Перейти до вмісту
MatusiМами України

Для чого нам діти?

jozh · VIP1 732 перегляди3 відповіді

Сортування дописів

Часті запити

Схожі теми

Усі теми розділу

Дії з повідомленням

jozh

VIP

Навіяло обговоренням в темі про свекрух, про обов'язки дітей турбуватися про батьків та ін.

А загалом, навіщо ми народжуємо дітей? Просто так вийшло (завагітніла, то й народжую)? Материнський інстинкт? Так прийнято? Хочу, щоб на старості було кому подбати про мене? Сумлінно виконую заклики держави про вирішення демографічної проблеми?   Рятуюсь від самотності? Більше нічим зайнятися? Хочеться маленьку копію свою і коханого чоловіка? Хочеться комусь передати свої знання та інше набуте в житті? Щоб було заради кого жити? Віддаю борг своїм батькам через продовження далі життя? Заради грошей варіант теж існує, але я сумніваюсь, щоб тут були подібні матусі. Що ще може бути?
Можна було б опитування створити, та поки що функціонал не дозволяє, тож можна просто поділитися.

Мелисента

VIP

Очень мне нравится известное высказывание "Детей не надо воспитывать, их надо любить!" (с). Перефразировав скажу, что дети нужны для того, чтобы их любить и баловать

tasha_84

VIP

· змінено

Посилання на повідомлення #605032
Старшего родила для мужа - он хотел.... я вообще мужа люблю больше всех, и можете кидать в меня кирпичами - даже больше чем детей.... а младшую я захотела сама - сознательно, что бы было ещё одно продолжение меня и моего мужа, и что бы наконец то распробовать материнство а то со старшим всё пролетело я и понять не успела...что бы детки имели в лище друг друга -родного человечка, товарища, мне кажется что между братьями и сёстрами самая сильная связь, сильнее чем с родителями

jozh

VIP

Про свої мотиви думала вже трохи раніше, тож маю практично готову відповідь.
Десь років до 33-35-ти приблизно про дітей особливо не задумувалась, було таке абстрактне "хочу дітей", глибше не копала. Основні інтереси лежали все-таки в інших сферах життя. А потім пішло більш усвідомлене бажання, і тут мотиви комплексні виявляються. Частково є таке чисто емоційне - мені подобається, коли в домі бігають діти, щось там граються, спілкуються, коли лізе обніматися-цілуватися, загалом весело.   Для старших дітей це переходить більше у гордість таку - мовляв, он яке чудове створіння у мене вдалося виростити! І на остачу ще ну зовсім незрозуміле щось, пов'язане з таким бажанням змінити світ на краще, через виховання дітей, і передачі їм своїх цінностей та принципів. Якщо все разом в купу взяти, то схоже на те, що я відношусь до дітей як до такого собі варіанту творчої самореалізації. Мабуть, то і є банальний материнський інстинкт?

Ваша відповідь

Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.