Полезная и вредная помощь детям-сиротам — сторінка 9

Що всі дурні, а я одна розумна, я не писала, і навіть не думала... Але чому саме так було сприйнято, я висновки роблю. Дякую.

В таком духе было написано, поэтому так воспринято. Всего то и делов.

Ну приблизительно с этого всё и начиналось))

А я от хотіла спитати - кошторис на утримання дитини в інтернаті передбачає подарунок на день народження?

я поддержу jozh
Может как то распределить подарки, не только на Новый год дарить надо, а потом забыть на целый год.
Встретила тут знакомую мамочку, у нее дочка учится в интернате для детей с отставанием развития. Так жаловалась, что опять в этом году спонсоры надарили кучу конфет и дочка дома рвет. И сказано это было так... что мне стало так обидно за наших мамочек.

Знаете, а я с самого начала поняла то, что пыталась донести Еж....  Вот только про "потребительское отношение" не поняла немного и не согласна с выражением. что из-за подарков дети вырастают "ворами и проститутками". Извините, это не дети виноваты и не меценаты, а наше государство! Что сейчас предоставляют детям сиротам после интерната? Жилье? Работу? Образование? В лучшем случае профтехучилище... А дальше? Или домашние дети в 18-20 лет уже самостоятельные? Мы все (мамы и папы) сколько помогаем своим детям? (или будем помогать) Правильно - всю жизнь! (когда материально, когда морально и т.д). Если ваш ребенок оступился -  он все ровно знает, что есть его семья, которая поддержит и поможет в трудную минуту... У детей их интерната этого НЕТУ! Вот и вся причина....

P.S. И я не считаю, что дарить ребенку на праздники радость (в виде подарков) - это плохо! Это наоборот, очень даже хорошо, что в нашей "убогой стране", где для премьера "пляшут на камеру" есть люди, у которых ОГРОМНОЕ  сердце и они готовы помогать! (материально или морально не имеет значения - главное, что бы это шло от души).

Та ні, не подарунки є основною причиною цього, але вони додають свою крапельку, якщо перетворюються на масовий варіант у стилі "чужі дяді і тьоті постійно дарують подарунки, за це треба станцювати чи дати себе погладити по голові".
Ось тут детальні пояснення:
І ще теж його відео є, на жаль, зараз зразу не знайшла (ще пошукаю), але там зачіпається такий один момент у спілкування з дітьми у дитбудинках, як можливість доторкнутися/обняти/поцілувати таку дитину фактично чужою для неї людиною, тобто з таких разових волонтерів. Чомусь це не сприймається як щось страшне, але насправді це так. Дитина зростає у середовищі, де немає абсолютно ніякої поваги до її особистого простору, до її тіла. Від відсутності власних кімнат чи куточків, і навіть речей, одягу, через постійні медогляди, де дитина взагалі беззахисна, і не має заспокоюючої сторони-мами, яку має кожна домашня дитина, і аж до отакої можливості бути поцілованим кимось чужим. Ну якщо це раз чи два - то не проблема. Але якщо починаються отакі масові походеньки, то у дитини взагалі розмивається поняття свій-чужий. Ну а звідси абсолютно логічно, що викривлюється поняття поваги до чужих речей (і тому крадіжки), і повага до власного тіла (і тому проституція). Додаємо сюди ті всі моменти, про які Ви згадали (про відсутність підтримки після випуску щодо житла, роботи тощо), і маємо практично єдино можливий варіант життєвого шляху дитини. Звісно, не всі діти після випуску з інтернату такі, але, на жаль, сумна статистика щодо більшості. І не вина то дітей, а біда. І я, навпаки, відношусь з величезною повагою до того проценту дітей, які зуміли в цих умовах, попри все, зберегти хоч трохи власну гідність, позитивні моральні якості, довіру до світу та людей і так далі.

Вы не пробовали спрашивать. Гордыня не дала      Вы провоцируете взрослого человека вступить в детсадовскую перепалку.     На уровне - У тебя спина зеленая...      Зря рассчитываете, что кто-то будет доказывать, что это вовсе не так.      Вся, желаемая вами, информация есть на форуме. Если, лень перечитывать старые темы - есть телефон.     Вы всегда можете присоединиться к взрослым умным добрым людям, осознающим свою ответственность и очень бережно, и без иллюзий, относящимся к  чужим детям. И создать свое реальное впечатление.
Про добрых практиков я ничего не писала. Дина Станиславовна давно, регулярно и молча делает то, к чему вы агитируете. 
А про доброту  - рискните снять корону и попросить о помощи в частном порядке.
И да, на мой взгляд, вы мало знаете про то, как общаться в этом мире, и классно было бы исправляться. Совершенствование всегда идет во благо.

