Ну вибачте, що я тут не стала кричати "ату!" та пропонувати повидьоргати тій козі коси, а запропонувала всього-навсього більш спокійно подивитися на речі. Ото нещасні чоловіки пішли - прямо-таки їх дамочки атакують з усіх сторін, а вони прямо-таки нездатні дати зрозуміти, що їм це неприємно... І при цьому, якщо вже занадто виховані, чомусь з власною дружиною не можуть порадитись, як їм краще поступити... Прямо-таки ховайся, страшна річ, що діється!
От не знала б, що ви доросла жінка, вже б вирішила що то у вас юнацький максималізм.
*Ото нещасні чоловіки пішли - прямо-таки їх дамочки атакують з усіх
сторін, а вони прямо-таки нездатні дати зрозуміти, що їм це неприємно...
І при цьому, якщо вже занадто виховані, чомусь з власною дружиною не
можуть порадитись, як їм краще поступити... Прямо-таки ховайся, страшна
річ, що діється!
Це був гіперболізований стьоб, звісно. Бо як би там не було, але в першу чергу від самого чоловіка залежить, хто там до нього буде чи не буде чіплятися, як він на це реагуватиме, і що з того всього вийде.
Гадаю, автор вислухала багато точок зору і зможе зробити правильні висновки, як вести себе в цій ситуації. Дай Бог ці 15 сторінок виявляться зайвими для них.
А Ви тут зі своїм чоловіком яким боком? Перечитайте останні пости від wera, де вона радісно так танком пройшлася по моральному обліку жінок, які посміли раптом підійти до одруженого чоловіка ближче, ніж на кілометр. А потім вже погрожувати будете від імені пів-форуму.
на всём форуме, такая барышня оказалась только одна, поэтому я прошлась только по вам! и зачем так утрировать "посміли раптом підійти до одруженого чоловіка ближче, ніж на кілометр" , я имела в виду, что мне было бы не приятно (это вообще не допустимо), если бы моего мужа при встрече слюнявили и обнимали!
Якщо чоловік проти того, щоб його обіймали при зустрічі, називали сонечком тощо, то я цього не роблю (звісно, для моїх таких дій з обіймами тощо, ще треба бажання і з моєї сторони та купа інших умов, ну не на кожного ж зустрічного кидатися з обіймами, але зараз про це не говоримо). Але це ніяк не співвідноситься з фактом його одруженості - я так саме не буду робити з неодруженими чоловіками, представниками жіночої статі, і навіть дітьми. Повірте, це доволі легко зрозуміти, подобається це комусь чи ні - наприклад, наскільки щира посмішка, які зустрічні дії, чи буває подібна ініціатива з боку іншої сторони тощо. Більше того, я так саме призупиню іншу сторону з її обіймами чи там поцілунками, якщо мені буде це неприємно, або ж та сторона надумає перейти вже мій поріг сприйняття близьких стосунків (наприклад, я категорично не переношу поцілунки в губи з ким завгодно, хоч би й рідної сестри, за вийнятком власного чоловіка). Мені завжди здавалося, що це нормально - коли двоє людей самі між собою визначають той стиль спілкування, який буде прийнятний для обох.
Далі, якщо чоловікові це подобається, то я буду його обіймати тощо незалежно від того, подобається це його дружині чи ні. Бо чоловік не є власністю дружини, є дорослою особистістю, який здатен сам вирішити, сприймає він такий стиль спілкування чи ні. А свої взаємини з дружиною він повинен вирішувати повністю сам, а не я за нього. Якщо він вирішить, що не хоче такого спілкування, в тому числі, наприклад, щоб не тривожити дружину, - та без проблем, хай лише скаже чи натякне якось (хоча б холодністю зі своєї сторони, цього більш ніж достатньо), я не збираюся до нього лізти! Але якщо чоловік позитивно сприймає таке спілкування, і мені воно теж подобається, то з якої радості я повинна це припиняти, бо його дружині це неприємно? Хіба що попрошу того чоловіка, щоб він взявся за розум та розібрався нарешті так, щоб не було конфліктів.
Висновок: розбиратися треба зі своїми чоловіками, а не шукати винних серед представників жіночої статі, та вбачати стерву у кожній другій, особливо якщо вона раптом якось не так себе повела.
Хто Вам таке сказав? Ревнує - значить, не впевнений у коханні другої половинки, і не довіряє їй, більше нічого. А до власного кохання не має жодного відношення - ревнувати можна прекрасно і не кохаючи.
Це вже щось цікаве. Ревнує=кохає? Оце-то так... Ніколи не вважала власницькі інстинкти синонімом кохання. Ну от як ставитись до хлопця, який з ревнощів не вилазив - ревнував до роботи (бо там же ж можуть бути чоловіки-іноземці, так і казав), до універу (ааа, на курсі 65 дівчат та аж 5 хлопців), до спільних друзів (ааа, розмовляла сама з ними, не питаючись)? І водночас (трошки раніше, ніж почався отой спектакль з ревнощами) крутив із спільною знайомою, приходив з букетами, купував шоколадки (я від нього цього не бачила окрім перших місяців), сидів з нею до ранку поки я на вихідні до батьків поїхала ("здала" його мама). Ну, і хто там "кохає"? Ревнував - так. Але де там кохання? (не дивно, що я потім пішла... а він ще влаштовував скандали в офісі де я працювала, приходив з квітами вже до мене і "розбирався")Якщо ревнує - до кохання це не має відношення. Ви ще скажіть, "б'є - значить любить".
Для мене "ревнує=любить" і "б'є - значить любить" - однаково абсурдні речі, одного класу. Це з колекції абсурдів "шаблони типової клієнтки", яку я колись збирала, працюючи перекладачем (було в мене таке хобі - збирати причини "що саме веде до пошуку знайомства з іноземцем"). Ваше припущення, що мені щось може бути "близьким" не є обгрунтованим чи логічним.
