День Победы — сторінка 6

Сегодня мы побывали на месте немецкого аэродрома, который был взорван в марте 1942 г. разведчиком Сидорчуком, это была самая крупная операция николаевского подполья, уничтожен целый полк Люфтваффе

Немного не ко времени, но наткнулась в фотографиях сестры на фото, сделанное... кто бы мог подумать - в Риге!
В Латвии 9 мая - не официальный празник, но люди этот день помнят и чтут. Это целое поле цветов в Парке Победы. Вечером был шикарный салют и концерт "Машины времени".
А у нас идут споры о том, праздник это или нет...

Цитата: Irisha M 08 Май 2013 15:24

Девочки, а кто-то из Вас знаком с этим сайтом? Я была поражена!!! Огромное спасибо организаторам этого сайта и тем, кто принимал участие в его создании. Нашла описание подвига своего дедушки и информацию о его награждении Орденом Красной Звезды!!! Слёзы навернулись на глаза!!!

Благодаря этому ресурсу статус нашего деда с "пропал без вести" изменился на "убит в бою". Бабушка ждала его всю жизнь....мы нашли его наградное дело, установили место гибели и (приблизительно) место захоронения. Теперь ищем контакты в Румынии и Венгрии для уточнения. Буду рада любой инфе о соответствующих группах

еще "дореволюционное" фото

ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ НАСТОЯЩИМ ГЕРОЯМ !!!





Возвращение с фронта летчика, дважды Героя Советского Союза Николая Михайловича Скоморохова (1920—1994). Совершил 605 боевых вылетов, провёл более 130 воздушных боёв, сбил 46 самолетов противника лично и 8 — в группе, 7-й результат в списке советских асов-истребителей. Сам Скоморохов за всю войну ни разу не был ранен, ни разу не был сбит.

Українці в Другій світовій: 5 постатей, які варто знати.

8 мая, 12:53


Іван Кожедуб - легендарний льотчик-ас німецько-радянської війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників за весь час Другої світової війни. Тричі Герой Радянського Союзу. Учасник Курської битви, битви за Дніпро, Нижньодніпровської, Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської наступальних операцій, повітряного бою на ближніх підступах до Румунії в травні-червні 1944 року, Білоруської, Прибалтійської, Вісло-Одерської, Східно-Померанської, Берлінської наступальних операцій. До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий.



Кузьма Дерев'янко - розвідник, у січні-березні 1941 року він виконував особливе завдання у Східній Пруссії, а з 27 червня 1941 року - начальник розвідвідділу штабу Північно-Західного фронту. У цій якості він у серпні 1941 року очолив рейд в тил німецьких військ, в ході якого з концтабору під Старою Русою було звільнено близько двох тисяч полонених червоноармійців, багато з них поповнили війська фронту.
Під час війни Дерев'янко начальник штабу кількох армій (53-й, 57-й, 4-ї гвардійської). Брав участь у Курській битві, в битві за Дніпро. Вніс значний внесок в успішне завершення Корсунь-Шевченківської операції. Його штаб організував розгром супротивника в Яссько-Кишинівській операції. Брав участь у звільненні Будапешта і Відня. 2 вересня 1945 року від імені радянського Верховного Головнокомандування приймав капітуляцію Японії. За кілька днів після атомного бомбардування міст Хіросіма та Нагасакі генерал Дерев'янко відвідав радіоактивну місцевість та склав детальний звіт з фотографіями. Помер 30 грудня 1954. В 2007 році указом В.Ющенка йому присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».



Олексій Берест — Герой України, лейтенант Червоної Армії, що встановив, разом з М. Єгоровим та М. Кантарією, Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945. В офіційній радянській історіографії зазначено, що Прапор Перемоги встановили сержанти М. Єгоров і М. Кантарія. Проте на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити висновок про те, що серед героїв був Олексій Берест, і цей факт приховувався. 6 травня 2005 року за бойову відвагу у німецько-радянській війні 1941–1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту посмертно присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки.

Павло Шандрук – колишній царський офіцер, згодом командир 3-ої "Залізної" стрілецької дивізії УНР. У 1928 р. на доручення Уряду УНР разом з групою українських старшин для підвищення кваліфікації пішов на службу до Польського війська як контрактовий старшина, у 1936 р. був прийнятий до Академії Генерального Штабу Війська Польського, яку успішно закінчив в 1938 р. У польсько-німецькій війні 1939 року — командир 29-ої польської бригади. 23 вересня 1939 у бою з німцями під Томашевом врятував бригаду від знищення, за що у 1965 році став кавалером найвищої військової нагороди Польщі ордену Virtuti Militari. Шандруку належать праці з історії української армії українською, польською та англійською мовами.



Митрополит Андрей Шептицький, відкрито й беззастережно виступив проти нацизму в багатьох пастирських посланнях. Двічі митрополит звертався з протестом щодо нищення єврейського населення у Галичині до райхсфюрера СС Гіммлера (грудень 1941; лютий 1942р). 21 листопада 1942 написав послання «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політичні вбивства, містилися застереження про відлучення від церкви організаторів і виконавців таких злочинів.Така позиція митрополита приводила до обшуків нацистами собору св. Юра, під час яких гітлерівці розкривали навіть труни покійників. За підтримки Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Наказав сховати понад 300 єврейських дітей та цінні єврейські документи. У рятуванні євреїв йому допомагали, серед інших, сестра Йосифа Вітер (1946 її ув'язнено комуністичним режимом загалом на 30 років) і рідний брат Климент (37 євреїв; на фабриці взуття, яка належала студитам, — ще 16 євреїв; арештований радянським режимом 1947). З неприхованою симпатією пише про шляхетну поведінку Андрея Шептицького під час війни рабин Давид Кагане у своєму «Щоденнику львівського гетто». Єврейська громада України в травні 2008 року визнала його Праведником. У квітні 2012 нижня палата парламенту Канади одноголосно визнала прикладом «відданості основним правам людини» діяльність митрополита Андрея Шептицького під час Другої світової війни. Канадські парламентарії відзначили, що завдяки зусиллям митрополита врятовані понад 160 євреїв, один із яких був присутній на засіданні парламенту Канади під час ухвалення рішення.

