Американские усыновители — сторінка 2

Не против, но к тем не придут, а вот нормальных людей будут дергать и за мелочи трепать нервы! К чему ходить далеко, есть одна семейка, там девочке почти 3 года, а она говорить не может вообще, ходит оборванная постоянно, а в прошлую зиму при морозе больше 20 -ти с синими пальцами гуляла с горе мамой, они там все поголовно пьют и издеваются над ребенком, ребенок очень нервный Родная бабушка забрала карточку с детскими деньгами, тогда были 6 тыс сразу и пили-гуляла неделю Чем там живет ребенок не знаю..... Обращались в органы попечительства несколько раз, давали координаты этой семейки - и что уже 2 года как идут......
 Садят и у нас на 10-15 лет аж бегом!

Це вже інше питання. І тема окремої розмови. Поки що не попадає особливо ніхто, доки ситуація не набере критичних обертів. 
Але реально зараз "ювеналка" - це страшилка. В держави нема грошей реалізувати вже прийняті закони, не те, що фінансувати щось нове. 

Все же очень хочется большей ответственности за своих деток, какая разница пусть будут Американцы, Китайцы, Украинцы - пусть дети живут, пусть будут счастливы, с другой стороны - что может наша страна дать!? А так хоть есть надежда на благополучие этих детей)

А Ви вже все прочитали?Там якраз і написано, чому це не завжди питання відповідальності. 

Я сказала свое мнение! К чему придираться к словам, или так скучно?))) Меня задевать не стоит, я за ребенка и глотку передеру и нет разницы мой он или приемный!!!  Прочла, пару ссылок, сделала свои выводы для себя и пошла дальше....

Я не чіпляюсь, просто всі ці посилання - це одна велика стаття, де розвивається певна думка і наводяться певні факти. Але справа, звичайно, Ваша, читати чи ні. 

Тоже не обижайтесь) Ведь мы все стоим в защите детских судеб, кто как может и стремимся к одному. Честно, все не смогла прочесть до конца - сильно мнительная, такое мне надо было не читать -теперь спать буду плохо

По-перше, Ви спочатку говорили про всиновлення, а опіка і всиновлення - це різні речі.
По-друге, при опіці на дитину виплачують близько 2000 грн., так що Ви вже щось плутаєте. І навіть цих 2000 грн. малувато, я б сказала, щоб дитину нормально прогодувати-одягнути-навчити-відпочити і так далі.
По-третє, у дітей-підлітків є дуууууже малий шанс взагалі потрапити у сім'ю, а невже Ви щиро впевнені, що в інтернаті цим дітям було б краще????
По-четверте, якщо діти готують-прибирають, то що в цьому поганого? Це їм пригодиться у дорослому житті, тож я тільки "за".
По-п'яте, а що саме такого "особливого" Ви хочете, щоб прийомні батьки робили для дітей? У Вас самої є діти? Що Ви самі робите для своїх дітей, що очікуєте від інших?
І по-шосте, і найголовніше, я повторюсь - якщо Вас беруть завидки, що хтось нічого не робить, і отримує гроші за просто так - то будь-ласка, нагребіть собі хоч би й десяток дітей, отримуйте за кожного по 2000 грн. та плюс ще близько 700 грн. на кожного офіційну зарплату, і живіть щасливо! Дітей в інтернатах, особливо підлітків або хворих, ого-го скільки, видадуть Вам з радістю. То чому ж Ви не біжите? Це ж так просто і легко!!! Що Вас стримує?

Знаєте, от за що-що, а за відсутність грошей у якості аргументу проти введення ювеналки я б не говорила. Скільки прикладів, коли вводять якийсь дебільний закон, а грошей на нього немає? Згадати хоча б той пресловутий закон про мови, чого далеко ходити...

Хоча загалом, я думаю, боятися введення ювеналки не треба. У нашій країні (та й взагалі у слов'ян) зовсім інший менталітет, ніж на заході, у нас досить сильні цінності щодо сім'ї та дітей. Щось типу "порву за дітей". Навіть у прийомних сім'ях та ДБСТ, попри весь їх юридичний статус "роботи по вихованню дітей", у більшості випадків прийомні батьки сприймають дітей як своїх, а не так як на заході, у фостерних сім'ях, що то наче як тимчасово утримують дітей, поки їм сім'ю не знайдуть. У нас фактично "що попало в руки, то моє".
Та й на офіційному рівні йде напрямок на підсилення сім'ї, на профілактику сирітства, а не навпаки, і пріорітет для дитини - кровна сім'я, на це все націлено.
Правда, це не виключає необхідності про всяк випадок бути насторожі, бо з нашої владою це треба за замовченням. Вони й не таке утнути можуть в будь-який момент...

Багато чого. Не все треба міряти шматком хліба та штанами, і можливістю купити айфон. Не все у інших країнах так розпрекрасно і здорово, у них своїх проблем теж маса, просто трохи інших.
Та й було б бажання, і у нашій країні можна бути матеріально забезпеченим (хай не на яхту і пентхауз заробити, але на шматок хліба з маслом, і навіть інколи ікрою, спокійно можна), тільки для цього треба трошечки зусиль.

