Записки участкового педиатра — сторінка 2

не ))))) он же написал: "не бойтесь, мы не согласимся. разве что водички попить можем" ну прям ах сама скромность и воспитанность! а мы все хамлюги такие даже борщечка не предложим!

Аленк, я вообще не заморачиваюсь.. какая попадется под руку - ту и выдаю.. (или с собой в поликлинику беру).
было и так, просили принести - сейчас не знаю, ттт не болели давно.

Мне тоже понравилась логика врача в роддоме. Цитирую: "Ребёнка нужно срочно перевозить на Николаевскую и ложить в стационар на обследование, т.к. это очень опасно для жизни. А почему вы отказались от прививки?!!"

Значит для прививки мой ребёнок здоров, но его немедленно нужно обследовать в стационаре. Где логика?

Участковая педиатр вообще убила. После осмотра и прослушивания грудной клетки новорожденного ребёнка позвонила по телефону через полчаса к нам домой с криком: "Почему ты мне не сказала, что у ребёнка шумы в сердце!"

Сейчас мы оформились в детский сад, пока прошли специалистов, подхватили вирус. Пришли за последней подписью к педиатру. У малыша при докторе пару раз бульба с носа при чихе. Заключение доктора:ЗДОРОВ.

Врачам тяжело, это понятно, но они не должны забывать, что многие родители будут выполнять все рекомендации и поэтому должны ну хоть постараться немного внимательнее быть. Мне встречалось много хороших специалистов. Спасибо им!

Я з іншого боку подивилася на ситуацію, коли привезла бабу до приймального покою і сиділа чекала.
Розмови з пацієнтами
- Вам вже три тижні погано. Чому Ви приїхали в неділю, коли немає багатьох спеціалістів та обладнання закрите?
Тиша

-Які ліки Ви приймали?
- такі маленькі рожеві таблеточки....

- Коли Вас виписували з лікарні два тижні тому, Вам казали, що важкого підіймати не можна?!
- Казали...

Ну от і що той лікар, озброєний цілим шпателем, може зробити? Я годину там посиділа, в мене виникло гостре бажання прибити багатьох клієнтів. Слава Богу, я не лікар.

В обласну лікарню поспупає дитина, лікар прописує ліки, мама каже - в мене немає грошей, лікуйте як хочете. Лікар каже: Ви ж на дитину отримуєте. Відповідь - ну й що? Ми мопед в кредит купили.

Дитина в критичному стані. Мама цікавиться скільки вона ще проживе. Потрібно ще місяця зо три, поки кредит за мотоцикл виплатиться.

І це реальні випадки нашої ОДЛ

Немає слів...

elena132, ну не треба все в одну купу звалювати. те, що Ви розповідаєте - жахливо, а те на що скаржиться лікар в своїх записках - це просто його втомленність та роздратованність на пацієнтів лише за те, що вони пацієнти.

Дійсно, просто паціенти

І взагалі нічого спільного з наведеними прикладами.

В статті є і багато чого справедливого, але є і передьоргування. Хіба є завдання перетягнути статтю на поличку "повністю правда" чи на поличку "повністю неправда"? Зі шпателем - то вже дійсно дурниця з боку лікаря, але ситуації з шашликом чи там шоколадом - це вже батьки якісь дивні, м'яко кажучи.

Щось мені ця тема почала нагадувати схожу на форумі фрилансерів, де одні кричать "всі фрилансери ліниві, невідповідальні, беруть передплату і щезають у невідомому напрямку", а інші - "всі замовники хамовиті, хочуть за копійки собі раба отримати, невідома чого хочуть та ще й на ходу змінюють свої вимоги, а потім з готовою роботою щезають у невідомому напрямку, нічого не заплативши". А істина-то посередині...

дякую те саме хотіла сказати
до речі, шашлики теж різні бувають. якщо батьки самі просто запекли м"ясо на вогні, а потім дали невеличкий шматочок з середини, то нічого страшного в цьому немає. якщо невідомо в чому маринували, або купили, то да - дивно.