10 фактів про Україну в другій світовій або уроки для нащадків.

1. Для українців війна розпочалась в березні 1938р., коли внаслідок Мюнхенської змови, дружні Німеччині угорські війська збройно захопили новопроголошену Карпатську Україну, що перед тим була в складі Чехо-Словаччини. В боях було втрачено 430 убитими та більше 400 пораненими бійців Карпатської України. Сукупні ж втрати січовиків, за різними даним, склали від 2 до 6,5 тисяч чоловік. Це пояснюється тим, що більшість з них загинула не в зіткненнях з регулярними угорськими частинами, а в результаті зачисток і розстрілів полонених. Угорське населення почало полювати за групами січовиків і вбивати їх на місці без суду і слідства. Січовиків, які були передані полякам, теж розстрілювали на місці.
2. У вересневій кампанії 1939 р. вже 112 тис. українців вступили у двобій з Вермахтом у складі Війська Польського, 7 834 жовнірів української національності загинули у боях з Вермахтом під польськими прапорами, а 16 тис. отримали поранення у вересневій кампанії.
( Свернуть )3. В Україні Червона армія широко практикувала так званий «достроковий» призов юнаків 16 – 17 років, яких без підготовки та часто погано озброєних відразу кидали в бій, в результаті чого вони масово гинули.
4. Загалом у другій світовій війні загинув кожен п'ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.
5.Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими та евакуйованими - становлять не менше 14 млн. чоловік. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.
6.Під час евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні міста. Підприємства, за створення яких український народ заплатив власною кров’ю (в буквальному розумінні цього слова), упродовж 1930-х рр. стали основою створення військово-промислового комплексу в східній частині СРСР у повоєнні роки.
7.В 1941 р. радянська влада при відступі залишала «випалену землю». При евакуації в Запоріжжі висадила в повітря Дніпрогес. Про це не знало ні цивільне населення, ні навіть поблизу розташовані військові частини, значна частина яких була потоплена водяним валом Дніпрогесу. В Дніпропетровську було підірвано хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі, при відступі Червоної армії, затопили приморські квартали разом з жителями, а поранених червоноармійців скинули в море разом із санітарними машинами. З Харкова вивезли сотні представників інтелігенції, щоб їх спалити в закритому будинку. В Умані живими замурували людей у льоху. Таких прикладів багато. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі.
8.Кореспондент газети «Saturday Evening Post», відвідавши в 1945 p. Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі».
9. Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України «зникли» такі впливові раніше національні меншини, як німці (виселили на схід СРСР або виїхали на Захід в Німеччину.), кримські татари, що впродовж віків були важливим фактором історії причорноморського регіону, в 1944 році вони були депортовані з Криму в Середню Азію, із майже 3 млн. українських євреїв війну пережили 800 тис. осіб (згодом 140 тис. з них виїхало до Польщі), із 2,5 млн. поляків до 1950 р. залишилося менше 400 тис. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне десятиліття до 7 млн. осіб.
10. Українці воювали проти Німеччини і в складі інших армій та військових частин, зокрема, багато з них служило в американській й канадській армії (в останній їх нараховувалося 40 тис.). Вони воювали і в французькому Русі опору. Тисячі українців служило у польській армії генерала Владислава Андерса і приймали участь у військових діях на британській стороні у Єгипті, Лівії й Італії. Також західні українці становили 2% складу польської дивізії ім. Тадеуша Костюшки та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи.

Цитата: Мята 09 Май 2014 17:36

Іван Кожедуб - легендарний льотчик-ас німецько-радянської війни, Він народився на сумщіні і в Сумах, на його честь названий великий парк відпочинку в самому центрі міста

Не дай Бог,чтобы такое повторилось!
Самое страшное когда страдают дети!

правда, яку не всі хочуть знати:
Українські націоналісти проти гітлерівської Німеччини. Рух Опору Загалом націоналістичний рух опору знищив більше 12 тисяч німців.
Кожна "радянська людина" змалку добре знала, що нацистську Німеччину перемогла Червона армія і тільки вона (під мудрим керівництвом КПРС). Про роль західних союзників у спільному знищенні гітлеризму воліли мовчати, говорити мінімально або іронізувати у сталінському стилі з приводу "боягузтва" американців і британців.Аналогічна ситуація була і з партизанськими підпільними рухами в окупованій гітлерівцями Європі.

В пылу патриотического угара празднования 9 мая( а кто был –бы против!)
и в свете последних событий в Крыму и в Украине,
наши русские патриоты нещадно поливают из брандспойтов ненависти противную, гадкую, омерзительную Америку.
И почему-то забывают или не знают,
что даже великий Сталин, отец народов ,
отмечал малозначащий и какой-то совершенно невразумительный фактор.
И погибали не только русские солдаты.
Итак, это не только наш праздник.
С Днем Победы, Америка!