Оксана, это печально, но какое отношение имеет к тому интернату, о котором идет речь? Может и было бы обидно, если бы это было так.
С чего вдруг решили, что мамы, ограничивающие количество конфет для своих детей, вдруг начнут закармливать других? В отчетах же ясно и понятно написано - соки и кексы.
И, девочки, ну хотя бы, по заголовкам тем подсчитайте, сколько раз в году форумские мамочки организованно ездят к "своим" детям? Про поездки частного характера я молчу. Они ж бездоказательны, т.е. как бы несуществуют

Прекрасно. Якщо це так, тоді чому мої пости, в яких я писала про допомогу у вигляді святково-вітальної діяльності, були сприйняті на свій рахунок? Щиро відповідаю, що не мала на увазі нікого конкретного, коли починала цю тему - писала загалом для новачків.
І чому на моє запитання так до сих пір ніхто не дав конкретної відповіді (окрім майстер-класу по листівкам та натяку на можливі більш-менш постійні відносини)? Теж гординя не дає? Так, я тут ніхто і звать мене ніяк, переді мною ніхто не повинен звітувати, і взагалі люди мовчки роблять прекрасну справу, а я несправедливо образила. Ну так навчіть мене, невиховану, потикайте носом у конкретику, хай мені стане соромно, в чому проблема?

Дякую за поради щодо самовдосконалення, я обов'язково прийму до уваги.
Але мені цікаво. Вже стало доброю традицією виховувати мою особу, але чомусь, наприклад, пости від Серж сприймаються як щось нормальне. Та й dina_barta не дуже підбирала слова. Подвійна мораль? Чи там корони прибиті гвіздочками, не знімаються?

Jozh
вчера в 22:02 Сообщение #613239

Цитата: dina_barta 28 Декабрь 2012, 21:53

Це не мені часом Ви зібралися щось пояснювати? Бо цю тему сьогодні я започаткувала.

Не Вам особисто. Але я не відношу Вас до вказаної мною першої категорії добродійників, тож виходить, мої пояснення адресовані в тому числі й Вам.

Я не зрозуміла, за що я маю поважати незнайому мені людину/дитину? Просто за те, що вона сирота чи інвалід?

Аніскільки, Таню. Якщо про особисті та "реально в руки". Вони навчалися до вчора (а наші діти на канікулах з 20-21, так? І вже не одне новорічне свято відвідав дехто), мусили вчитися і сьогодні, та планували поїхати в Карпати ввечері 28-го , але державні мужі відмінили фінансування в останній момент. Замість того привозять ящики цукерок, складають в актовій залі і їдуть. Цукерки "кошиком" у руки не роздають - змушені розтягувати аж до березня, бо забагато, тому ми ніколи цукерки і не возимо. Ще нещодавно приїхали, подарували кілька баскетбольних м"ячів, але це для команди інтернатівської, не особистий подарунок. Про комп"ютер і плазму вони можуть тільки мріяти. Дитсадочку потрібен хоч якийсь комп"ютер, ноут чи щось таке, що було у вжитку, але ще "живе", бо у учнів є комп"ютерний клас, а в них - нічого.
Єдині особисті подарунки, про які вони мріють і про які написали у своїх листах до Діда Мороза, вони отримають на Старий новий рік від нас, саме заради ось цього, особистого, ця акція вже вкотре і планувалася.
Ось такі масштаби всесвітнього зла в окремому інтернаті, про який я знаю.

Олено, індивідуальні привітання з днем народження не передбачені, та, думаю, ти сама про це здогадувалася.
Оксано оксі, Ви, м"яко кажучі, не в темі.

А я і не мушу підбирати слова для особи, яка встромляє свого носа в чужі справи зі своїми безперервними повчаннями тоді, коли в неї минулої зими ледь не потонули діти - рідна та прийомна - катаючись по кризі на річці. Їх рятували чужі люди, а могли і не врятувати, так? Може Вам треба приділити увагу власним дітям? Відчути бодай якусь відповідальність? Розказати, що безпечно, а що небезпечно в цьому житті?
Не звинувачуйте мене у переході на особистості, адже Ви вже кілька сторінок поспіль майже вимагаєте оприлюднити нюанси моїх (і не тільки) приватних стосунків з підшефними дітьми з інтернату, якісь цілі та стратегію, яка виходить за межі привітань.

jozh, а Ви не думали над тим, що якщо Вас постійно не розуміють і так сприймають Ваші слова, то причина все-таки у Вас, а не у всіх інших. Це набагато ймовірніше, ніж те, що тут зібрались усі такі із комплексами, мозолями, не здатні думати головою і т.д. 

Як на мене, то Діна дуже делікатно написала, після всіх викидів в цій темі могла і мала право відповісти і жорсткіше. 
Діна, мені Вас дуже не вистачає на форумі :)

Посты были ваши восприняты так, как и были написаны.Отвечать на них неприятно.Воспитывать вас никто не будет.Цитировать не буду принципиально.В Динином посте, кроме агрессии, как вы ее называете, есть упоминания о ваших личных беседах. Не вижу необходимости в посредниках. Вы можете еще раз воспользоваться телефонной связью.Я искренне верю, что вы думаете, то что пишите. Я понимаю, что видите ситуацию однобоко. Пишу здесь, для того, чтобы другие мамочки, не поймали ваши эмоции. Это штука заразная.Конкурировать с Диной - прекрасно, если это помогает вам расти. Если заставляет становиться в позицию наблюдателя-оценщика  - печально. Я, к примеру, реально оцениваю свои силы. И если я однажды сделаю 10% того, делает Дина, я буду считать, что моя жизнь состоялась. 

насколько я понимаю именно с этих соображений в том году было принято решения поздравлять именинников,  а не просто раз  в году с новым годам поздравлять