Почему Вы больше не хотите детей? — сторінка 3
Муж хочет ещё .....штук,но я пока даже не обговариваю его желание.Конечно большая семья это хорошо,даже в такое тяжёлое время,т.к. на сегодня друзей и поддержку найти вне семье почти не возможно,а семья это всегда семья.Вот у моего мужа 8 братьев и сестёр и он является дядей 17 племянников и все они счастливы в кругу СВОЕЙ большой семьи.Но для меня пока это остаётся загадка - как возможно дать толк такому кол-ву детей?????
Или когда я беру билеты в цирк :-)
Якщо хтось хоче годувати п"ятьох дітей картоплею із хлібом, запевнити їх, що їм не потрібні велосипеди, роліки, відпочинок на морі, іграшки, власна кімната, власний новий одяг, а не переданий в спадщину від старших (ну в певному віці може повстати це питання) ну і так далі - то це їх право і будь-ласка, в майбутньому нам українці зайві не будуть в будь-якому випадку.
А хтось хоче і трохи світ показати, і харчування краще дати, і одягнути краще, і часу більше приділити - і теж має право.
В мене було гарне дитинство - якщо там колись чогось не вистачало в матеріальному плані, то батьки це все компенсували відношенням, простими родинними розвагами і так далі. Ми кожен рік їздили на море, свята в нас святкували з урахуванням дитячих інтересів, в нас була власна кімната і власні ліжка. може це небагато, але в мого чоловіка цього не було. І я бачу різницю між нами в цьому відношенні. Він далекий від батьків, від брата, вони не звикли спілкуватись і відпочивати разом. Їх вирощували за принципом - щоб були не голодні і вдягнені, на більше не було чи то часу, чи то бажання. В них навіть ніколи не було окремих ліжок - батьки вважали нормальним, щоб два дорослі хлопця сплять на одному дивані. Батьки не хотіли витрачати гроші на спільний відпочинок, на спільні розваги. Чоловік каже, що їх, ну грошей, просто не було. Вони народили його у 18 років, практично одразу після школи - не мали роботи, житла, практично нічого.
Мені важко їх зрозуміти, зараз чоловік від них дуже віддалився - не телефонує тижнями. І що? Їх це анітрохи не турбує. Кепсько це все... Складно...

А насчет отговорок у людей-деньги,карьера,здоовье-было бы желание.И правда-одним мама и папа рядом-вот оно счастье,а другим и зажитлчность не поможет,потому что все им мало...
Читаю вот и думаю.Деньги конечно всех привлекают...Но сколько моральных уродов вырастают в богатых семьях,которым иномарки родители меняют и квартиры в подарок-а толку?А знаю семьи,где 5-8 детей.Они скромные,но дружные и у них в семье такая любовь и гармония, взаимопомощь, что я просто завидую.Дело все в том,как мы воспитаем детей,что им привьем.Какие из них вырастут Люди, с какими моральными принципами и потребностями)))
Просто всё зависсит от воспитания,а не от внешних факторов.
нет, наверное, все-таки не все. или скажем так, представление о лучшем у каждого свое. если двое взрослых парней спят на одном диване, а денег на отдельные кровати нет, то можно продать диван, купить два матраса и два куска дсп, любящими папиными руками сколотить кровати, любящими мамиными руками вышить на них подушки с покрывалами...так что опять же финансы не при чем.
я так упрямо спорю на эту тему, потому что не раз видела сытых хорошо одетых детей, которые обижены на родителей, за то что те им собственный автомобиль и регулярные поездки за границу не обеспечили. а есть вполне дружные любящие семьи, в которых действительно бывало, что на одной картошке.
Гроші:якщо людям на дану кількість не сильно вистачає(треба у всьому економити),то що казати,якщо дітей стане ще більше,а проживання дітей не заключається тільки в тому,щоб приготувати лишню кількість супу.правильно alisa сказала,чи готові діти відмовитись від певних благ і іграшок,я думаю ні.і ви їм цього не поясните,може з часом,коли виростуть,вони це зрозуміють,але з дитинства буде психологічна травма і спогади,де вічно чогось бракує.
Здоров"я,теж важливий аспект,адже,якщо мама не впевнена у своєму здоров"ї,і сумнівається чи виносить здорову дитину і залишиться при тому жива,то я думаю,що тут дуууууууже сильно треба хотіти дітей,щоб на таке наважитись.
п.с. от,наприклад,я вже давно хотіла би 2 дитину,але здоров"я так собі (особливо згадуючи 1 вагітність),і мені страшно ризикнути.чоловік і всі навколо кажуть - не ризикуй,в тебе є одна гарнюня малявка і цього досить.Чоловік взагалі каже,я не гототовий ризикнути тобою заради 2 дитини,хай вже буде одна,але з тобою живою

