Покращення життя вже сьогодні — сторінка 70

неее.. я таки исправила опечатку ))
про ситуацию понятно.

Я с Вами беседовала, Вы сказали, что раздражает, когда успокаивают. Я и говорю, что многие люди в жизни не раздражются, а меняют подход, отношение к ситуации. Глядишь, и появляется решение проблемы.

(любой проблемы, давайте чтоб не заводиться отойдем от языковой темы.)

Поэтому, если Вам не нравиться, делать как многие: т.е. менять отношение к раздаржающему фактору, я и говорю раздражайтесь )) , а я больше не буду Вас убеждать, что это не дело - раздражаться.

вот собственно так...

не знаю
мне рассказывали, как она щедро заплатила за завтрак в гостинице за жареную рыбу.

Причем человека возмутило не то, что заплатил, или что ел.. а как спокойно тратились на ерунду, даже не задумываясь, может ли эта рыба столько стоить...

До якої ситуації треба змінити підхід? Я писала про дратування лише на призив замовкнути, у вашому контексті "не зациклюватися". До чого тут інші проблеми? Група людей обговорює якусь ситуацію, що сталася з кимось одним. Навіщо пропонувати не обговорювати, називаючи це зацикленістю? І яке рішення з"явиться, якщо мовчати? Всі хами перетворяться на чемних і ввічливих?

Вы не правы. Я не разу, ни фразой, ни умыслом, не написала с таким контекстом, что зацикливаться = замовкнути.
Поэтому если Вы не поняли меня, прошу не перекручивать. Уточнили бы.

А що означало ваше "зациклюватися"? І як ви визначили, що хтось зациклився?

вот я всегда против, вырывания из контекста...


вот начало моей цитаты.
"Я подбадриваю - что нормальных людей больше. не зацикливайтесь."

а когда людей подбадривают (имхо) - то насколько я знаю, это не значит заставить замолчать.

Яна, вот смотрите пример, отношения к ситуации.
Сразу говорю, никакого отношения к этому товарищу не имею:



1. Он мог сказать - что все это против меня как политика. И все бы только посмеялись.

2. А мог сказать, что все это хулиганство. и обратиться куда следует. что и сделал.
Может и не поймают хулигана, а может и поймают.

по-моему, второй вариант, действеннее.

Ось інші ваші цитати:



З яким підхідом? Чому ви вирішили, що ви більш розумієтесь на тому, кому і з яким підхідом жити?



До цього привели приклад образи саме через мову. Чи то придумана версія?

А після того, як ви не прониклися проблемою, а відмахувалися фразами: "то не через мову", "міняйте підхід до життя" і таке інше, ви, як виявилося, підбадьорюєте, дописуючи "не зациклювайтеся". Якось, не дуже схоже на розуміння, можливо для когось болісної ситуації, та підбадьорювання, навіть, якщо ви і позначили, що то підбадьорювання.

А также я настаиваю, что Вы вырвали из контекста, потому что в 11:43 я еще раз объясняла что я имела ввиду.
Я не решила, что я больше знаю, но я так же как и Вы имею право Высказывать свое мнение на форуме. Даже если оно отличается от Вашего.




Я не очень поняла, что вы имеете ввиду.. но там было продолжение фразы, которая меняет языковой вопрос - на вопрос уважения друг друга в принципе. т.е. фраза вырвана.



Почему Вы не увидели, позитивное: что мне понравилось как Жменька нашла для маленькой девочки именно те слова, которые нужно?
Почему вы только негатив В моих постах видите?

это конечно же ваше право, рассуждать прониклась я проблемой или нет..
Но я зная, как Вы беседуете на эту тему, и какими методами отстаиваете свое мнение, просто поменяю к этому отношение, а именно, я скажу себе:

"Я не понимаю, почему Яна отрывается (вытягивает, и неверно толкует мои посты) на мне за того невоспитанного, маршрутчика, который в ответ на Дякую, отвечает какую-то ерунду...
И не хочет услышать, какие бывают еще точки зрения.
Вероятно, это потому, что есть такие люди, которые ее дейстивтельно обижают. Мне жаль, что человек, не может отпустить свою обиду. Поэтому, я не буду обсуждать с человеком те темы, из-за которых ему становиться неприятно"

