· змінено
Посилання на повідомлення #610477Думаю, зараз багато хто вже чув про новоприйнятий закон в Росії щодо заборони всиновлення дітей американцями. Шуму і суперечок зараз багато, і більшість дуже негативно налаштована щодо цього закону.
А я ось приміряла ситуацію на нашу країну і задумалась. Мабуть, я була б за те (хоча і не твердо ще впевнена у цьому), щоб іноземне (а не лише американське) всиновлення заборонили б і у нас. За вийнятком хіба що всиновлення іноземними родичами, тут все нормально.
Аргументи:
1. Іноземці, у більшості своїй, мало чим відрізняються від наших людей, і також в першу чергу хочуть здорових і маленьких. А таких дітей вже прекрасно розбирають і у нас.
2. Як наслідок цього, багатьом дітям приписують зайві діагнози, і здорові діти прекрасно ідуть на іноземне всиновлення. Бо приписаний діагноз відлякує наших потенційних кандидатів, а не всі знають, що можна зробити незалежне обстеження. До того ж, якщо вже на дитину поклали око як на потенційний "товар" для іноземців за гроші, то будуть ставити перепони і щодо такого обстеження, і в інших питаннях.
3. Серед старших дітей теж забирають не всіх - а кращих. Тобто таких, які потрібні й нашій країні (хай це навіть звучить егоїстично). І таких знову ж таки прекрасно розбирають по сім'ям і у нас - хай не на всиновлення, але в прийомні сім'ї чи ДБСТ.
4. Справді хворі діти. Можливо, я занадто цинічна, але мені сумнівно, щоб у массовому варіанті іноземці були настільки з великими серцями, щоб їхати кудись у іншу країну, проходити купу таких складнощей, щоб отримати собі додому дитину з серйозними проблемами. Так, є і такі люди, - але вони швидше вийняток. А у масовому варіанті це або у найкращому випадку полегшення у податках (в багатьох країнах є таке), або така собі домашня тваринка, а то й щось страшне, чого уявляти не хочеться. Ну не знаю, можливо, я занадто погано думаю про людей...
Чесно, я б заборонила. В першу чергу через п.2.
Але!!! Зразу скажу, що паралельно з забороною (або ще до неї) треба вирішити одне суттєве питання, а саме щодо лікування хворих дітей. Я впевнена, що решта категорій дітей і з нинішніми правилами зможуть влаштовуватися по сім'ям (по статистиці зараз основна маса невлаштованих дітей - це підлітки, і тому років через п'ять-шість це питання різко втратить актуальність - а нових підлітків буде все-таки різко менше, їх можна буде влаштувати). А от щодо хворих - є багато хвороб, які можна відносно просто вилікувати, якщо зробити це вчасно (порок серця, заяча губа тощо), треба лише кошти. Державі під силу це зробити, на відміну від окремої сім'ї. Після операцій дитина практично нічим вже не відрізнятиметься від інших дітей, а отже, отримає прекрасний шанс на сім'ю і у нашій країні. Також є категорія дітей з невиліковними хворобами, але які по сути вимагають лише прийому якихось ліків чи там якихось періодичних процедур (наприклад, ВІЛ) - якби держава взяла на себе обов'язок безкоштовно надавати потрібні якісні ліки та процедури (або грошовий еквівалент, але контролювати), то теж більшість з дітей знайшли б сім'ї і у нас. Залишиться якийсь процент дітей з дуже складними діагнозами - але скажіть мені, яка ймовірність, що хтось із іноземців захоче їх взяти з добрими намірами? Дуже мала... Для них би краще зробити такі дитбудинки малої комплектації, максимум теж до 10-20 дітей, з наближеною до сімейної атмосфери.
Можливо, я оптиміст, але мені здається, що це все відносно легко зробити за умови, якби у нашої влади було на це бажання.
Запрошую до дискусії.
Тільки прошу, не треба писати щось у стилі "забрати останній шанс у дітей на нормальне життя, бо в нашій країні жити неможливо" - я патріот.