А уявіть якби в них було ще 5 братів і сестер. То їм мабуть по черзі б довелось спати...
кожен вибирає для себе сам, але я все-таки вважаю що певний фінансовий мінімум (не машини, не дизайнерський одяг і навчання за кордоном), а хоча б нормальну їжу, одяг, мінімальні розваги краще все-таки дітям забезпечити. Це моя думка. Доводити, що тільки в бідності можна виростити хорошу людину, мені не треба - це не так. Є прекрасні люди, що виросли в багатих родинах, а в бідних багатодітних родинах є і такі, що стали на кримінальний шлях.
Все відносно - я не проти багатодітних родин в цілому, але особисто мені така родина не потрібна.
а вот про ролики и велосипеды аргумент мне непонятен. ну неужели есть дети, которым можно купить ВСЕ, что они хотят? будут деньги на ролики, будет мечтать о собственном пони

мои родители оба старшие дети в семье, когда я их в детстве просила сделать мне братика или сестричку, они мне говорили, что одной быть гораздо лучше! все игрушки только твои, велосипед тебе, карусели тебе, лишний раз в кино сходить - пожалуйста! а мне хотелось не в кино, а сестричку
человеку вообще редко удается быть довольным тем, что у него есть ))) и дети не исключение

перед этим Вы написали, что родители считали нормальным, что парни спят на одном диване, а не о том, что две кровати негде поставить. хотя я не думаю, что если влез диван, то не влезут две кровати (но это уже тема про дизайн, а не про количество детей)
я не доказывала ничего про бедность и богатство, я как раз говорила, что они значения не имеют

ost-189-:

Мы конкретно третьего хотим,а там как Бог даст)))
Мы всегда с мужем говорили о третьем ребенке. Но после недавних событий мне стало страшно. У ребенка был врожденный порок сердца, который никто не видел ни до рождения, ни после. Обнаружила врач педиатр в 6 месяцев в стационаре. Я очень тяжело морально перенесла операцию. И хорошо, что у нас было все поправимо, но есть же много всего непоправимого. Это очень страшно и тяжело, какая потом может идти речь о взаимопонимании в семье. И никакие анализы и УЗД не могут дать 100% гарантии, что ребенок может родиться здоровым.
Мой жизненный опыт показывает другое - та связь что есть у моего отца и еще пока живой матерью, моей бабушкой, с сестрами, с братом - тесна, важна, постоянная забота, это на уровне генов перешло ко мне. По этому моя позиция немного оличается. Мой отец вышел в большие люди, его брат тоже, сестры пошли за мужьями и положили свои таланты и возможности на алтарь семьи, однако дав жизнь детям. У меня сильнейшая связь с двоюродными и даже троюродными братьями и сестрами.
Вот наверное приблизительно такую опору хочу создать своим детям и внукам.
В данной теме, думаю общая позиция будет такова - в семье ребенок должен быть!!! И никак по другому!!! Стартуем от одного..и.... ))))))
Ваша відповідь
Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.