Как поступить, если, возможно узнали об измене — сторінка 13
А за такого чоловіка я б взагалі не трималася. Якщо вже по
Тільки я б не стверджувала, що всі м'які та ведомі чоловіки так-таки й готові піти за першою (чи там другою), хто поманить. Якраз такий типаж досить вірний, бо вони не люблять змін, не люблять напружуватися зайве, тому якщо їм вдома з дружиною тепло і хороше, то навіщо їм щось кудись бігти краще шукати?
От якщо довести такого чоловіка "до ручки", що він і сам буде радий втікти подалі з дому, то дійсно, - але ж знову-таки, це означає, що проблема вже ДО ТОГО у відносинах, а не у сторонніх жінках.
Якось мені дивно так сприймати...І я не стверджую, що всі чоловіки такі.
Зачем позволяет такое говорить тем людям, которые ну никаким боком их семьи не касаются? Слушает как уборщица баба Клава, сантехник Вася или медсестра Катя плетут непонятно что, и просто молчит? Если бы присёк такие разговоры вначале, другие бы уже думали намекать или нет ещё. Значит, такие разговоры ему интересны, т.к. "подтверждают" его подозрения. И чтобы уж совсем "удостовериться" в измене он и продолжает их слушать.


· змінено
Посилання на повідомлення #607543Чому ж зразу захист це шпигування та підозри?
І так, бувають ситуації, коли чоловік сам не може захиститись від зазіхань інших мадамочок. І не через слабкість, а через те, що він чоловік.
Трохи незрозуміло написала, зараз поясню на прикладі свого чоловіка:
Мій чоловік страшенно не любить, коли до нього близько підходять чужі люди, коли вони його торкаються, обнімають, погладжують... Це в нього ще з часів суворовського та воєнного училищ, коли всі постійно в купі, разом, ні в кого немає бодай маленького, але свого простору.
І є в нас в оточенні одна дамочка, яка завжди до всіх лізе, обнімає, за руки хватає, погладжує... Ну, от манера спілкування в неї така
.
І я бачу, що коли вона так "спілкується" з моїм чоловіком, він ледве стримується, що йому не приємно те, що вона до нього в очі лізе. Але сказати він нічого не може, бо це буде дещо дурнувато виглядати від нього : " Отойди, не трогай меня! Мне неприятно, что ты ко мне лезешь!" Дивно було б таке почути від здорового 38-літнього мужика, чи не так?
І тут на сцені з"являюсь я, і кажу цій знайомій:" Так, це хто тут мого чоловіка лапає? Що це ти собі таке дозволяєш? Навіть я собі цього не дозволяю!" - або щось в такому дусі, жартома, звичайно.
Зі сторони може здатися, що я ревную, не довіряю, і все таке проче, але це не так. Я його захищаю від того, що йому не приємно, бо він чоловік, і сам цього зробити не може. І мені начхати, що про мене подумають оточуючі, бо я роблю правильно, і чоловік мені вдячний.
Якось так.
І ще одне - так, я вважаю, що КОЖНА людина на світі в певній ситуації здатна на зраду.

· змінено
Посилання на повідомлення #607557А мені вас, бо ви ідеалістка. Або не готові на самопожертву.
Я не писала про те, які саме повинні бути умови, але впевнена, що для кожної людини можна ці умови створити.
Когось - напоїти, когось - улестити, когось - шантажувати.
Для мене, наприклад, буде досить загрози життю моїх рідних щоб я погодилась багато на що.
Це, звичайно, крайнощі, але я писала саме про це.
Не добровільно і за власним бажанням, хай навіть потакаючи власній похоті, а іменно у примусовому порядку, скрутивши руки, вливши алкоголю та запхавши у рота віагру, чи щось таке, і так далі? Звісно, що якщо задатися ціллю примусити чоловіка до сексу, то можна кожного, але це називається не зрадою, а насильством. Хоч і складніше, ніж жінку, але насильство. І у такому випадку саме кинути чоловіка (жінку) після такого випадку, замість підтримати - буде якраз зрадою.Але я щось не вірю, щоб кожна людина могла саме ЗРАДИТИ свою половинку, своїх вірних друзів тощо, тобто ось так просто поміняти все це на щось стороннє. Може бути, що кохання вмирає, - але у такому випадку люди чесно розлучаються, це я прекрасно розумію. Але я не вірю, щоб абсолютно кожен ось так раптом міг піти на угоду з власною совістю, бо йому приспічило, чи він там типу слабкий, чи йому там підлестили, чи й навіть шантаж. А такі якісь особливі умови з викраденням чоловіка та його зваблення з віагрою і т.д. - це все ж області фантастики, давайте все-таки залишатися у рамках реальності.
Я теж згодна, що при певних обставинах всі здатні. Але це не означає, що я з цією думкою прокидаюся і кожного дня відправляю чоловіка на роботу і кажу йому замість "вдалого дня" - "я знаю, що ти здатен мені зрадити і можливо це зробиш саме сьогодні"




Йож, знаєте, я вам навіть заздрю - ви живете в своєму ідеальному світі, і не вірите, що люди далеко не ідеальні.
Я на власні очі бачила, як ідеальний чоловік, висококваліфікований спеціаліст, чудовий сім"янин і гарний батько, будучи п"яним як чіп, ганявся по ординаторській за жінками, розмахуючи ерегованим достоїнством. І щастя, що всі встигли втекти...
І ще знаю випадок, коли по п"яні переспали, а потім шантаж почався - мовляв, жінці розкажу., І як тут доведеш, що це не зрада була, а алкоголь в голову вдарив?
· змінено
Посилання на повідомлення #607577Теоретично, людина може навіть когось зустріти і зрозуміти, що ось воно - кохання і сенс життя, а все, що було до того - маячня і пусте. І таке буває. Але ж воно все одно - зрада. І це вже не кажучи про більш банальні причини.
· змінено
Посилання на повідомлення #607579Ну хай буде так, що я живу в ідеальному світі (хоча я не бачу нічого ідеального - це якраз просто нормально, а от все решта - ненормально), але цей світ навколо себе створюємо ми самі - через власний вибір, з ким спілкуватися, за кого заміж виходити чи не виходити, які власні помилки визнавати і як виправляти, які рішення приймати і т.д. Елементарне й примітивне: у моєму оточенні немає людей, які палять, - хоча колись було хіба не кожен. Невже люди стали менше палити? Ні, просто я перестала вибирати таких для спілкування. Так саме і щодо зради - якщо жінка погоджується на якийсь непотріб і виходить за нього заміж, то хто їй потім винен, що воно бігає за жінками з "ерегованим достоїнством"?
Ну не вірю я, що за умови дійсно відкритих, близьких та теплих подружніх стосунків не видно, що воно за людина, власний чоловік! Вірю, що можна вийти заміж, не розібравшись, але ж з часом воно вже потихеньку стає зрозуміло. Ну а якщо двоє живуть поряд, по суті й не знаючи одне одного, то знову ж таки, хто їм винен? Якщо це обох влаштовувало, то хай потім і розгрібають наслідки, коли раптом виявляється, що поруч тебе зовсім чужа людина.І люди навколо вас ідеальні, і сніг у грудні випав

Але от бувають випадки. Моя свекруха зі своїм чоловіком прожили 33(!!!) роки і ви гадаєте не пізнали один одного? Але це на завадило йому піти до іншої жінки через місяць після знайомства та чинити такі дивні речі, що власний син від нього відвернувся.
Отаке.
Ваша відповідь
Увійдіть, щоб відповістиГостьових повідомлень на форумі немає — реєстрація займає хвилину.
