Перейти до вмісту
MatusiМами України

День Победы - Дневник памяти

Аннушка · VIP3 719 переглядів19 відповідей

Сортування дописів

Схожі теми

Усі теми розділу

Дії з повідомленням

Аннушка

VIP

Предлагаю вспомнить о наших родных и близких, которые были свидетелями или участниками ВОВ.

Опубликуйте рассказ.. историю семьи, родных.. любые воспоминания..

Вставляйте фотографии.. указывайте имена..

YASYAR

Активна

это то что рассказывала дочка в школе...
"Мій прадідусь Жданюк Петро Іванович у 18 років пішов в армію звільняти Батьківщину від фашиських загарбників. Брав участь в обороні Сталінграду, звільненні Білорусії, Німеччини, у війні проти Японії і Китаю. Нагороджений Орденом «Червоної Зірки», двома орденами Великої вітчизняної Війни другого ступеню, медалями: «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією», «За мужність» і ін. Після війні працював 38 років в Супруновськой середній школі вчителем і більше 15 років завучем, також викладав в університеті. Його прізвищем названа вулиця в місті Полтава."
Фото в цифре к сожалению дома нет.
вставлю чуть позже

Ирина-144

VIP

Расскажу историю моей бабушки
Ее отец делал и торговал вином, во время войны продолжал (и немцев поил ) в оккупированном Николаеве. Семья - мама, папа и бабушка моя с сестрой. Чтобы их не забрали немцы, заделали окно в одной из комнат и там сидели целыми днями, прятались, заштукатурили стены, повесили на нее карту оставили внизу под картой лаз. Бабушкина мама белила себе волосы, под седину и говорила, что дома никого нет. там пряталась вся соседская молодежь и отец бабушкин!
Когда забирали всю молодежь по спискам, бабушкин отец подкупил врача из комиссии, и бабушке дали какие-то таблетки, имитирующие эпилепсию. Комиссия проходила в здании судостроительного завода, в одном из цехов, и когда их отпустили (бабушка с отцом была), мама их на улице ждала, и первым выходил отец, потом уже моя бабушка, мама ее не заметила и упала в обморок!
У бабушки были дядья которые сбежали еще в 17 году, и один из них вернулся с немцами и приходил к ним в гости , парень был веселый - кутил по всем забегаловкам, стрелял в потолок везде, даже в церкви и сорил золотыми червонцами. при этом таскал за собой бабушкиного отца. Когда освободили Николаев, отца бабушкиного посадили и сослали в Казахстан. Вся семья выжила, единственное , мать бабушкина умерла в 1946 году во время голода
Еще их спасло, то что в паспортах у них было написано - караимы, и им выдал справки что они не евреи!!!


Бабушки уже полтора года нет в живых................ Я не знала, что это настолько больно....................

Спасибо тебе родная.............

ishmurat2000

Учасниця

Реферат моей дочки ( 5 клас ) на тему:

«Дослідження історії Великої Вітчизняної війни в історії моєї родини»
25 березня 1927 року народився Губенко Василь Степанович. На час початку війни йому було лише 13 років. Він, як кожен хлопчик того часу, хотів захищати нашу Батьківщину. У своєму селі він допомогав солдатам.
І в 1943 році, він пішов з солдатами на фронт. Він допомагав їм захищати нашу Батьківщину. І так сталося, що фашисти їх захопили в полон, і погнали етапом до Німеччини.
Біля Німеччини, в одному з сіл, у них була зупинка. Василь, шістнадцятирічний підліток, був дуже хворий і утомлений. Але швидко зметикував, як можна було втекти. У селі підлітки працювали на полі. Василь теж узяв на плечі собі силос і поніс в село. Німці нічого не помітили. І він благополучно дістався до хатини, в якій добрі люди, йму допомогли: заховали, нагодували і вилікували. Поставили на ноги, щоб він зміг повернуться назад.
Він пішов назад через всю країну. До кінця війни він учавствовал в бойових діях. Прошел всю війну. Після війни пішов працювати в міліцію. Охороняти спокій мирних людей.
Завдяки таким людям - наші бабусі, дідусі, батьки і, конечно ж, ми - живемо в світі.
Величезне спасибі, моєму прадідусеві, Губенко Василю Степановичеві!!!
Низький уклін йому!!!

Аннушка

VIP

В знак памяти о страшных годах 1941-1945 мой дедушка, Проскаченко Дмитрий Дмитриевич, установил памятник
- танк Т34

(г. Помошная, Добровеличковский район, Кировоградская область)

Вера1690

VIP

· змінено

Посилання на повідомлення #683030
нічого. 

Хоча підозрюю що було що. За медалями, планками та орденами не було видно тканини. Видавала його любов до пісень, які зараз чуть тільки в фільмах- Смуглянка, Темная ночь, Катюша, постійно їх співав. Воєнна молодість наклала свій відбиток. Дід був військовим медиком, пройшов всю війну з  Уралу до Берліну. 

Ваша відповідь

Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.