Так, я вважаю, що нашим дітям краще залишатися на рідній Батьківщині, і мене дійсно "жаба давить" щодо кожної дитини, яку забрали кудись звідси.
А я ось приміряла ситуацію на нашу країну і задумалась. Мабуть, я була б за те (хоча і не твердо ще впевнена у цьому), щоб іноземне (а не лише американське) всиновлення заборонили б і у нас. За вийнятком хіба що всиновлення іноземними родичами, тут все нормально.
Аргументи:
1. Іноземці, у більшості своїй, мало чим відрізняються від наших людей, і також в першу чергу хочуть здорових і маленьких. А таких дітей вже прекрасно розбирають і у нас.
2. Як наслідок цього, багатьом дітям приписують зайві діагнози, і здорові діти прекрасно ідуть на іноземне всиновлення. Бо приписаний діагноз відлякує наших потенційних кандидатів, а не всі знають, що можна зробити незалежне обстеження. До того ж, якщо вже на дитину поклали око як на потенційний "товар" для іноземців за гроші, то будуть ставити перепони і щодо такого обстеження, і в інших питаннях.
3. Серед старших дітей теж забирають не всіх - а кращих. Тобто таких, які потрібні й нашій країні (хай це навіть звучить егоїстично). І таких знову ж таки прекрасно розбирають по сім'ям і у нас - хай не на всиновлення, але в прийомні сім'ї чи ДБСТ.
4. Справді хворі діти. Можливо, я занадто цинічна, але мені сумнівно, щоб у массовому варіанті іноземці були настільки з великими серцями, щоб їхати кудись у іншу країну, проходити купу таких складнощей, щоб отримати собі додому дитину з серйозними проблемами. Так, є і такі люди, - але вони швидше вийняток. А у масовому варіанті це або у найкращому випадку полегшення у податках (в багатьох країнах є таке), або така собі домашня тваринка, а то й щось страшне, чого уявляти не хочеться. Ну не знаю, можливо, я занадто погано думаю про людей...
Чесно, я б заборонила. В першу чергу через п.2.
Але!!! Зразу скажу, що паралельно з забороною (або ще до неї) треба вирішити одне суттєве питання, а саме щодо лікування хворих дітей. Я впевнена, що решта категорій дітей і з нинішніми правилами зможуть влаштовуватися по сім'ям (по статистиці зараз основна маса невлаштованих дітей - це підлітки, і тому років через п'ять-шість це питання різко втратить актуальність - а нових підлітків буде все-таки різко менше, їх можна буде влаштувати). А от щодо хворих - є багато хвороб, які можна відносно просто вилікувати, якщо зробити це вчасно (порок серця, заяча губа тощо), треба лише кошти. Державі під силу це зробити, на відміну від окремої сім'ї. Після операцій дитина практично нічим вже не відрізнятиметься від інших дітей, а отже, отримає прекрасний шанс на сім'ю і у нашій країні. Також є категорія дітей з невиліковними хворобами, але які по сути вимагають лише прийому якихось ліків чи там якихось періодичних процедур (наприклад, ВІЛ) - якби держава взяла на себе обов'язок безкоштовно надавати потрібні якісні ліки та процедури (або грошовий еквівалент, але контролювати), то теж більшість з дітей знайшли б сім'ї і у нас. Залишиться якийсь процент дітей з дуже складними діагнозами - але скажіть мені, яка ймовірність, що хтось із іноземців захоче їх взяти з добрими намірами? Дуже мала... Для них би краще зробити такі дитбудинки малої комплектації, максимум теж до 10-20 дітей, з наближеною до сімейної атмосфери.
Можливо, я оптиміст, але мені здається, що це все відносно легко зробити за умови, якби у нашої влади було на це бажання.
Запрошую до дискусії.
Тільки прошу, не треба писати щось у стилі "забрати останній шанс у дітей на нормальне життя, бо в нашій країні жити неможливо" - я патріот.
Так, я вважаю, що нашим дітям краще залишатися на рідній Батьківщині, і мене дійсно "жаба давить" щодо кожної дитини, яку забрали кудись звідси.
