Свекровь!!!Стерва еще та!!!! — сторінка 17

Кому винен???

В корне с вами не согласна.Никто нигде никому ничего не должен. Мы с мужем все делаем вместе, и очаг храним, и деньги зарабатываем, и детей нянчим. и что значит жена ухаживает за мужем???? Попу ему помыть каждый вечер? Из ложечки покормить? Он же не больной и не беспомощный чтобы за ним ухаживать. Нормальный мужик и сам за собой поухаживает.

Я добровільно стала мамою, це було моє рішення. І я не хочу бути господинею, я терпіти не можу хатню роботу, органічно не переношу. Ми прибираємо разом, бо я не маю бажання впускати в дім сторонню людину та витрачати на це гроші. Принаймні поки що. Готувати мені не важко, але якщо в мене нема бажання - я не готую. Бо я нікому цього не винна. 
Вогнища в нас нема, в нас газова плита. Її стерегти не треба. Це, звичайно, жарт, але в цілому в нас в родині нема потреби в "хранителях очага". Я не можу зрозуміти, невже я одна тут розглядаю шлюб як союз рівних людей, таке собі партнерство, де є тільки дві обов"язкові умови - кохання та добровільність, все інше - опціонально? 

Як на мене, то коли сім*я будується на терміні "повинен/повинна/повинні" то є якось не правильно.

ніхто нікому нічого не винен! кожен йде у шлюб із власним уявленням як треба жити. При всьому як треба жити не тільки самому, а й усім іншим старим та новим родичам.
Все треба обговорювати і чим раніше, тим краще. Бажано ще до шлюбу)))

Ну почему одна))). Я еще такая же

ОЦЕ він теж сам може. Ще гроші на ЦЕ витрачати

Если рассматривать слово "должен" не как принуждение со стороны, а ответственность самого человека и чувство долга, то что страшного в этом слове? Если жена заболела, муж не должен позаботиться о ней?в смысле проявить ответственность? если дети родились? тоже никто никому ничего не должен?хочу забочусь и обеспечиваю, хочу уйду туда, где проще? почему слово "должен" вызывает столько вопросов? Да, как жена, как мама или как дочь я должна мужу, ребенку, родителям, у меня есть чувство долга, это что что-то антисоциальное? 

Точно, я там же ще ж варіант "сам". 

Я добровільно і за покликом кохання не брала на себе ані фінансові обв'язки утримання сім'ї, ані обов'язки прийняття скільки не-будь важливих рішень, чоловік мій їх собі взяв теж без якогось примусу, чому така модель сім'ї, не союз партнерів? я не хочу вирішувати проблеми, чоловік не хоче готувати, чи кожен день думати про те, чи є молоко дітям в кашу...ми розділили обов'язки і задоволені партнерством, ніхто не нижче, але так, я ЗА мужем, бо він в нашій парі веде, я йому повністю довіряю. 

Які питання? Це входить в "опціонально". Головне - добровільно та за коханням.А коли починається оце "ти жінка і повинна бути господинею\мамою\берегинею родинного вогнища", то в мені все бунтує. Ну кому я це винна? Якщо хтось хоче бути господинею, то нехай буде - чи я проти? Але давайте не будемо казати, що це єдино правильна модель родини, в якій жінка може і має бути щаслива. Я б не змогла. 

и еще я за компанию)))

Та ні, спочатку Ви натякнули ЗАміжнім жінкам, що Ваша модель найкраща, цитую:

А мені пощастило більше за всіх :) Я не ЗАмужем, а одружена, маю вірного друга та коханого. І стою не за ним, а поряд з ним.

Причому так негарно просто причепилися до слова "ЗАміжня", як наче всі ті, хто сказав так хороше про свого чоловіка, раптом виявилися рабинями та обслуговуючим персоналом. І після цього, звісно, всі вони аж ніяк не можуть претендувати на оголошення того, що вони з чоловіком вірні друзі та кохані, розподіляють обов'язки відповідно до власних бажань, уподобань та можливостей, а чоловік так саме має підтримку та захист в особі своєї дружини, як і дружина має підтримку та захист в особі свого чоловіка, от лише сфери тієї підтримки різні, тобто кожен підтримує свого партнера там, де він сильніший та впевненіший за партнера.
До речі, "поряд з ним" - це означає лицем в одну сторону, а спини незахищені, і обзор вузький. А як щодо тісно притулитися спинами одне до одного, відчувати одне одного як самого себе? Це зразу нерівноправне партнерство, "повинен", жінка загноблена і так далі? І, звісно, вважатиметься, що строго чоловік лідер і йде завжди перший, а не так, що в якийсь період життя (та у якихось сферах життя) попереду веде чоловік, а в інших жінка, такий собі танець?
Та про яку підтримку та довіру можна говорити, якщо "хочу готую, не хочу - не готую". Це не союз фактично, а життя двох окремих самотніх осіб, бо кожен сам повинен за себе думати весь час, а не так, що у якомусь питанні можна розслабитися, бо це питання взяв на себе інший. І ти знаєш, що тобі абсолютно не треба переживати за будь-які поломки техніки чи тепло в домі, бо ці проблеми будуть вирішені чоловіком, а чоловік спокійний, бо знає, що не залишиться голодним. Так, жінка не зобов'язана бути домогосподаркою, але якщо вже обов'язки у сім'ї вирішили (добровільно і все таке) розподілити так, що чоловік готує їсти, жінка займається пранням та прасуванням, діти миють посуд, і всі разом прибирають, то далі заявочки "я нікому нічого не повинна(нен)!" виглядають дещо дивними. Це не якась там свобода, а елементарна безвідповідальність.

А я мрію бути ЗАміжньою. І щоб чоловік був лідером, і щоб на його сильні плечі лягла вся відповідальність і про мене, і про наших діточок. Хай сам приймає рішення, хай приносить додому найбільших мамонтів і шукає найкращі печери для нашої сім"ї. А я буду народжувати йому дітей, чекати і робити все залежне від мене, щоб вдома йому було затишно і надійно.  Буду надійно захищати його спину і ховатися в його тіні. Мені не потрібен друг, коханець, я хочу СВОГО ЧОЛОВІКА. Хай він стоїть на сходинку вище, я навіть підставлю йому своє плече, щоб було зручніше. Проблема тільки в тому, що вже будучи 3-й раз в шлюбі, я так і не знайшла чоловіка, що добровільно звалив би на себе весь цей тягар. Простіше сказати: "Давай вирішимо це разом" і розділити відповідальність, ніж: "Я все вирішу сам". Важко піднятися вище, коли планка піднята і так достатньо високо. 

Мені пощастило більше за всіх тому, що мене не ображає і не викликає негативу висловлювання Конфетті :))) От і все. А Ви таку тираду надумали :)