Сон № 1 (1 часть)

Сон № 1

1 часть 

Літо моє, літо. Воно таке яскраве, таке запашне, таке тепле і лагінде, наче в перший день мого життя. Але я народився не сьогодні, а дев’ятнадцять років тому, у цей самий день. Цікаво, чи він був такий же? І хто цього дня вирішив, що я проживу своє життя саме так?..
Але сьогодні мій дев’ятнадцятий день народження, дев’ята ранку, і я вже чекаю в гості своїх друзів. А що було годиною раніше?
Я прокинувся. У вікно лилося світло. Я простяг руку і відчув, яке воно тепле. Неначе ним саме сонце демонструвало мені свою любов, вітало мене із моїм святом. Я усміхнувся своїм думкам, бадьоро встав із ліжка і одягся. Я не люблю довго спати, я живу кожен день як останній. Тобто намагаюсь взяти від життя усе.
Відкриваю вікно. Пахне свіжістю і кульбабами, які жовтіють за вікном. Вдихаю якомога глибше і зливаюсь із вранішнім вітерцем, стаю з ним одним цілим, набираюсь від нього свіжості, надихаюсь від нього легкістю. Одягаю кросівки і біжу на вранішню пробіжку.
Мої ноги швидкі і сильні. Я добре контролюю своє тіло, біжу, не збавляючи темп. Моє дихання рівне, а серце спокійне. Мої думки – вітер. Ми з вітром досі – одне. То я його наздожену, то він – мене. По тілу роливається тепло. По м’язах – легка втома. Непомітно минає час. І мене вже чекають дома.
Моя улюблена дівчина сьогодні спекла мій любимий торт із персиковим джемом. Такий мені раніше пекла тільки мама.
Красно дякую, моя кохана!
Цілую червоні пухкі губи, підхоплюю її лагідний погляд з-під опущених очей. Шепчу тихенько їй у вушко: «я тебе дуже люблю, моя принцеса!».
Вона обіймає руками моє обличчя. Які в неї теплі, ніжні руки! В її обіймах я забуваю про все, розчиняюсь у просторі, підхоплюю її і летимо обоє в небо, в вир наших мрій, і насолод...
Але ж дзвінок! І чуються з воріт гучні голоси моїх друзів. Гуркіт мотору їхньої машини. Вертаюсь у дійсність. Я ж дуже на них чекав!
Потрапляю одразу у вир їхніх обіймів і вітань. Кожен тисне руку, хлопає по спині. Бажає мені саме того, чого я так хочу і так прагну. Вони ж мої друзі, і знають про мене все!
Час починає летіти іще швидше. Я ледь встигаю осягнути все те, що зі мною відбувається.
Сонце вже високо в небі і припікає наші спини. По траві котиться м’яч, забиваючись час від часу об наші ноги. Лунає: «пас на мене!», «лови!», «та куди ж ти б’єш!!», довгоочікуване «ГОЛ!» - коли м’яч таки опиняється у бутафорскьих воротах. Дівчата в купальниках п’ють коктейлі і вболівають за своїх хлопаків. За веселощами не забарився вже підсмажитись соковитий шашличок на мангалі. Славко, відповідальний за м’ясо, біжить знімати готову страву з вогню. Втомлені, але задоволені, сідаємо за стіл. З колонок «бахає» гучна музика, по бокалах ллється пиво, дзвенить скло, лунає тост за тостом. Я дуже люблю моїх друзів, а вони люблять мене.