Хочу розказати свої історії. Недавно менша дочка прийшла в сльозах ,бо її виявляється побили,потягали за коси діти-за те,що вона розмовляє в дворі українською мовою. Звичайно,що на емоціях хотілося поговорити з дітьми,але я пішла до батьків. Розказала,що звернуся в райвідділ,що розмовляю прис відках з батьками.Надіюся на їхню мудрість і слідуючого разу не буде. Малу не чіпають, але з нею ніхто не грається,говорять,що не хочуть з нею зв"язуватися. Образливо,слів нема.
Їду недавно в ліфті і їде маленький сусід 7-8 років з нижчих поверхів. І я заговорила українською і він мене запитав, а чому я говорю так? Українською розмовляють тільки придурки. Я мало не впала. Як так можна? Це ж,мабуть,батьки так говорять ,це культура виховання.
На роботі часто учні запитують,а чому я говорю українською? Мовчу про базари, аптеки...
Чесно, місто Миколаїв мене останнім часом вводить в шок від бігбордів, висловлювань. Після випадку з дитиною, вирішили переїхати на наступний рік в Івано-Франківськ. Там мені буде спокійніше.

Не переконливо І не треба в мою адресу використовувати слово "нажаль". Жалість- не найкраще почуття і досить образливе. У попередньому пості я описала, як виглядає ваше підбадьорювання, на мою думку. За вашою ж логікою, маю на це право

Чомусь, мені здається, що поради "не звертати уваги" не дуже втішають...

Хтось не відчуває, що означає мова для народу. Хтось вважає, що держава і державницькі питання - це десь там, далеко. Хтось не боїться не перейматися тим, що відбувається з його країною, з його державою. Хтось не чекав з жахом, що наробить натовп напівосвічених амбіційних "братків" під керівництвом рецидивіста і українофоба. Для цих людей немає сенсу намагатися зрозуміти інакших, тим більше не варто їм радити чутливішим, як і до чого їм ставитись, адже йдеться про зовсім різні системи координат.
Благаю, не ображайтеся, жодний тип з двох мною згаданих не є гіршим або ліпшим, хоча я, звісно, з більшою симпатією пишу про небайдужих і чутливих. Просто вони відчувають різне, вони спілкуються різними мовами в обох сенсах - і в метафорічному, і, часто-густо, в прямому.
Одна з вправ на тренінгах особістісного росту полягає у поступовому розширенні відчуття меж власного тіла, а потім у звуженні фокусу уваги до якоїсь точки спочатку в тілі, потоім поза ним, але треба не спостерігати, а відчувати. Не у всіх ця вправа виходить навіть з ннадцятого разу. Спочатку вони змушені у власному світогляді проробити те, що заважало себе відчувати часткою цілого, з усім відчуттям єдності, відповідальності та відокремленості одночасно. Те ж я спостерігаю і у ставленні народу до держави. Багато тих, хто проживає в державі Україна, але не відчуває себе її частиною. Своє коріння вони відчувають настільки, наскільки його можна тільки спостерігати, не залучаючи глибші, більш енергоємні почуття. Дуже зручно називати такою позицію поміркованою і позитивною, проте існує точка зору, що така позиція - поверхнева та недалекоглядна.

почему вера в то, что что люди научаться ценить друг друга за качества, и что уже сейчас такие люди есть, а не за язык на котором говорят - это поверхностная позиция?

и еще :
Если высказываются на форуме, значит хотят, чтоб поддержали... или только выговориться?
почему предложение поддержать родной язык - приветствуется, а не обращать внимание на дураков нет?

Еще и как мне кажется, из последних постов, что я не понимаю трагизм ситуации.. и только больно делаю таким людям...

но ведь по разному бывает: можно человеку дать в помощь рубль, а можно работу, чтобы иметь этот рубль..
т.е. можно поддерживать и утешать, а можно сказать, давай попробуем изменить, хотя бы отношение, чтоб не страдать, да просто физически не болеть от этого...

Може тому, що дурні зараз при владі? І не звертати на них увагу не виходить, бо вони приймають закони, яких треба дотримуватись.