Я не звертаю уваги на людей, тому якщо я з кимось не вітаюсь, то тільки тому, що я просто не бачу людей. Зір 100%, але коли я йду по своїх справах, то я контролюю дорогу і безпеку, а на людей не дивлюсь.
В мене і в батька така сама особливість зору - він не впізнає на вулиці людей, яких знає багато років. Просто тому, що він на них не дивитись.
Пару тижнів тому був прикол - заходжу я з дитиною в маршрутку, тут її хтось хапає і садить до себе на руки. В мене від нахабства аж мову забрало. Потім придивилась - а це мій власний тато:))))
В школі колись теж пам"ятаю прикол - ми з батьком випадково зустрілись на вулиці, йшли поряд метрів 15, а тільки потім помітили одне одного. Мабуть, генетичне :)))
В мами та сестри такого нема.
В мене і в батька така сама особливість зору - він не впізнає на вулиці людей, яких знає багато років. Просто тому, що він на них не дивитись.
Пару тижнів тому був прикол - заходжу я з дитиною в маршрутку, тут її хтось хапає і садить до себе на руки. В мене від нахабства аж мову забрало. Потім придивилась - а це мій власний тато:))))
В школі колись теж пам"ятаю прикол - ми з батьком випадково зустрілись на вулиці, йшли поряд метрів 15, а тільки потім помітили одне одного. Мабуть, генетичне :)))
В мами та сестри такого нема.
А потом поворачиваюсь, а учитель смотрит в окно и у нее такое выражение лица, как будто предали... Ее уже несколько лет нет в живых и мне до сих пор больно, когда вспоминаю 
