо українську та інші мови кожної з країн.

Тобто виходить, що у російської мови по факту більше переваг в умовах розвитку, ніж в української, і ще хтось говорить про притиснення російської та необхідність її захисту?



Ось як раз і відповіла на це запитання, див. вище.

Дівчата, дозвольте влитися у вашу когорту
І додати пару слів.
Я 5 років навчалася в Києві, у нас в аспірантурі все спілкувалися лише українською, і повірте, сприймати рідну мову з вуст Семена Гончаренко, наприклад, книжки якого написані саме українською, а потім перекладені на російську, це щось неймовірне!!!!!
Потім ми з родиною переїхали до Харкова. Коли я перший раз в маршрутці почала розмовляти українською, то на мене подивилися так, начебто я з Луни звалилася. І ніхто не відповів. Однак такого відношення до російськой мови я не зустрічала ніде. Чесно кажучи, було дуже боляче, що люди, які живуть в цій країні, так сприймають рідну мову країни.
В Миколаєві відношення майже так ж.
Проте коли мій чоловік переїхав на Україну (це вже було в Харкові), першим питанням було: "А чому люди не спілкуються рідною мовою?" Іноземцеві дуже важко пояснити наші двомовні відносини. В побуті ми спілкуємося турецькою, чоловік у Харкові вивчив російську, проте дивиться телевізор лише українською, не хоче проводити турецькі канали, і дуже пишається собою, що почав розуміти мову тієї країни, де живе його родина.
І чомусь, наприклад, в Німеччині, де проживають більше 5 мільонів турецькомовних громадян, ні в кого не виникає навіть думки ввести регіональною мовою турецьку та записувати в паспорті дітей турецькою