Как быть с детскими капризами и истериками? — сторінка 7

на то и расчитано, что трусить будет нам в самых жестких случаях помогает флегматичный взгляд мамы (в глаза ребенку не смотреть!) и методично, молча не позволять делать то, от чего трусит, то есть в данном случае биться головой. просто придерживать, подставлять руку. и главное молча, спокойно и не глядя в глаза. посмотреть и поговорить можно уже когда начинает сбавлять обороты. у нас так правда, мы чуток старше были, когда начали такое практиковать. пробуйте, держитесь, все пройдет.

наверное, в природе что-то происходит у нас тоже три дня "веселуха" хоть вешайся.

Відбувається "полнолуние", ось і все, діти до такого дуже чутливі.
Теж маємо таку проблему. Вдома взагалі не помічаю істерики, тому вони швидко минають. Причина як у всіх - негативно реагує на заборону.
А ось на вулиці, де так багато глядачів, істерики відбуваються у трьох випадках: віддати чиюсь іграшку, коли вже час йти додому, тут ніяких поблажок, спокійно (багато разів) повторюю, що чужі речі треба повертати, але це трапляється не дуже часто, у більшості випадків віддає сам, до того ж легше віддає, якщо забирає мама тієї дитини або сама дитина, а на мене істерика. Наступний випадок - коли треба розлучитись з другом-подругою, дуже тяжко переживає розлучення, але на це в нашої дитини є причина, тому тут я теж терпляча. І іноді не хоче йти в конкретному напрямку, бо "в нього інші справи", ось тут вже важче.
Нещодавно мали проблему - не хотів йти за руку, особливо там, де багато машин, це було дійсно знущання , я не могла навіть дійти до "Доярушки" 30м! Ми привертали увагу всього району, а мені навіть не було кому допомогти, щоб продукти купити (чоловіка не було в місті). Пояснювала сотні разів, і по попі, нічого не допомагало, а потім саме пройшло
А коли чоловік тільки поїхав, синочок перші 2 тижні мене жорстко перевіряв на слабкі місця, коли побачив, що я не здаюсь, то зажили мирно і щасливо.
Взагалі, коли бачить, що мама-папа спокійні і стоять на своєму, то легше подолати істерику.