Дітей своїх і прийомних по-перше треба любити! Чи ні?
А якщо їх використовувати як робочу силу-то це знущання над ними і над їхньою психікою!
А по-дуге, мене як ви виразились, завидки не беруть, бо не маю я такої поширеної звички, так що не пишіть, те чого не має.
Злі і недобрі люди є всюди, і не треба робити різниці, між нашими і закордонними усиновлювачами.

А що саме Ви вкладаєте у це поняття "любити"? Як конкретно воно має проявлятися? І скажіть, Ви самі готові отак зразу взяти і полюбити не маленького ангелочка з голубими очками, а підлітка з нелегким характером і нелегкою долею, яка позалишала шрами на його психіці?

Ви так різко негативно реагуєте на словосполучення "використовувати як робочу силу" - скажіть мені, а якщо діти допомагають мамі - миють посуд, готують тощо - це погано?

І Ви так і не відповіли мені - Ви дійсно вважаєте, що перебувати в інтернаті дітям краще, ніж жити у прийомній родині, хай навіть там не брешуть щодо любові, і у якій вони повинні виконувати роботу?

Я не готова до того, щоб узяти дитину з дитячого будинку і бути їй мамою, я говорила з чоловіком з цього приводу раніше, але дуже багато але...
Я вам отак скажу, що мене ніхто не заставляв прибирати, прати собі речі і готувати їсти, я це до того, що мама і тато не силували мене, а просто придивлялись до мене, що мені подобаєтся робити....Я з 7-ми років на кухні разом з татом готувала/помагала бо сені це подобалось і посуду мила, бо має бути дитинство, а наробитися ще всі встигнуть.
У дітей, а саме підлітків має бути саме основне завдання, це гарно вчитись і звичайно дивитись за собою та речами, а виганяти худобу і поратися на городі замість школи-це нонсенс..
Щодо інтернату:
Чесно не знаю. Я писала, що цікавилась питанням усиновлення і не в одному дитячому будинку була. Нічого поганого не можу сказати дітей не багато, годують добре, одягають теж...Звичайно там немає любові, тепла, затишку сімейного, але в прийомних родинах (у моєму прикладі) теж немає любові, а є ширма, що яка класна мама, що дітей узяла...А діти для прикривають не бажання працювати. Я дуже категорично ставлюся до брехні, для дітей щирість потрібна, а не показуха...

Але тож все не по темі, тема про американських усиновлювачів...

Larsa, у Вас дуже наївні уявлення про те, що таке прийомна дитина, особливо підліток. Можливо, Ви десь це відчули, що не ризикнули взяти когось в свою родину. Але повірте, незважаючи на те, що 99% принципів виховання дітей співпадають незалежно від того, це кровна дитина чи прийомна, залишається той самий 1%, який може повністю перевернути усе. І може виявитися так, що придивляння тощо, геть не спрацює. Бо дитина має попередній життєвий досвід, у якому інколи таке може бути, що Вам і не снилось. І перш ніж її любити та придивлятись, треба спочатку завоювати її довіру, інколи навчити хоча б елементарним вмінням чистити зуби та не спати в ліжку у взутті (а подекуди й взагалі спати у ліжку як такому), а інколи - навпаки, вбити їй у голову поняття того, що таки треба працювати, треба хоч трохи виконувати свої обов'язки, і мати хоча б елементарні уявлення про те, що таке взагалі сім'я. Чесно кажучи, я взагалі не уявляю, як справляються прийомні батьки в ДБСТ, коли таких діточок може бути десяток. Мабуть, рятує лише те, що діти туди потрапляють по черзі, і є час хоч трохи оговтатись. А також те, що, звісно, не всі такі, як я описала. Тут як кому повезе.

А щодо інтернатів... Інтернат задовольняє лише базові фізіологічні потреби: нагодувати, одягнути, дати місце для сну. Практично і все. Навіть навчання, хоч і організоване, але мало кого цікавить. І ростуть такі собі нагодовані користувачі, які звикли до всього готового, і не мають анінайменшого уявлення про реальне життя. А якщо у інтерната ще й спонсори щедрі - то взагалі, катаються як сир у маслі. А потім казка закінчується, і у 18 років ця дитина опиняється практично на вулиці, нікому не потрібна, нічого не вміє і не знає, і підтримки ніякої. Як Ви думаєте, що з нею станеться після того? Ви все ще думаєте, що інтернат краще, ніж прийомна сім'я, яка не дає емоційної любові, в якій треба працювати, але яка хоча дає мінімальні уявлення про те, що дійсно треба знати та вміти?

Так, тема про американських всиновителів - але ж Ви перша сказали, що всиновителі понабирали дітей за гроші, а самі їх лупцюють. Тим самим досить серйозно образивши тисячі прийомих батьків, які взяли на себе нелегку ношу виправлення помилок нашого суспільства, при якому діти залишаються без батьків і без рідних.

Я теж побувала у декількох інтернатах, у спецшколі., у притулку... Діти там нещасні, як на мене. Але найголовніше - їх не вчать соціально необхідним навичкам! Звідти виходять дівчата, які не вміють готувати, які не вміють нормально прибирати, прати, доглядати за собою. Невже майбутній дружині і матері це непотрібні речі? Хлопці, що не хочуть працювати, бо отримували все готове у інтернаті, хай і не найкращої якості. Саме через це діти колишніх вихованців соціальних закладів найчастіше стають їх майбутніми мешканцями.