Бррр, Маня, читала і плакала. Бажаю більше ніколи не хворіти!
Моя історія не стосується саме цієї інфекційної лікарні.
Рік тому ми поїхали у гості до батьків. Якоїсь ночі син почав кашляти і задихатися, різко піднялася температура. На швидкій нас доправили у педіатричне відділення Каховської ЦРЛ. Скажу чесно, що умови там більш-менш пристойні, їжа , навіть, смачна, основне лікування безкоштовне (але не для нас, бо ми не місцеві). А ось лікарі - їх у відділенні всього два, а також чергові, які навіть на ніч не залишалися, при нагальній потребі за ними відправляли швидку або таксі, - не з кращих. Нам призначили антибіотик Цефотаксім, потім знайомий педіатр сказала, що він настільки сильний, що не всім дорослим його призначають. Через три дні у дитини почався страшний пронос, їжа зовсім не трималася у шлунку - ми не могли дійти з їдальні у сісідню палату, як ті нещасні чотири ложки супа вже виходили. Мене тут же почали звинувачувати у тому, що я отруїла дитину. Призначили Регідрон, який я не могла влити навіть за допомоги сусідки по палаті і медсестри, не кажучи вже про самостійні спроби, а також якісь опилки, які треба було домішувати в їжу. Може я і погана мат, але дитині ні рідини не могла влити, ні накормити тією лабудою. З кожним днем синові ставало все гірше, він вже ВЗАГАЛІ нічого не їв, лікарі просто спостерігали і не міняли методів лікування, при цьому кожен робітник лікарні не забував сказати мені, що я сама винна. На шостий день нам замінили антбіотик, але покращень не було. Тоді у відділення до моєї ганчірочки (= дитини, інакше його в той момент не звати) викликали інфекціоніста. Вона негайно забрала нас до себе у відділення, одразу під крапельницю з діагнозом сильного зневоднення і іноксикації. Палата, де ставили крапельницю синові, знаходилась за два коридори від мене, але я весь час чула, як моя ослаблена дитина чинила опір двом медсестрам і пелюшці. Син виявився сильнішим і єдине місце, куди могли дівчата ввести катетер - голова. Ось так три години я простояла нерухомо, тримаючи голову сина, щоб він не вирвав голку необережним рухом. Після цього дитина різко пішла на поправку и ще за 5 днів нас виписали. У цьому ж відділенні жоден лікар, одна медсестра чи санітарка не сказали мені поганого слова. Від чого, чи кого це залежить? Від керівника?
До чого я взагалі все це писала. Начитавшись на форумі про інфекційну лікарню у Миколаєві, я несвідомо перенесла ці жахіття на всі інфекційні відділення. А потім сама ж пошкодувала, що нас туди не забрали раніше. До речі, в Каховці в інфекційному (воно невеличке) є два ізольованих бокси, з окремим виходом на вулицю.
І правильно написала Маня, що, коли твоя дитина у важкому стані, не зважаєш ні на умови, ні на якість їжі. Просто бажаєш, щоб лікарі рятували твою дитинку.
Здоров"я всім!