так я згодна. Мій пост з"явився після постів на тему "а лікарі які нехороші". А люди, пацієнти є різні, є геть . Робота з людьми, особливо з дітьми - це дуже непроста робота, і не кожен на неї здатен

мы как раз сейчас дружно болеем третью неделю (или четвертую?), так что общение с докторами очень актуально. доктор со скорой делает замечание, что дети с темпой за 39 бегают босиком по холодному полу (почему-то не мне в лицо, а уже уходя).
вообще-то не бегают. вообще-то старшая лежала пластом, когда скорая приехала, а смотрели ее у меня на руках (вырывалась сильно), так что носки надевать для этой процедуры я не стала (даже не вспомнила о них, если честно). а младшая была у меня на руках все время, и только когда понадобилось взять старшую я ее посадила на диван под наблюдение мужа. а тут понадобилась эта самая ложка (а я приготовила заранее, но маленькую!) и муж пошел на кухню за ложкой, а малая успела слезть на пол босиком. потому что обоим плохо и нужна мама, и никакие другие варианты не устраивают.
одним словом, у кого болели два маленьких ребенка одновременно, те понимают слова "не то что шпатель медицинский не помню, я себя не помню!" но доктор может с чистой совестью рассказывать про безответственную мамашу, у которой больные дети босиком по холодному полу.

п.с. доктор хороший, к доктору претензий нет.

А мене дивує, що всі причепились до цієї чайної ложечки, але дуже зручно промовчали про те, що педіатр замісь 15 пацієнтів змушений приймати по 40- 60, повинен обслуговувати по 2- 3 дільниці, повинен за свої кошти купувати всю "канцелярію" в кабінет тощо. І зауважте, за все це "щастя" йому доплачують максимум 0,25% ставки...
Про те, що медсестри за просто так, "з любові до чистоти", повинні мити та генералити кабінети, прибирати прилеглі до установи території, і робити ще багато чого, що в їх посадових інструкціях не написано. А зарплатня педіатра - 1800 грн., а медсестри вищої категорії - 1450... І це "брудними", на руки виходить значно менше.
Це я вже мовчу про брудних, смердючих, дихаючих перегаром, істеричних або просто обдовбаних пацієнтів... Ой, це вже не про педіатрію, це "ніжні" спогади про ЛШМД...
Але назад до теми: я багато років пропрацювала в медицині, 13 років свого життя віддала ЛШМД, і думала, що після неї я готова до всього, і зможу працювати будь де. А дзуськи! Я втекла з нашої 3-ї дитячої поліклініки через 2 місяці після влаштування, і досі згадую ці місяці, як страшний сон.

Можете сказати, що треба було йти на банкіра вчитися, а не жалітися тепер на важку долю. Ну ось я, дурна малолітка, свого часу пішла в медицину, бо бачила в цьому своє покликання, і взагалі, це так романтично - рятувати людей! І не думала про мізерні зарплати, про ризики заразитися СНІД або гепатитом. І ще багато про що не думала.

І тільки через 18 років я зрозуміла, що медицина перетворилась на сферу послуг, я та мої колеги - на "обслуговуючий персонал", що моя зарплатня менша, ніж в офіціантки, а "чайові" мені не платять. А рівень відповідальності зашкалює; і ще й до того, можливо, десь за рогом мене піджидає неадекватний мужик, якому не сподобалось, як я глянула на нього/ його дитину/ його дружину/ його тещу...
І пішла я собі з медицини, хоч дуже любила свою професію і була на непоганому рахунку у начальства.

І, думаю, що поки оточуючі будуть думати, що медики такі-сякі, ноги вам не миють і ту воду не п"ють, про ложечки не пояснюють, води просять, на неадекватних пацієнтів в інеті скаржаться, і, такі-сякі, майже за безплатно працювати не хочуть, ще багато молодих і не дуже спеціалістів втечуть з поліклінік або стаціонарів в медпредставники, фрілансери тощо.

Ну бачите, а в людей інше ставлення - треба не нюхати, а лікувати.


А взагалі мені не зрозуміло, з якого це дива медицина та освіта раптом стали сферою послуг. Бо як претензії пред"являти - то сфера послуг, а як що не так - клятву Гіпократа та любов до дітей згадують.

Ну а як жеж, в клятві же все написано - і про ложечки, і про те, що в 12 ночі можна лікарю телефонувати, і ще там є маса рецептів, як вижити медику на з/п 1200 грн...