В Україні непомірна соціалка, яку Україна ніколи не могла собі дозволити. Те страшні кредити, які ми маємо на сьогодні, це якраз результат того, що Україна не хотіла урізати соціалку.
Я не проти високих соціальних стандартів, але до цього треба прийти, а не витягувати це з останніх сил.
Америка з її рівнем життя передбачає у всіх шкільних коллекціях ланч бокс, куди мама (яка, до речі, має вийти на роботу через 1-2 місяці після пологів або звільнятись, не має ніяких лікарняних з дитиною і так далі) покладе їжу для перекусу. Але тут нас досвід штатів не цікавить. Якщо рівняти, то рівняти зарплатню. В нас же завжди так - тільки права, обов'язки нам не треба.
Або простий приклад - для виходу із важкої кризи в штатах безробітним пропонували будувати дороги. Ну як пропонували - хочеш отримувати грошову допомогу держави? Значить, працюй. Таким чином влада вирішила дві проблеми - дала роботу людям і отримала велику, розгалужену мережу доріг. А в нас що? В нас просто платять допомогу по безробіттю. Цікаво, скільки з цих "безробітних" швидко втекли б, якби їх залучили до соціальнозначущих робіт, далеко не таких важких, як будівництво доріг.
Про все це можна говорити довго та натхненно, але переважна більшість батьків здатна прогодувати свою дитину і вирішити питання харчування в школі своєї дитини. Так, реально є діти, які потребують допомоги - родина опинилась в скруті (ну, або батьки безвіповідальні - куди ж без цього), але може, тоді треба і допомогати адресно, а не стріляти із гармати по горобцях.