Бабушки и конфеты - попытка купить любовь ребенка за конфету? — сторінка 6

От читаю,читаю і роблю такі висновки:
Ми самі привчаємо дітей до солодкого,до якоїсь смакоти і тим самим створюємо культ їжі з дитинства.
Адже така сильна увага і наголошення дається дітям на солодке нами самими (навколишніми).
І потім вони думають,що реально без того прожити не можна та й не треба і звикають. Плюс щоденними підгодовуваннями на майданчиках і часто вдома,ми викликаємо залежність у дітей. Я вважаю,що солодощі (що від своїх,що від чужих) мають бути в обмеженій кількості,і то в якості якоїсь винагороди,чи на якесь свято (але аж ніяк не в щоденному раціоні)! Плюс мені здається,якщо не нагадувати,то діти і самі не згадають про цукерки (і зможуть якийсь час без них прожити (в моїй сім"ї так)) і т.д.
От ви наприклад,теж любите якусь шкідливу смакоту,і кожен день хтось би вам пхав її,то звичайно ви б привикли і вважали це нормою,більше того,дивувались чому сьогодні не дають?!
Так і діти (як писала mamatanya). Мала звикла,що кожен день ті чи інші люди дають,тому й чекає цього від них. Виходить,що суть прогулянки заключається не в самій прогулянці,а в тому,щоб піти на майданчик до тьоть,які завжди смакоту роздають!
А на рахунок запитань,що mamatanya задала вище скажу. Я з дитинства ніколи не дозволяла малій їсти на вулиці (ми їли тільки вдома),в дуууууууже рідких випадках були одиночні рази,коли пили сік на вулиці,бо дуже жарко було. А так в основному якщо щось і купили,то несемо додому,і при купівлі обговорюємо,що от ми купили те чи інше,і його з"їмо після домашнього обіду (вечері). Завжди все було без проблем. Тому навіть якщо мала не поснідала нормально,а вона у вас вже старша і розуміє,то тепер хай чекає обіду (не бійтесь з голоду за пару годин не помре),а там зголодніла дитина нормально поїсть і тоді вже й пригостити чимось можна

ну у нас речь не о сладостях, а о печеньках типа "мария" и яблочках. знакомые наши только таким угощают. сладостей у нас тоже в доме нет, конфеты ела она три в жизни в общей сложности 5 штук )))
а по поводу еды только дома....да, склоняюсь к тому, что придется делать только так. хотя сама я жуть как люблю на воздухе чем-нибудь угоститься но я то понимаю, ЧТО и КАК ЧАСТО можно себе позволит, а ребенку это трудно объяснить.

я так понимаю, что автора обидел не сам факт того, что посторонние бабушки дают запрещенные конфеты, а тот факт, что настырно давая конфеты, бабули осудили в то же время ребенка за скрытое "попрошайничество" (хотя, может это просто Вы так эмоционально восприняли ситуацию, а бабули совсем без осуждения что-то ляпали?). На главный вопрос - зачем чужие бабули угощают детей конфетами- я бы ответила, что для меня с их стороны просто жест вежливости, я не думаю, что они покупают таким образом секундное внимание чужих детей.

Ну до печива типу Марія це теж відноситься. Ми ж говоримо про сам факт пригощання їжею на майданчиках і т.д. (в дитини брудні руки,дитина перебиває собі апетит на обід і постійно чогось очікує від навколишніх (чи дадуть чи ні))
Ви ж виховуєте звички і вподобання з дитинства,от і силу волі виховуйте з дитинства. Вона повинна вміти терпіти (якщо треба),вміти відмовити. І знову ж таки - світ клином не зійшовся на їжі

нет - нет)) я не спорю с Вами, я полностью согласна! просто из меня тут уже сделали монстра, закармливающего ребенка конфетами, да еще и приучающего попрошайничать с младенчества

у Вас просто по Льву Толстому однако, я против того, чтобы для моего сына сладости=награде или празднику

Вот сегодня пытались миновать лавочку с бабулями, но малая закричала "Пивет! Пивет!" и наша постоянная бабуля вспорхнула к нам. Я ее деликатно попросила больше не давать конфет и спросила, зачем она это делает. Бабушка ответила, что таким образом она может общаться с ребенком, подойти, поздороваться.

