Цитата: dina_barta 10 Февраль 2014 08:51" Мы боимся иностранного вмешательства, поэтому обращаемся к россиянам с просьбой нам помогать"...
Це здорова людина?
Нє. І в нього діагноз давно є, на довідці написаний, з печаткою, все як треба :)
Якщо що, заборонити мені писати про стан психіки - це як заборонювати педагогам-форумчанкам обговорювати дидактичні матеріали. (для модерів ремарка)
В нашій країні всі люди давно живуть в стані стресу. Навіть ті, кому здається, що в них стресу не було, що в їхньому тихому болоті все було чудово, поки цей майдан не майданувся. Сильний стрес - різкий і помітний - це півбіди, його зазвичай адреналіінчиком притрушують, потім пару годин міцного сну, пара зайвих шматків білкової їжи, трошки вуглеводів і вітамінів - і органзьма все забула. В нашій країні все гірше - в нас стрес постійний, фоновий. Будь-яка неприємність, що трапляється з людиною, означає каскад подальших неприємностей. Наприклад, той, хто захворів, розуміє, що потрапити до лікаря, лягти в лікарню, пролікуватися, пройти реабілітацію, отримати всі довідки - це купа неприємностей і пригод, принижень, очікувань, викручувань і т.д.
Так от, на стресову ситуацію існує кілька типів реакцій: лють (спрямована назовні чи на себе), страх (паралізуючий чи той, що виштовхує) і сум. При будь-якій реакції звичайний шлях проходить стадії тривоги, дії і виснаження.
Що ми спостерігаємо у цих подіях і в темах на форумі? Грубо, дописувачі розділилися за типом реакції.
Перші: ті, хто відчувауть лють (незадоволення режимом, потреба змін), страх при цьому в них нівелюється, люди помічають, що порівнянно з іхньою звичною нерішучостю і обережністю, вони починають діяти відвертіше, голову тримають вишче, на зміну обережності прийшов "злий азарт". Тобто в даному випадку лють і страх стали антогоністами і психіка рухається від одного до іншого - чим більше люті (не плутати з поняттям "злість"), тим меньше страху. Ті, в кого лють пішла (чи зрідка ходить :)) всередину, регулярно впадають в істерику "ми все робимо не так", "навколо всі вороги", "ті продалися, а ті злили" - це симптоми отруєння аутоагресією, яка одразу породжує страх.
Другі відреагували страхом, відповідно і реакції і асоціацї. Людина ,якою керує страх, вишукує всюди докази найгіршого, що вона може уявити - війни, втрати, безлад, змова і т.д. Якщо страх паралізуючий, то в симптоматиці будуть стогони Ярославни про мирумир і дитячі пісеньки Леопольда з закликами дружити з покидьками, мовляв в них прокинеться сумління і вони з паразитів перетворяться на партнерів (ога-ога, чічаз). Якщо страх, що виштовхує, то там танки, стріляти, давити, понаїхали ну і т.д. Тобто, з одного боку щось штовхає щось робити (тому заклики такі рішучі), а з іншого керує всім цим страх, тому з дій тільки покнопати на форумі чи за гроші постояти під охороною ментів (бо інакше і впісятися можна від нахлинувших чуйств :)).
Перший тип реакції (лють + дії) викликає зрозумілу фізичну втому, яка і є тією стадією виснаження, про яку я згадувала в початку. Синусоїда може повторюватися кілька разів, ми це спостерігаємо - це емоційне дихання Майдану і кожного з нас, періоди підйому змінюються періодами відпочинку, видоху, агітпроп це одразу радісно називає "Майдан здувся", але це все одно, що кожного разу вночі повідомляти, що всі вмерли, в якості доказ - на вулицях пусто, установи зачинено. Коли ми переможемо, буде сильний емоціональний відкат, треба бути до цього готовими і розуміти, що то просто "крепатура нервової системи", а не "всьо пропало".
Другий тип реакції (страх зі сльозами чи покрикуванням) не виливається в дію, більше того, паралізує активність, тому стадія дій і виснаження, маючи непрямі форми, несуть певні ризики для здоров'я системи, тому варто якнайшвидше виходити зі стресу, якщо спіймали себе на такій реакції, пити препарати, які пом]якшують реакції, відволікатися на інші теми, звернутися за фаховою допомогою у вирішенні внутрішнього конфлікта.
І ось тут ми приходимо до найцікавішого. Внутрішній конфлікт - це те, що відбувається з людиною, коли всередені існує два активних різноспрямованих вектора (наприклад, вже описана ситуація: страх вимагає заховатися, стрес вимагає діяти). Є кілька шляхів поведінки у ситуації внутрішнього конфлікту:
витіснення (презик демонстрував перший місяць - він ніби не помічав, що відбувається),
заперечення ("це все не так, насправді там задіяні зовсім інші механізми, це все гамерика" - ЗМІ),
перенос (я незадоволена владою, але перенесу це на мітингувальників, бо звинувачувати їх у всіх негараздах безпечніше, ніж протистояти владі),
уникання/ескапізм (в нас вже була помаранчева революція і шо? не треба знов цього робити),
регресія (це ми бачимо занадто часто - підліткові і дитячі формулювання про "бідних хлопців, яких спровокували", пошук, хто перший почав, потреба терміново навести порядок і скласти все рівнесенько, пофарбувавши траву в зелений, щоб мало пристойний вигляд тощо),
раціоналізація (повний інтернет пророків, аналітиків, тих, хто розшифрував багаторічну комбінацію),
проекція (безхатченки, які кричать "йдіть працювати", люмпени які хвилюються про зіпсований Хрещатик, знищуючи Маріїнку, тощо),
соматизація (захворіти - це суддів косить снопами),
аутоагресія (заподіяння шкоди самому собі - заробити 200 грн, пропити протягом заробляння 300, бійки між своїми),
девальвація (формальне обесцінювання цінностей) - розмови про розподіл країни з вуст олігархів, в яких гроші вкладено в мережеві структури по всій країні.
Як ти бачиш, жоден з механізмів не включає паралогіку чи бокове зміщення, наведені у твоїй цитаті. Пояснення дуже просте: ці механізми змальовують нехай неефективні, але механізми здорової психіки. Здорова людини, якщо раптом брякнула щось алогічне, сама кажу "йой, що це я таке верзанула?!", сміється чи шаріється чи дає обидві реакції одночасно та виправляє репліку, чи намагається її якось продовжити, щоб вона набула сенсу (якщо корона не дозволяє зреагувати по-людськи). Головне, здоровий помічає і сам знаходить, що не так. Але, що радує, непідсудність дуже нелегко отримати :) Для цього має бути відсутня принаймні здатність прогнозувати наслідки своїх дій, а у цих покидьків з прогнозуванням все ок.
Тож, дівчата, дозволяємо собі веселу злість, періоди емоційного спаду заповнюємо запланованими заздалегіть приємностями та рутиною (приємності - для підвищення ендофінів, якщо є така потреба, рутина - для зниження адреналіну, якщо не вдається плавно спускатися по емоційній хвилі), не шукаємо раціонального у поведінці тих, хто влетів в страх і діє за законами внутрішнього конфлікту.
Колись настане такий час, що люди будуть жити не в ситуації хронічного стресу, вони перестануть боятися життя і всіх навкруги, тоді можливо буде порозумітись.
