Дневник мамы первоклассника — сторінка 18

нене...я не жду еще дисциплины и резкого спокойствия)))
просто после слов учителя..в т.ч. и о том, что его посадить одного может...стало как-то боязко...чтоб она не поставила на нем, скажем так, клеймо...
я то знаю, что у него желание учиться и природная любознательность есть...
и он даже жаловался сегодня , что всех много спрашивают..а его мало объясняем, что не один в классе..и внимание всем необходимо

а мы особо не занимаемся по школьной программе.. на этих уроках его в первую очередь учат думать))) и это очень важно.
Уроки ему очень нравятся, учительница тоже)) занимается он так уже второй год!

у нас проблема - это дисциплина

Я не знаю, як саме і що говорив вчитель, але мені здалося, що тут власне вчитель і є неправим.
Є категорія вчителів, яким простіше "перевести стрілки" на дитину та її батьків, те саме клеймо і поставити, а не приділити увагу дитині та допомогти їй адаптуватися в школі.

З мого досвіду: моя молодша донька перші три роки навчалася в іншій школі, і мені з першого класу три роки поспіль все обіцяли та обіцяли давати їй завдання підвищеної складності, бо ж якраз і була схожа на Вашу ситуація, що дитина крутилася на уроці, їй було нецікаво слухати те, що вона і так знає. Але далі обіцянок не дійшло, а от поведінка ставала все гіршою і гіршою, у щоденнику все частіше з'являлись зауваження. У третьому класі мені вже таке виговорювали, що чи не найголовніший порушник у класі вона і є! В кінці кінців терпець у мене урвався, і я на початку четвертого класу перевела її до іншої школи (це не єдиною причиною було, звісно, але додало аргументів до рішення перевести).
І знаєте - як відрізало! Жодного разу не було ні зауважень серйозних, ні записів у щоденнику, ні якихось подібних проблем. А цікавились якось у однокласниці бувшої - в неї в тому класі дисципліна як була нижче плінтуса, так і залишилася, хоча начебто "найбільша порушниця" вже там не вчилася... Так що, дитина моя винна у всьому? Чи все-таки й від вчителя дещо залежить?

Я взагалі нічого нового не хочу від нього))) То все вчителька А я вже звикла до того, що ми живемо за гаслом Динамо: "Сила в русі та єдності"

Интересно, как это у вас получается? Вот сегодня заметила время, за которое Вовка переписал задание из прописи в тетрадь. Вышло 20 минут, если вычесть то время, в которое он рассуждал о конструкторе, увиденном по телику трюке и еще чем-то. Так это уже с готовым заданием в прописи. А еще требуется какое-то время на чтение и задание по математике (это те предметы, которые у нас сегодня были). Если физкультура - тут проще, конечно

А вчера мы вообще чуть не завалили домашнее задание - днем успели сделать половину, потом приехал папа и забрал малого на рыбалку. Вернулись в 8 вечера, пока поужинал, покрутился - после 9 сел писать и налепил черт знает как и куда, пока я младшим была занята. Отправила спать, последние две строки дописывал уже утром перед школой. Видимо, учительница его каракули проверить не успела, потому что в прошлый раз пришлось кое-что исправлять, а тут всю страницу бы переписывал.

Ну й правильно!
Скажу Вам по-секрету - я ще не бачила не-шилопопої дитини такого віку.
А моя мама (зі стажем педагогічної роботи близько 30-ти років) взагалі каже, що шилопопі діти їй завжди подобались більше, ніж така медуза ні-те-ні-се. З ними цікавіше працювати.

Одне діло- "шилопопа дитина", і геть інше- гіперактивна (з медичним діагнозом). Хто не стикався, той не зрозуміє. "Шилопопих" можна привести до тями покаранням, а гіперактивні і під час покарання можуть "задати жару"))

Я не спец у цій темі, але зустрічала думку, що в останній час почали до гіперактивних записувати практично будь-яку жваву дитину...
Якщо брати за визначення Ваші слова, то і мою молодшу запросто до гіперактивних віднести можна. Бо коли її "несе", то карай-не карай, толку нуль. Але це банальний холеричний темперамент, і треба вчити дитину самій керувати своїми емоціями, плюс поступово переросте. Проблема виникає тоді, коли емоцій та нервової сили багато, а розвиток розуму та волі трохи запізнюється, от і виходить ситуація "весняного паводку". Знесе і не побачить. А потім самій же соромно.
Звісно, аж геть не скажу, що у Вашому випадку іменно так. Просто дивує загальна тенденція.

Кажу ж:



Активна дитина з холеричним темпераментом і дитина з діагнозом, в якому є визначення "гіперактивний" (звісно, якщо правильно поставили діагноз)- то дві великі різниці.

Не буду сперечатися.
Але Ви мене аж зацікавили, тепер хотілося б дійсно порівняти на живому прикладі, так би мовити.
Все, припиняю офтоп, вибачте.

Ну, от наприклад, якщо я "рявкну" на молодшу, вона деякий час буде сидіти_стояти_мульти дивитися спокійно. А із старшим так не вийде, він буде з усіх сил намагатися стояти_сидіти_ще щось робити тихо і спокійно, буде видно, як він напружується (іноді аж вени на скронях вилазять), але він буде соватися на місті (доки не впаде ), колупати руки, гризти одяг, задирати ноги, робити обличчам Джима Кері Раніш він кінчик носа в кров розчісував і нігті гриз. Це сота частина того, що одразу згадалося...
От так

стрибати по диванах....НЕ чути зауважень..постійно щось коментувати (бетмена, супермена, автівку)...бігати..знову стрибати...давити кота...і ЦЕ ВСЕ по колу...
і енергії ані трохи не витрачається...нуль...маму вже "косить" від цих коловоротів...а дитина наче акумулює цю енергію)))))
і засинає ввечері теж неспокійно і дуууже довго...як той маятник крутиться у ліжку (якщо, наприклад просто активна дитина повинна витратити сили і вирубитись)

---перше, що ми помітили у школі (перша ознака, при тому що навантажень не було)--це сині очі, кола під очима...дитина емоційно напружувалась..сидіти смирно і уважно слухати..
---а ще не сподобалось те, що " не можна стрибати на колесах на вулиці у дворі школи"))))) пояснили дисципліну...на що малий відповів " а навіщо ж їх там вкопали?????"""
єдине, що заспокоює нас батьків, що за діагнозом цим же в нас "випереджаючий розвиток",
а також те, що дитина хоч і активна, та не агресивна...и до конфліктів не призводив ніколи

Orchid, Лучик, за Вашими описами не бачу нічого дивного для нормальної дитини. Можливо, це дійсно не передати словами, і треба бачити вживу, але так наче все природньо. Я б вже й готова була купу порад дати, як з цим справлятись можна було б, але ми тут і так вже нафлудили. Давайте або зупинимось, або створимо тему про гіперактивних дітей та перейдемо туди, якщо є бажання.

Невролог, психиатр..
доктора назначают глицин...
мож кому еще что-то посильнее

...Навіть, плаксива, я б сказала. Очі постійно на мокрому місці. Щось геть дрібне, а вже сльози потоком(( Не може застібнути гудзика (2 секунди не виходить- трагедія), хтось сказав щось не тим тоном, помінялись плани, нехай і незначно (от сьогодні сльози покатились, коли замість того, щоб поїхати додому, прийшлось з"їздити й купити ЙОМУ штани).