Кризис тридцатилетнего возраста — сторінка 2

Скіки-скіки ???? Ти шо жартуєшь???

Хіба таким жартують

Мерсі за компліман)))

У меня самой был кризис 30 лет недавно- ничего не радовало -все надоело, все раздражало и все было не так как я хотела, просвета не было, постоянная депрессия и срывы на родных.

Вот меня иногда такие мысли тревожат.
До заветной цифры пару лет. Сейчас я в декрете. До ребенка постоянно работала, иногда без выходных, куда-то бежала, спешила, зарабатывала, откладывала. Уже с рождением сына марила, как сейчас понимаю, не работой, а своею самостоятельностью.
Прошло почти 2 года, по сути понимаю, что ничего не добилась. На работу возвращаться некуда, инд. клиентов потеряла и , похоже, вместе с навыками. Но ко мне пришло осознание того, что хочу быть домохозяйкой. Хочу мужа с работы ждать, пироги печь (никогда не было такого рвения к кулинарии, как сейчас), хочу ребенком заниматься, еще одного хочу.

Наверное, это ужасно
Всегда нравились женщины, которые все успевают. Я такой не просто не могу стать, а даже не хочу.

.

Рівно за 3 місяці буде 30. Депресії не маю. Але дивне відчуття, що мала щось ще встигнути та досягти, є. Думки розбігаються, що можу ще зробити кар"єру, але для повноцінної кар"єри треба віддавати увесь свій час та сили, а я не хочу, бо мені так подобається бути мамою та дружиною, домогосподаркою з пирогами та тортами кожного дня. Приміряю на себе роботи, як кіт Матроскін прізвище приміряв, а вони на мене не лізуть, бо посягають на мій час, а родина цінніше. Дилема... Сподіваюся, що наступний рік підкаже мені якусь ідею. як робити те, що любиш, ще й гроші заробляти.. Відчуваю себе максимум на 25, тільки трохи більше знаю, ніж тоді. Своїм найбільшим надбанням вважаю свою родину і пишаюся ними, за підтримки чоловіка та сина ще багато встигну зробити!