Ви ж писали, що мала чекала 3-х років, щоб нарешті їсти цукерки. Що це, як не культ?

Мені здається, що треба дитину ставитись до солодкого, як до десерту. Звичайної їжі. Ну і цукерки це таке, по суті чайна ложка цукру. Краще вже шоколад, морозиво, ну і домашня випічка і солодощі. і не бачу нічого страшного в тому, що солодке - це частина раціону. Невелика, але постійна. А коли дитина асоціює солодощі із святами, то великий ризик того, що на перші кишенькові гроші буде тільки і робити, що влаштовувати "свята".

Але сік в пакетах все-таки купляю. Не постійно, але так, час від часу. Зараз почнеться сезон фруктів та ягід, то постійно буде компот, так що потреба у соках відпаде. Якщо дитина просто хоче пити, ніколи не даю ані соку, ані компоту - спрагу треба втамовувати водою.

вот видите, совсем не наглая бабушка ))) ей нужен повод, чтобы самой подойти к чужому ребенку, а не чужой ребенок к ней бежал за конфетой , не все так плохо

мне тоже кажется это не совсем правильным. во всяком случае точно сладость не должна быть наградой. но тогда как? ведь мы тоже сначала съедали пару печенек, и аппетит это не портило, и для здоровья тоже не вредно, я думаю. а в результате хочется каждый раз больше и чтоб обязательно, а потом и у других просить начали

Так чекала 3-х років. Не можу це назвати культом. Це було моє обмеження не заради того,щоб потім після 3-х дорватися!
Тобто вона почала їсти цукерки у свідомому віці і не часто,плюс розуміє,що їх багато не можна (пояснює чому,навіть їй дати декілька,то вона назад віддасть,а на даний момент собі візьме собі одну!)
Я веду до того,що цукерки,шоколадки,це на мою думку те,без чого можна обійтись проживши день. Ви не згідні?
У нас в сім"ї так

а как Вы определяете, что хочет именно пить, а не попить компотика? или компот только на десерт?

Для нас пока лучшей водой является компотик! Компот на прогулку делаю не совсем сладким, с кислинкой. Тоесть жажду точно утоляет. И предлагаю его часто, либо сама попросит. Вода для нас - что-то не вкусное и если уже совсем нечего пить. Дома пьем только любимый кефирчик.

З чим? З тим що можна прожити день без цукерок? Без конкретно цукерок можна хоч все життя. А без солодкого взагалі - ну спробуйте. Через тиждень більшість людей будуть постійно роздратовані і злі.

Для мене солодощі це свято - не варіант. Свято це свято, хоч з солодощами, хоч ні. А солодощі-винагорода - це якась дресура.


Я не бачу нічого страшного в тому, що раз чи два на день дитини буде отримувати десерт. Це нормально. Їжа повинна бути і корисною, і смачною. і дитина повинно до їжі ставитись, як до їжі, а не до як до свята чи винагороди.

Коли я говорю про солодощі,я не маю на увазі конкретно цукор. (і кажу від нього відмовлятися)
Моя дитина їсть солодку випічку (в основному мою і деколи магазинну),і це я даю не як винагороду,а як доповнення до підвечірка чи до вечері наприклад.
Не сприймайте слово "винагорода" так буквально,я образно кажу. Маю на увазі, що без щоденного поїдання цукерок, шоколадок, морозива і всяких тістечок з кремами можна прожити

согласна, тем более что институт питания РАМН утверждает, что в ежедневный рацион дошкольника,например, должны входить кондитерские изделия - 20 г и булочные (мучные) кулинарные изделия - 40 г до 3 лет, 70 г - от 3-х до 6 лет.

продолжаем прояснять нюансы. то есть на полдник дать сладкую выпечку - нормально. а если полдник на улице проходит? не кидайтесь снова в меня тапками, но у меня двое детей с маленькой разницей в возрасте, то есть одному надо обязательно поспать днем, второму два раза поспать, а еще надо и погулять. так что или пропустить полдник или устроить его на улице - по другому в данный момент никак.