"Відвідуйте батьків, своїх та чоловіка, не ворогуйте з братами та сестрами, не здіймайте дріб'язкової війни з тітками та дядьками, не забувайте про бабусь та дідусів, підтримуйте родинні зв'язки і обставини ставатимуть кращими, не тільки у скрутний час, а завжди." з припискою "в тему до обставин" це виглядає як "з родичів хоч вовни жмут". родичи є різні, іноді вони дуже далеко, іноді вони вже не з нами і т.д. тож це аж ніяк не в тему до обставин. заклик пробачати чоловікові зраду, щоб був мир та злагода у сім"ї, щоб обставини були кращими не тільки в скрутні часи, а завжди - це теж саме.
сварки та непорозуміння через дрібниці - так , але щоб когось вигнали на вулицю з маленькою та ще й хворою дитиною - таке теж є. але вже зовсім не через дрібниці. точніше є люди підступні, підлі, жорстокі....і вони теж чиїсь батьки, сини, брати та сестри. і їх родичам ніякими добрими стосунками це не виправити. так само, як чоловіка-зрадника не перевиховає жодна найтурботливіша та наймудріша жінка.
jozh, Ви якось описували ситуацію детальніше. все ж таки не в нікуди, а спочатку знайшли собі житло. так, на це вистачило кілька днів(чи навіть меньше?), а комусь треба більше, бо дворічну дитину можна віддати в садчок, можна працювати вдома, якщо освіта або здібності дозволяють. а якщо з дитиною потрібно проводити майже 24 години на добу? якщо гроші потрібні не тільки, щоб кашу зварити, а ще й на ліки? якщо освіти немає? якщо жінка розуміє, що навіть якщо вона може щось змінити, то на це підуть роки? так, це лицемірство, але "шерсти клок" - це явно не те, заради чого вона лицемірить. здоров"я дитини так не назвеш.
Ну якщо притулитися у куточку у друзів - це Ви називаєте "знайшли собі житло", то хай буде так.
І Ви мене не зрозуміли. Я не засуджую. Я лише проти того, щоб називати це "прощаю чоловіка", "зберегти сім'ю" і все таке. Так треба і усвідомлювати хоча б для себе самої, що фактично живеш з цим чоловіком заради матеріального забезпечення, от і все. Не звинувачувати себе, не вважати це аморальним чи поганим, а просто розуміти справжній стан справ.
Звісно, ці мої слова не відносяться до ситуацій, де дійсно жінка щиро пробачає чоловіка, я лише про оті виправдання.
"Відвідуйте батьків, своїх та чоловіка, не ворогуйте з братами та сестрами, не здіймайте дріб'язкової війни з тітками та дядьками, не забувайте про бабусь та дідусів, підтримуйте родинні зв'язки і обставини ставатимуть кращими, не тільки у скрутний час, а завжди." з припискою "в тему до обставин" це виглядає як "з родичів хоч вовни жмут". родичи є різні, іноді вони дуже далеко, іноді вони вже не з нами і т.д. тож це аж ніяк не в тему до обставин. заклик пробачати чоловікові зраду, щоб був мир та злагода у сім"ї, щоб обставини були кращими не тільки в скрутні часи, а завжди - це теж саме.
Мої родичі далеко, майже 100км, тата вже немає. Я знаю що я не одна, я знаю що у мене є родина, я знаю що мене підтримають, але це все взаємно, кожен з них не сумнівається, що звернувшись до мене отримає те, за чим звертався. Ми є один у одного, любимо, спілкуємось, вирішуємо стосунки, буває різне, але ми РОДИНА, попри все.
Якщо ви прочитали про нормальні стосунки у сенсі задля користування ними, то мені вас дуже шкода.
Я не маю бажання продовжувати з вами полеміку в цій темі, вибчте.
