Багатодітність - подвиг, безвідповідальність чи норма життя? — сторінка 12

Ужасно все это...и эти люди пытаются учить нас жить.....

Яскравий позитивний приклад з питання багатодітності:

Миколаївська багатодітна родина, 11 дітей. Якщо чесно, я дуже захоплена. Дітки всі приємні, розумненькі, ввічливі, здорові (у всякому випадку на вигляд), щасливі. Батьки теж викликають повагу і симпатію. В сюжеті мова йде про те, що вони живуть всі разом у одній кімнаті гуртожитку, і всього лише просять від держави надати житло, яке їм положено за законом.

Я мабуть щось не розумію.
В першу чергу претензій - держава погана, що не турбується, де жити цим дітям, а батьки, які теж про це не думають - хороші? А чим батьки думали, де планували розміщати дітей, коли народжували?

Типова реакція.
Будемо вимирати? Бо в наш час рідко яка родина здатна забезпечити більше ніж одного-двох дітей?
А держава таки повинна. Хоч інколи та хоч у чомусь. Інакше навіщо вона нам треба, та держава? Щоб на золоті унітази скидатися всім народом?

Ці діти, яких Вам жаль, виростуть та будуть працювати на забезпечення в тому числі й Вас, коли Ви постарієте.
Я б з Вами повністю погодилась, якби це була питуща мати, бруд у домі тощо. Але тут причепитися можна лише до кількості дітей, більш ні чого. Все одно погано?

Я уже готова ловить тапки и выскажу СВОЕ мнение. Зачем рожать 11 детей в однокомнатную квартиру и ждать помощи от государства? Это твои дети и заботится о них должна ты. Я не говорю, что если нет квартиры-не рожайте, нет. Но создать нормальные условия для деток своих необходимо. Но когда дети говорят, что уроки вынуждены делать по очереди и быстро, это не нормально. Я восхищаюсь многоднтными семьями, где дети не обделены вниманием и элементарными условиями для нормального развития.

Это вы мне?
Не в коем случае. 90% моего негатива в этой ситуации направлено в сторону родителей. Я не написала всех своих "восторгов" исключительно потому, что не могу на литературный язык их перевести.
Но никакими разумными речами и доводами, не изменить тот факт, что 11 детей УЖЕ есть. И они как шпроты в три слоя спят, едят и выживают. Это же АД. Они не должны страдать из-за кретинизма своих родителей. И власти пусть не увиливают, им можно выдать метраж с помощью нескольких квартир.

Ну повинна, що далі?
От живуть ці діти, сплять покотом і знають, що держава їм винна. І що?
Але ж питання - що думали батьки, коли народжували, від того не стає менш актуальним.



Звідки Ви знаєте яка там мати і який батько?
Вони жаліються, що на 3,5 тис. важко прожити. Я скажу більше - на 3,5 13-м людям прожити нормально не можна!
Обмеження - це обмеження в здоровому харчуванні, у відпочинку, у одязі (але це грець з ним), в можливості дати навіть не освіту, а просто купити досить паперу, олівців, іграшок і так далі.


Це особиста справа людей, скільки їм народжувати. А моя особиста справа мати власне ставлення в конкретному випадку, який ця родина добровільно винесла на обговорення.



Ні, це коментар до роліка.

Якби батьки, за Вашими словами, не були "кретинами", цих дітей взагалі не існувало б.
Ви б їх спочатку запитали, вони з Вами погодились би? Погодились би не існувати взагалі?
І щось в очах цих дітей я особливого страждання не помітила. Весела кмітлива дітвора. А що тулитися треба в одній кімнаті - ну так життєві труднощі бувають у всіх. Через них взагалі не жити?

Ваше особисте ставлення треба висловлювати хоч трохи коректніше. Хоча у порівнянні зі словами Ксюшище Ви взагалі суцільна толерантність.

Я все-таки залишу за собою право визначати самостійно, в якій формі я буду висловлювати своє особисте ставлення.

Я еще раз говорю, что не имею ничего против этих крошек, и многодетных семей. Но, увы лишена тех розовых очков сквозь которые вы на них смотрите.

И откуда к вас такая уверенность , что с ними будет через 10-20 лет? От куда такая уверенность, что они будут работать на государство? У них ровно столько же шансов стать как Людьми так и Нелюдьми как у моей Таньки и детей других форучанок. Что за эйфорические мысли?

Хотя нет, вы не представляете сколько стресса переживает каждый ребенок ежечасно.
Как по мне лучше не жить чем выживать. И плевать на количество населения в стране, если дети как тюльки в бочках живут.

И как дочь многодетного отца торжественно заявляю, что этот мужик козел, и то что них говорят , в этом их вина. Мой папа осознавал, что дети это на всю жизнь и сделал все что было в его силах: дом построил скважину пробил, сад посадил и до сих пор землю вокруг скупает. По кусочку, по чучуть, но чтоб детям что-то оставить. И никакого капитала или наследства у него не было. Обычный прапорщик, все своими силами, все по кирпичику, с нуля.
А этот самец чего ждет?!У него девченки с мальчишками вперемешку взрослеют, и наверняка уже знают все тонкости как братики и сестрички получаются. Небось еще рядом на кровати лежат. Капец. Как они там дышат?!Эти тринадцать человек?! Кретины их родители, больные люди на всю голову. От всей души проклинаю носителей идеи, что предохраняться грех.

тут конечно о 2х концах палка- и родителям не мешало бы думать, но и государство помогать таким семьям однозначно должно.
почему бы для начала не выделить людям хотя бы еще 1 комнату в этом же общежитии?

У меня были соседи, у которых семеро детишек, им государство выделило трехкомнатную квартиру в новостройке, без проблем. Почему этим не выделили - непонятно.