Враження неймовірні! Коли майже мільйон читає Отче наш майже пошепки, але разом, разом, бо одночасно, разом, бо від всього серця, разом, бо багато хто тільки зараз почув ці слова насправді, разом, бо йдеться не про релігію, а про духовність - це щось дивне, дивне від слово "ДИВО", отак стоїш посеред дива, береш участь у диві, і це природно, це справжнє... Мене просто захопило і слів бракує...
Про "відчуйте різницю":
Тягнибок йшов в штаб через майдан попереду всієї групи, якою вони йшли. Не було навкруги купи охоронців, нікого не відгоняли, більше того, самі вжималися в юрбу, щоб пропустити волонтерів, як несли чергову порцію смачнощів роздавати зголоднілим і пригощати сором'язливих;
Президент Грузії розмовляє українською краще, ніж наші овоч і азіров і решта;
притоптувати під музику треба так, щоб всім було зрозуміло, що танцюєш, інакше тебе починають заманювати в намет, де буржуйки, гарячий чай і розумні і впізнавані дядьки й тітки, перевдягнуті в лижні костюми, розмовляють про такі серйозні речі, що хочеться конспектувати, регулярно їх переривають, щоб розповісти останні новини, донести новий анекдот чи просто спитати, "ой, це ВИ?!!!". Чому нардепи від опозиції, дипломати і професура не бояться ходити серед "агресивних бойовиків" і перебувати без охорони в наметах, незрозуміло, треба запитати наступного разу :) ;
ковирнадцять шарів одягу, прикрашені національною і європейською символікою пасують всім;
кілька десятків тисяч українців можуть влаштувати добре організовану Січ будь-де, в усіх будівлях самоорганізація вражає, на майдані безпечно, якщо ти йдеш спиною вперед і щось знімаєш, тобі не дадуть перечепитись, на щось наткнутись, про впасти взагалі не йдеться - підтримають, розійдуться, посміхнуться і запропонують чаю з імбірем, лимоном і медом;
тітушків, випущенних з вольєру ввечорі, помітно одразу: серед спокійних, готових усміхнутися назустріч облич раптом з'являються групки по 3-4 особи, які "шниряють очима", тримаються купки, воровато хапають всю їжу, яку пропонують, і швиденько чимчикують до виходу за барикади :) ;
якщо ти десь ходив і пропустив чийсь виступ, промову, якесь повідомлення, чипляєшся до першого ліпшого перехожогу, питаєш, що було, що казали, тобі починають все переказувати, ті, хто проходить повз, затримуються, додають, прислухаються, починають дискутувати, достають з кишень газети майдану, брошурки з Конституцією, смарти з фейсбуком, щоб підкріпити чимось свої слова, ніхто не волає "я не маю вам нічого доводити!"... сюр, повний сюр, але кльовий такий;
стоять студентики, юні зовсім, розмовляють, кажуть "от 2004 все ж часто-густо було протистояння сходу і заходу, все ж було хто кого, а зараз ми дійсно єдині! це так класно! тут дійсно ми всі разом!". підхожу, питаю звідки приїхали. Львів'яни. Сказала їм, що так, не просто схід і захід разом, а і південь, і північ! Замислитись тільки: скільки сторіч, скільки поколінь нас знищували, катували, плюндрували, історію ,культуру, намагалися зробити з нас рабів-безбатченків, а ми все одно піднялися, ми повстали, і ми співаємо гімн, ми молимося, ми вимагаємо волі і гідності, але ми не вбиваємо, ми не знищуємо. Таке можливо лише у буддистів і українців. Львівські студенти підтримали думку, що українці і буддисти близькі родичі, посміялися разом і пішли далі, хто куди йшов :)
вражень безліч! зараз вони трохи затуманені, бо дуже хвилююся за майдан, що там вночі буде. Але віри в перемогу стало ще більше - це незламний дух. А військові, ветерани, які там охорону тримають! ВОни ж просто як з агітплакатів - мужні, з глибокими очима і у кожному русі помітна сила, стримана, впевнена, рішуча.
Я закохана в нас, в українців!
Слава Україні!