я повторюсь, что не читала всей темы, потому скорее абстрактно рассуждаю. само название темы предполагает, что простить женщина хочет, но пока не получается.главное, что хочет, что работает над собой. она не хочет лицемерить, она хочет настоящую семью. ну а то, что к такому решению толкают и обстоятельства в том числе - ну так это жизнь. в юности бросить парня, танцевавшего с другой, - вполне нормально, уйти от изменившего мужа, когда нет детей тоже достаточно легко и себе спокойней. а когда есть дети, когда людей связывают годы брака, который они строили по кирпичику, то уже есть над чем думать. и это не лицемерие. а то как-то так однобоко получается, что жена ненавидит, никогда не простит, но ходит и улыбается через силу, потому что на работу идти лень.
Вера1690, можу тільки відповісти Вам Вашими ж словами: я не розумію, де Ви про що читаєте. вибачаю. хоча і люблю, коли цитуючи мене, люди хоча б читають уважно те, що цітують.
на те,щоб щиро пробачити, теж потрібен час. як можна одразу щиро пробачити, або одразу точно знати, що ніколи не пробачиш?
Якщо жінка в принципі ХОЧЕ пробачити, любить цього - хай навіть паскудного і все таке - чоловіка, дійсно щиро хоче зберегти сім'ю, - то це одна справа. Так, може знадобитися немало часу, щоб пробачити (а можливо, через деякий час зрозумієш, що пробачити неможливо для тебе), навіть щоб перестати плакати постійно чи нормально навіть говорити з ним, але ціль ясна і зрозуміла. Потрібен сам чоловік як ЛЮДИНА, а не його гроші.
А от якщо йдуть виправдання типу дитина хвора, тому я зціпивши зуби прощаю чоловіка, - це геть інше. Не треба прощати, не треба себе насилувати та через силу усміхатися і так далі аж до постільних ублажань. Треба чітко усвідомлювати, що в даному випадку чоловік потрібен лише як гаманець, і все. Визначити для себе, який мінімум потрібен, щоб чоловік потрібний час виконував цю роль гаманця, і не більше того. І отой мінімум і робити, теж грати свою роль. Ще раз - я не засуджую такі рішення, бо ситуації бувають які завгодно складні та заплутані. Але я прошу жінок зберігати свою гідність хоча б для самої себе, тобто не брехати самій собі, бо ця брехня руйнує особистість, в тому числі і дітям.
jozh, даже почитав этот форум, становится ясно, что искренне простить измену - это такое осуждаемое общественностью явление, что проще всем говорить, что вот ребенок болен и идти некуда, чем признаться, что тебе просто дорог этот человек и отношения с ним. хотя себе ступодово врать не стоит. да и вообще в целом я с Вами согласна. опять же по поводу обстоятельств - если вдруг не дай Бог так приключится, что мне негде будет переночевать,то найдется не одно место, где меня пустят и не спросят, надолго ли. но это если край. а пользоваться такой добротой, потому что муж изменил и развестись хочу, мне бы совести не хватило. все-таки у людей не трехэтажные виллы, набитые прислугой, чтоб мама с двумя детьми аж ну совсем никак не стеснила бы.
Ну а я про що? Кому яке діло взагалі, що там в сім'ї відбувається. Можна і взагалі для зовнішнього світу виглядати дружньою та вірною сімейкою, та без проблем! Головне - собі не брехати. А враховуючи, що тут анонімна тема, то я беру за гіпотезу, що людина тут писала саме те, що й сама думає, а не пробувала виглядати гарно в наших очах (бо який в цьому сенс для аноніма? ). Це вже не про ТС, тут багато анонімів вже пробігало з різними ситуаціями, я вже в них трохи навіть заплуталася, де хто, але там були слова щодо зціпивши зуби прощаю заради дитини.
А шо мужик такой приз, что за него бороться надо? Я бы к тому борщу и отправила быстро. Тьфу.
Я думаю, что положительных сторон много есть у мужа автора! И было бы глупо - отдавать просто так! Я думаю можно 1раз простить...., а потом как жизнь покажет! Но пылить я думаю не стоит, это усугубляет только отношения....
Знаю подруг, которые своим мужьям изменяют ни один раз....и семья при этом не страдает:)))